Справа № 757/13756/19-ц Головуючий 1 інстанція- Батрин О.В.
Проваження № 22-ц/824/13929/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
23 жовтня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитних договорів та договору іпотеки,-
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитних договорів та договору іпотеки. Позов мотивований тим, що умови двох кредитних договорів, укладених між сторонами 11 квітня 2006 року, суперечать цілій низці нормативно-правових актів та порушують його права і охоронювані законом інтреси як споживача, зокрема при укладанні договорів банк не надав йому як споживачу всю необхідну інформацію для свідомого вибору, умови договорів є жорсткими і несправедливими, в договорах відсутня рівність у відносинах сторін, на нього покладені всі ризики щодо повернення кредиту, покладено значну кількість обов'язків та надано незначну кількість прав для свого захисту. Оскільки договір іпотеки укладався на забезпечення зобов'язань за кредитними договорами, які в силу закону є недійсними, то і даний договір є недійсним згідно ст.ст.203, 215 ЦК України.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 18 березня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 передана за підсудністю на розгляд до Жовтневого районнного суду м.Дніпропетровська.
Не погоджуючись із ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бута Д.Л.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу повернути до Печерського районного суду м.Києва для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скарга мотивована безпідставною передачею справи за підсудністю із Печерського районного суду м.Києва до Жовтневого районнного суду м.Дніпропетровська,оскільки позов поданий за місцем знаходження відповідача АТ КБ «ПриватБанк» та місцем виконання договору у м.Києві. Окрім того, суд не врахував, що вимоги про визнання недійсним договору іпотеки є похідними від недійсності основного зобов'язання, а відтак не є «спором з приводу нерухомого майна» і не тягнуть зміну підсудності. Суд не врахував право позивача на зміну
- 2 -
підстав та предмета позову, а тому міг би призначити попередній розгляд справи, надавши позивачу можливість виключити вимогу щодо визнання договору іпотеки недійсним.
Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законну ухвалу і правомірно направив позов за підсдністю за місцем знаходження нерухомого майна, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Передаючи справу на розгляд до Жовтневого районнного суду м.Дніпропетровська, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що даний позов не підсудний Печерському районному суду м.Києва, а належить до територіальної юрисдикції Жовтневого районнного суду м.Дніпропетровська за місцем знаходження нерухомого майна, яке є предметом спору і яке розташоване в будинку по АДРЕСА_1 .
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають вимогам цивільного процесуального закону.
З позовної заяви та доданих документів вбачається, що, окрім вимог про визнання недійсними двох кредитних договорів, предметом спору є також визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та паркувального місця № 33 у підвальному приміщенні цього ж будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно приписів ч.1 ст.30 ЦПК України, яка визначає правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до роз'яснень п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди
- 3 -
тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, за змістом вказаних роз'яснень спір про визнання правочину з нерухомістю недійсним, є спором, що виник з приводу нерухомого майна.
Поскільки з матеріалів справи вбачається, що має місце спір щодо визнання правочину недійсним, який виник із договору іпотеки нерухомого майна, то даний позов згідно ч.1 ст.30 ЦПК України підсудний Жовтневому районному суду м.Дніпропетровська, за місцем знаходження даного нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування ст.27 ЦПК України, яка передбачає пред'явлення позову до юридичної особи за її місцезнаходженням, необгрунтовані, бо дана норма визначає загальні правила підсудності, а ст.30 ЦПК України, яка визначає правила виключної підсудності, є спеціальною нормою і підлягає застосуванню при визначенні підсудності у спорах з приводу нерухомого майна, а ст.27 ЦПК України в такому випадку не застосовується.
Доводи скарги про те, що вимоги про визнання недійсним договору іпотеки є похідними від недійсності основного зобов'язання, а відтак не є «спором з приводу нерухомого майна» і не тягнуть зміну підсудності, колегія суддів відхиляє як безпідставні. В даному випадку вимога про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна є окремою вимогою, яка має бути досліджена судом, який визначить її обгрунтованість.
Посилання у скарзі на те, що суд не врахував право позивача на зміну підстав та предмету позову, а тому міг би призначити попередній розгляд справи, надавши позивачу можливість виключити вимогу щодо визнання договору іпотеки недійсним, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи грунтуються на припущеннях та суперечать вимогам процесуального закону, згідно яких суд має вирішити питання про підсудність при вирішенні питання про відкриття провадження з урахуванням заявлених у позові вимог, а не можливості їх зміни чи уточнення як помилково вважає позивач.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Печерського районного суду м.Києва від 18 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: