№ справи: 758/733/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7735/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Захарчук С.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
17 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Недержаної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів м. Києва про визнання рішень незаконними, зобов'язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року,
встановив:
у січні 2018 року позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просили суд визнати незаконними рішення відповідача:
- № 191 від 13 вересня 2016 року «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 06.08.2016» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;
- № 266 від 17 листопада 2016 року «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 05.11.2016» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;
- № 11 від 03 лютого 2017 року «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою звітно-виборчої конференції адвокатів міста Києва 28 січня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;
- № 143 від 27 травня 2017 року «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 27 квітня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;
- 227від 15 листопада 2017 року № «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 07 жовтня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва.
Також позивачі просили суд зобов'язати відповідача припинити дії по розповсюдженню оскаржуваних рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що такі рішення були прийняті з порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та порушують особисті немайнові права позивачів, а також перешкоджають здійсненню ними професійної діяльності.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Романенко Я.М. вказував, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає дійсним обставинам справи та доказам, які наявні в матеріалах справи, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представників відповідача - Романенка Я.М. та третьої особи - Улибіної В.О., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачі зазначали, що вони є адвокатами, обраними до складу органів адвокатського самоврядування
м. Києва з жовтня 2012 року. Позивачі просили визнати незаконними рішення від 13.09.16, 17.11.16, 03.02.17, 27.05.17, 15.11.17, які були прийняті Недержавною некомерційною професійною організацією «Національна асоціація адвокатів України», а саме:
- № 191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 06.08.2016 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;
- № 266 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 05.11.2016 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;
- № 11 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назво звітно-виборчої конференції адвокатів міста Києва 28 січня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;
- № 143 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 27 квітня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокаті міста Києва;
- № 227 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 07 жовтня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва відповідно, оскільки при скликанні усіх вищезазначених конференцій Рада адвокатів м. Києва зверталась з клопотанням до відповідача про визначення квоти представництва на чергові конференції, проте ці звернення були проігноровані, а рішення всіх конференцій були направлені до відома невідкладно після проведення конференцій.
Зазначені рішення відповідача є неправомірними, прийнятими всупереч положенням Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Тому позивачі вважають, що відповідачем не визнаються їх права на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як обраних в установленому законом порядку членів органів адвокатського самоврядування. Посилаючись на вказані рішення колишній член Ради адвокатів м. Києва Рябенко П.К. вимагає позбавити позивачів права на зайняття адвокатською діяльністю.
Такі дії відповідача по прийняттю неправомірних рішень, направлених на втручання в діяльність представницького органу адвокатського самоврядування міста Києва - Конференції адвокатів міста Києва та розповсюдження таких рішень з метою перешкоджання позивачам в реалізації особистих немайнових прав, мають бути захищенні шляхом припинення таких дій та визнання незаконними таких рішень.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаєЗакон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Частинами 1, 3 ст. 2 цього Закону визначено,що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення статей 2, 43, 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 13, 76, 81, 82 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
Статтею 47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України. Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону затверджуються Радою адвокатів України. Конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону не рідше одного разу на рік. Конференцію може бути скликано також за пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні, або Ради адвокатів України.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України.
Також в ч. 4 цієї статті передбачено, що до повноважень Ради адвокатів України відноситься, зокрема визначення квоти представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з'їзду адвокатів України; затвердження регламенту конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.
У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилалась на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не дослідив та не надав належну оцінку доказам. Зазначала, що прийняттям оскаржуваних рішень відповідач послідовно створив штучні підстави для втручання у незалежну професійну діяльність позивачів шляхом позбавлення/зупинення права на здійснення адвокатської діяльності, а отже виконання трудової функції, права на працю, яка є джерелом доходу позивачів і їхніх сімей.
Однак такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки Рада адвокатів України діяла в межах компетенції відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положення про Раду адвокатів України та Статуту Національної асоціації адвокатів України. Крім того, апелянт не уточнює, які саме немайнові права адвокатів було порушено відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень.
Як видно з матеріалів справи, в рішенні №191 від 13.09.16 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 06.08.2016» було роз'яснено, що у розумінні закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» квота представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону і регламент затверджуються Радою адвокатів України окремо і обов'язково для кожної конференції адвокатів регіону, скликаної відповідним, визначеним законом, суб'єктом скликання конференції, для вирішення питань, включених до її порядку денного та зроблено висновок, що зібрання адвокатів, що відбулось 06 серпня 2016 року у Синій залі Будинку кіно, яке поіменувало себе як «Конференція адвокатів міста Києва» (під головуванням ОСОБА_2 ), проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без відповідного, встановленого порядку скликання, висування та обрання делегатів конференції і регламенту, а також без встановлення квоти представництва, а тому не має статусу конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичних наслідків.
В рішенні №266 від 17.11.16 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням «Конференції адвокатів міста Києва 05 листопада 2016 року» було зроблено висновок, що зібрання адвокатів, що відбулось 05 листопада 2016 року у Колонній залі адміністративної будівлі Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36 (під головуванням адвоката Рафальської І.В.), проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без відповідного, встановленого законом порядку скликання, порядку висування та обрання делегатів конференції і регламенту, а також без встановлення квоти представництва, а тому не має статусу конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичних наслідків.
В рішенні №11 від 03.02.17 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва, що відбулось 28 січня 2017 року» зроблено висновок, що зібрання адвокатів від назвою «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва», що відбулось 28 січня 2017 року у приміщенні НДІ «Київпроект» під головуванням адвоката Іванова І.О. та секретаря Корінної Н.М . , проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без затвердженої у законодавчо визначеному порядку квоти представництва, порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону і регламенту конференції адвокатів регіону, а тому не має статусу конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення органу такого зібрання не мають юридичних наслідків. Також було вирішено ініціювати питання дисциплінарної відповідальності адвокатів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Трускавецького Р.С, та Корінної Н . М . (організаторів зібрання) шляхом направлення відповідного подання до КДКА м. Києва про систематичне порушення приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, рішень органів адвокатського самоврядування, вчинення дій, що тривалий час блокують та дестабілізують роботу органів адвокатського самоврядування м. Києва, а також дезорієнтують адвокатів регіону, для прийняття рішення в межах наданих повноважень.
В рішенні №143 від 27 травня 2017 року «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведення зібрання адвокатів під назвою «Конференція адвокатів міста Києва», що відбулось 27 квітня 2017 було зроблено висновок, що зібрання адвокатів під назвою «Конференція адвокатів міста Києва», що відбулось 27 квітня 2017 року за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2 у приміщенні Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім», Міжнародний конгрес-центр під головуванням адвоката Іванова І.О. та секретаря Корінної Н.М., не є конференцією в розумінні статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проведене не у відповідності до затвердженої у законодавчо визначеному порядку квоти представництва, порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону і регламенту конференції адвокатів регіону, а тому не має статуту конференції адвокатів регіоні, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичних наслідків.
В рішенні №277 від 15.11.17 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням 07 жовтня 2017 року зібрання під назвою «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва» було зроблено висновок, що зібрання адвокатів, що відбулось 07 жовтня 2017 в «UBI Fashion Center» за адресою: вул. Дорогожицька, 8, яке поіменувало себе як «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва», проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без затвердженого порядку висування та обрання делегатів конференції і регламенту, а також без встановлення квоти представництва, а тому не має статуту конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичної сили.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що підстав для визнання оспорюваних рішень незаконними не встановлено, вони прийняті відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та в межах наданих повноважень.
Повноваження Ради адвокатів України закріплені в ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Так, Рада адвокатів України:
1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з'їзду адвокатів України;
2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з'їзду адвокатів України;
3) забезпечує виконання рішень з'їзду адвокатів України;
4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього;
5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги;
6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з'їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання);
7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність;
9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;
10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з'їзду адвокатів України;
11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів;
12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України;
13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України;
14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду адвокатів України.
Також суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в порушення вимог ЦПК України доказів про те, що при скликанні усіх конференцій ОСОБА_2 від імені Ради адвокатів м. Києва зверталася з клопотаннями до відповідача про визначення квоти представництва на чергові конференції, позивачами до суду надано не було.
Також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання позивачів на рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституцію Українита Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки зазначене рішення стосується правовідносин, які виникли у сфері місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції вказав в рішенні про те, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.03.18 у справі за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України, Голови Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України Ізовітової Л.П., Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Рада адвокатів м. Києва в особі Голови -
Рябенка П.К., Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва в особі Голови - Орлова І . Ф . , Ревізійна комісія адвокатів м. Києва в особі Голови - Вилкова С.В. про визнання нечинними та скасування рішень та розпоряджень було відмовлено в задоволенні позову (а./с 92-101 т. 1). При розгляді справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення № 191 від 13.09.16 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва від 06.08.2016 року» та рішення № 266 від 17.11.16 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 05.11.2016 року» є похідними від рішення № 155 від 11.06.16 «Про скликання позачергової конференції адвокатів м. Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів м. Києва, Регламенту Конференції адвокатів м. Києва та встановлення квоти представництва» та є законними.
Вказане рішення було залишено без змін постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доводи апелянта про те, що за наслідками таких рішень до позивачів були застосовані дисциплінарні санкції, які безпосередньо порушили їх майнові та немайнові права, що є втручанням в особисте життя позивачів в контексті статті 8 Конвенції та посяганням на ділову репутацію, є безпідставними, оскільки в рішенні №11 від 03.02.17 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва, що відбулось 28 січня 2017 року» зазначено тільки про ініціювання питання дисциплінарної відповідальності адвокатів Рафальської І.В . , Іванова І.О . та інших, шляхом направлення відповідного подання до КДКА м. Києва. Однак рішення компетентного органу щодо притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності не є предметом перевірки по даній справі.
Вимог щодо захисту права на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України апелянт не заявляла. Обставин на підтвердження перешкоджання реалізації особистих немайнових прав, окрім як права на зайняття адвокатською діяльністю, позивач не заявляла.
Набуття права на зайняття адвокатської діяльністю та його порядок передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Статус адвоката вимагає наявності певного кола ознак, які фізична особа повинна здобути за власним бажанням, без будь-якого примусу. Набуття права на зайняття адвокатською діяльністю не закріплено Конституцією України, а є лише власним, добровільним вибором особи. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у судовому рішенні позиції суду щодо встановлення до якого виду актів за правовими ознаками відносяться рішення Ради адвокатів України також не можуть бути підставою для його скасування. Рішення органів адвокатського самоврядування, рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов'язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями (ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В ч. 4 ст. 10 ЦПК України закріплено, що суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruis v. Spain), пункт 26).
Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді