Справа №22-ц/824/13261/2019 Головуючий у 1-й інстанції: Майбоженко А.М.
756/590/19 Доповідач - Чобіток А.О.
21 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,-
У січні 2019 року позивач пред'явив вказаний позов довідповідача, третя особа: ОСОБА_3 про зменшення аліментів.Позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.01.2015 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 08.12.2014 року та до досягнення дитиною повноліття. Указане судове рішення він виконує вчасно та в повному обсязі. Однак, на даний час майновий та сімейний його стан змінився, оскільки у липні 2016 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася спільна донька - ОСОБА_5 . У зв'язку із народженням другої дитини та необхідністю нести витрати на її утримання і виховання вінуважає за необхідне зменшити розмір аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, просив суд змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: стягнути з нього на користь відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дати набрання рішенням законної сили до повноліття.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що судом не було надано належної оцінки доказам, які свідчать про зміну його матеріального та сімейного стану в зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_5 , яка хворіє, що потребує додаткових витрат на її догляд, про що суд не зазначив в рішенні. Суд не врахував те, що відповідач повинна нести такі ж витрати на утримання сина ОСОБА_4 , як і він.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи про те, що воно ухвалено з максимальним урахуванням інтересів дитини. При визначенні розміру аліментів має бути забезпечено рівні майнові умови та можливості дитини порівняно з іншими утриманцями платника аліментів. Таким чином, на кожного з утриманців платника аліментів має припадати однакова частка від його доходу з метою забезпечення кожному з них рівних майнових умов та можливостей щодо розвитку, а також задоволення побутових потреб. Оскільки з доходів позивача відраховується ј частина, то ѕ залишається у позивача на утримання його нової сім'ї, тобто по ј частині заробітку на непрацездатну дружину та другу дитину відповідно. При такому розмірі аліментів дотримується принцип рівних прав всіх дітей на утримання, а розмір відрахувань із заробітної плати позивача не перевищує граничні розміри, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про зміну його матеріального стану в гіршу сторону. Навпаки, згідно з оприлюдненою позивачем декларації, ним 17.01.2018 року придбана квартира вартістю 1 428 660,00 грн., також він є власником декількох земельних ділянок , частини житлового будинку та депозиту вартістю 3000 у.о., що свідчить про те, що позивач має можливість в повній мірі та належним чином виконувати покладені на нього зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання сина в розмірі ј частини усіх видів доходу. Просить врахувати суд, що відповідач несе значні витрати на утримання сина сторін щомісяця, які значно перевищують щомісячний розмір аліментів. Відповідач з сином проживають в орендованій квартирі, розмір оренди якої складає 10 000,00 грн. у місяць, оплачує харчування дитини в школі, зайняття спортом, одяг, проїзд в транспорті, харчування, відпочинок, медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві народився ОСОБА_4 , батьками якого є позивач та відповідач у справі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.01.2015 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.12.2014 року та до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує, що з часу ухвалення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06.01.2015 року в нього змінився сімейний та матеріальний стан, оскільки він одружився та у нього народилася ще одна дитина, по утриманню якої він також має обов'язок.
Розглядаючи дану справу, суд уважав, що вказані позивачем обставини не є суттєвими, не дають достатніх та беззаперечних підстав для задоволення позову та врахував, що аліменти на утримання доньки від іншого шлюбу з позивача не стягуються, донька проживає разом з ним та грошові кошти на її утримання витрачаються позивачем на власний розсуд в залежності від потреб дитини, тоді як малолітній син позивача та відповідача у справі проживає окремо від батька, в силу чого не в повному обсязі отримує батьківську увагу та турботу, аліменти на його утримання позивач сплачує за рішенням суду один раз в місяць, участі у додаткових витратах не бере. Вимог про їх стягнення протягом усього часу окремого проживання відповідачу не пред'являлось.Відтак, зважаючи на дохід позивача (в середньому 24000 грн. на місяць, згідно даних з його декларації за 2018 рік), стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини його заробітку, на думку суду, не створює для позивача надмірний тягар та не порушує права другої дитини на належне утримання. На наявність інших підстав для зменшення розміру аліментів позивач не вказував та судом таких підстав під час розгляду справи не встановлено.
З огляду на майновий стан позивача станом на сьогодні, з урахуванням поданих ним доказів, а також того, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь суду, пояснення представників сторін, відповідача, обговоривши аргументи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги якого не спростовують з наступних підстав.
У п. 23 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, Верховний Суд України роз'яснив, що відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до частини 1 статті 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Звернувшись з даним позовом про зменшення розміру стягнутих судовим рішенням аліментів, ОСОБА_1 як на правову підставу правомірності його пред'явлення, зазначав про те, що 17.06.2016 року він вступив у шлюб з ОСОБА_3 , від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_5 , тобто змінився його майновий та сімейний стан, про що надав копії свідоцтва про шлюб та народження дитини ( а.с.12,14). Також просив урахувати, що відповідач ніде не працює, на обліку осіб, які шукають роботу не перебуває, офіційних доходів не має, хоча будучи особою працездатного віку без вад здоров'я, може працювати, утримувати домашнє господарство, спроможна заробляти собі на життя та утримувати власну дитину.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до інформації з щорічної декларації за 2018 рік, поданою позивачем, останнім за звітний період задекларовано набуття у приватну власність 17.01.2018 року 65 % нерухомого майна (квартири); наявність на праві приватної власності з 04.08.2008 року 33,33 % земельної ділянки загальною площею 1800 кв.м у Василівці Каховського району Херсонської області; наявність на праві приватної власності з 15.11.2007 року 33,33 % земельної ділянки загальною площею 247602 кв.м у Василівці Каховського району Херсонської області; наявність на праві приватної власності з 15.07.2007 року 100 % квартири загальною площею 37,3 кв.м у Каховці Херсонської області; наявність на праві приватної власності з 04.08.2008 року 33,33 % житлового будинку загальною площею 101,3 кв.м у Василівці Каховського району Херсонської області; отримання заробітної плати за основним місцем роботи від АТ «Сбербанк» у розмірі 130022 грн.; отримання заробітної плати за основним місцем роботи від Національної служби здоров'я України 156392 грн.; отримання соціальної допомоги від Київського міського центру зайнятості у розмірі 14252 грн.; наявність доходу від відчуження нерухомого майна в розмірі 980400 грн.; наявність готівкових коштів у розмірі 3000 USD ( а.с. 43-49).
За змістом ст. 180 СК України обовязок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.
Відповідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При цьому, з аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК Українитільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У розумінні статті 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України саме позивач повинен доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров'я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов'язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Як убачається з матеріалів справи, позивач на незадовільний стан здоров'я не посилається, є працездатною особою. Його матеріальний стан, навіть з відрахуванням аліментів на утримання сина, є задовільним та стабільним, що дозволяє позивачу виконувати свої зобов'язання щодо сплати аліментів в розмірі, визначеному судом.
Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 фактично не вказав обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру аліментів, як і не надав доказів про погіршення його матеріального стану.
Посилання позивача, як на підставу для зменшення розміру стягуваних аліментів, на те, що він створив сім'ю, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки доказів про те, що його матеріальний стан погіршився суду надано не було.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов'язок по утриманню доньки несе не тільки він, але і його дружина, третя особа в даній справі.
Крім того, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми" установлено право сімей з дітьми на державну допомогу, яка при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Отже лише факт народження другої дитини не є підставою для зменшення аліментів на першу дитину.
Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання.
Разом з тим слід зазначити, що якщо розмір доходів одного з батьків дитини буде меншим за розмір іншого, то це не означатиме, що той з батьків, розмір доходів якого є більшим, буде нести витрати на утримання дитини у тому ж розмірі, що і батько/мати, розмір доходів якого є меншим.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин (постанова Верховного Суду №760/4569/18 від 05.09.2019 року).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач також утримує їх спільного з позивачем сина, що підтверджується копією Витягу з протоколу № 6 засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.03.2018 року, проведеною за заявою ОСОБА_1 щодо перевірки цільового використання аліментів, які він сплачує на утримання сина сторін, якою установлено, що син сторін проживає з матір'ю в орендованій однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , щомісячну орендну плату, а також за комунальні послуги здійснює мати дитини (а.с. 61-62).
Відповідачем також здійснюються додаткові витрати на дитину, пов'язані з освітнім, розвиваючим, оздоровчим процесом ( а.с. 63-87, 116-127).
Посилання позивача про те, що його донька хворіє, що потребує додаткових витрат на її догляд, про що суд не зазначив в рішенні, висновку суду першої інстанції не спростовує, оскільки як убачається із матеріалів справи, то син сторін перебуває на «Д» обліку в КНП «ЦПМ-СД №1» Оболонського району м. Києва, унаслідок діагностованих захворювань також потребує додаткових витрат ( а.с.122-126).
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов»язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
На виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач не довів суду, що його матеріальний або сімейний стан змінилися настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) до досягнення ним повноліття.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність рішення суду ухваленого в даній справі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т. І. Ящук