16 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 120171000100006781 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про надання дозволу на затримання з метою приводу в межах судового розгляду кримінального провадження обвинуваченого ОСОБА_5 , та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120171000100006781 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України повернуто прокурору.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в обвинувальному акті відсутні достовірні відомості щодо дійсного місця проживання (перебування) обвинуваченого, будь-які інші дійсні контактні дані, за якими суд може здійснити виклик обвинуваченого у підготовче судове засідання, у матеріалах провадження відсутні. При цьому суд в ухвалі зазначив, що виклики у підготовче засідання повернулись до суду без вручення з відмітками працівника поштового відділення: «адресат вибув», «адресат не знаходиться», «адресат не розшуканий», ухвали суду про привід обвинуваченого не виконані, оскільки за вказаною в обвинувальному акті адресою ОСОБА_5 не проживає, місце перебування невідоме.
Також судом прийняте рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу в межах судового розгляду кримінального провадження обвинуваченого ОСОБА_5 . Зазначене рішення обґрунтовано тим, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте, обвинувачений раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за яке передбачене максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до двох років, тобто, обвинувачений не є особою, яка входить до переліку осіб, визначених ст. 183 КПК України, до яких судом може бути застосовано запобіжний заході у виді тримання під вартою.
Прокурором у кримінальному провадженні на вказану ухвалу подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, в обвинувальному акті зазначені анкетні дані та адреса фактичного місця проживання обвинуваченого, які також підтверджуються паспортними даними останнього.
Окрім того прокурор наголошує на тому, що на досудовому розслідуванні під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання слідчим суддею встановлено фактичну адресу проживання ОСОБА_5 , про що і було зазначено в ухвалі слідчого судді.
Таким чином, як зазначає прокурор, посилання в ухвалі суду про не встановлення органом досудового розслідування місця фактичного проживання обвинуваченого не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги; захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу та зазначив про те, що під час досудового розслідування органом досудового розслідування правильно було встановлено місце фактичного проживання обвинуваченого, за цією адресою проводився слідчий експеримент за участі його (захисника) та обвинуваченого; дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 4 грудня 2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і справа призначена до підготовчого засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відомості, які має містити обвинувальний акт, передбачені ст. 291 КПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, серед інших відомостей, має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Згідно зі ст. 29 ЦК України місце проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у ньому зазначені як адреса реєстрації обвинуваченого, так і адреса проживання останнього: АДРЕСА_1 , які були відомі слідчому на момент складання обвинуваченого акту (ас. 1-2).
Окрім того, як пояснив захисник в суді апеляційної інстанції, під час досудового розслідування слідчим було встановлене місце проживання обвинуваченого, яке зазначено в обвинувальному акті, та за адресою якого проводився слідчий експеримент як за його (захисника) участю, так і за участю обвинуваченого, що, на переконання колегії суддів, також свідчить про те, що органом досудового розслідування було встановлено фактичне місце проживання обвинуваченого, яке й було зазначене в обвинувальному акті.
Відтак в цій частині обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на неможливість забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання, не є підставою для повернення обвинувального акту.
З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду про те, що органом досудового розслідування не встановлено фактичне місце проживання обвинуваченого, у зв'язку з чим доводи прокурора про те, що обвинувальний акт містить анкеті дані обвинуваченого, в тому числі і місце проживання останнього, яке було встановлено під час досудового розслідування, є обґрунтованими та підтверджується змістом обвинувального акту.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора в частині безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ухвали, яка наразі оскаржується, судом першої інстанції, наряду з рішенням про повернення обвинувального акту, прийнято рішення й про відмову у задоволенні клопотання прокурора, і в цій частині ухвала суду оскарженню не підлягає. Проте прокурором в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції в цілому без наведення обґрунтування як на його права на апеляційне оскарження, так і скасування ухвали суду в цій частині, а тому в цій частині апеляційні вимоги прокурора є безпідставними та до задоволення не підлягають.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, ухвала суду першої інстанції в частині повернення обвинувального акту прокурорувідповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України підлягає до скасування з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року в частині повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 120171000100006781 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, прокурору Київської місцевої прокуратури № 10, - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________________ ____________________________ _________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3