Справа 373/675/19 Головуючий у І-й інстанції - Керекеза Я.І.
апеляційне провадження № 22-ц/824/13394/2019 Доповідач Заришняк Г.М.
17 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
при секретарі - Діденко А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В квітні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказував, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 26.02.2011 р. був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 7 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого станом на 19.03.2019р. утворилася заборгованість перед Банком в розмірі 15 000 грн. 73 коп., яка складається із тіла кредиту - 7036 грн. 55 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2734 грн. 67 коп., нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 3744 грн. 89 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) - 690 грн. 51 коп. Посилаючись на викладене, Банк просив задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15000 грн.73 коп., а також судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., сплачений при подачі позовної заяви.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 липня 2019 року в задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі Крилова О.Л., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи повідомлений належним чином..
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Українидоговори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 26 лютого 2011 року подав до АТ КБ «ПриватБанк» Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій погодився з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с. 12).
При цьому зазначалось, що він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.
Встановлено, що під цими документами, які зазначені в Анкеті-заяві, тобто, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «ПриватБанку», «Тарифах банку», «Пам'яткою клієнта банку», які визначають такі істотні умови договору, як розмір відсотків, штрафи, пеню, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків) - позичальник не підписувався.
Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами - письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст.77).
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПКУ України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Банком не наведено інших доказів існування погоджених сторонами будь-яких істотних умов договору, крім тих, що зазначені у вказаних документах, і з якими, як вважав Банк, позичальник був ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та достовірних доказів того, що саме з цим витягами з Тарифів й з «Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву-Анкету про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку», а також те, що указані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки та щодо їх розмірів і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту ПАТ КБ «ПриватБанк» не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16-ц15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватись як стандартна типова форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 82 ЦПК України).
Надані позивачем «Умови та Правила надання банківських послуг у «Приватбанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені Анкеті-заяві позичальника.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення неустойки та штрафів відсутні, оскільки, як встановлено вище, договірних відносин між сторонами в частині цих зобов'язань у позичальника перед Банком не виникло.
Між тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту.
У даному випадку, на думку колегії суддів, договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ).
Згідно п.22 частини 1 указаного Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року «39/248 на 106 пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Тому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі за №342/180/17 від 03.07.2019 року, при розгляді аналогічної справи у іншому провадженні, в даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладені договору з позичальником кредитор ПАТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон №2147-VІІ) про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та унеможлив покладення на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з апеляційною скаргою представником позивача було також й надано виписку про рух коштів за період з 26.02.2011 року й по 19.03.2019 року, довідку про видачу ОСОБА_1 кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , посилаючись на те, що надання вказаних документів на стадії апеляційного провадження зумовлено об'єктивними причинами, що судом першої інстанції вказані документи витребувані не були, внаслідок чого судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову.
З виписки за період з 26.02.2011 року й по 19.03.2019 року слідує, що ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти, користувався ними.
Вказаний доказ відповідачем ОСОБА_1 не спростований.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «ПриватБанк»щодо стягнення пені та штрафів та про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк»заборгованості за тілом кредитуу розмірі 7 036 грн. 55 коп. та заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 2734 грн.67 коп., а всього підлягає стягненню - 9 771грн.22 коп. (7036,55+2734,67).
Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», - задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання 08462, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с . Шевченкове , ІПН: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 7 036 грн. 55 коп.
В решті позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 21 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: