Справа 363/641/19 Головуючий у І-й інстанції - Котлярова І.Ю.
апеляційне провадження № 22-ц/824/13388/2019 Доповідач Заришняк Г.М.
17 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
при секретарі - Діденку А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 липня 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В лютому 2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову Товариство вказувало, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала анкету - заяву № б/н від 10.06.2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 20 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та позивачем Договір, про що свідчить її підпис у заяві. При встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких позичальник при укладенні цього Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку. Згідно до умов договору позичальник зобов'язаний погашати заборгованість, однак, свої зобов'язання не виконує. Станом на 13.01.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 45 320, 03 грн., яка складається з: тіла кредиту - 14 214, 79 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом - 14 510, 87 грн., нарахованої пені - 13 960, 08 грн., штрафу (фіксованої частини) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) -2 134, 29 грн. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, Посилаючись на викладене, просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 45 320, 03 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 гривень.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 липня 2019 року в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі Крилова О.Л., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, Банк вказував, що між сторонами виникли відносини з кредитного договору, укладеного 10 червня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на підставі поданої ОСОБА_1 анкети-заяви б/н, згідно з якою остання отримала кредит у розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає, укладений між відповідачкою та Банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у заяві.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачкою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Українидоговори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, що Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ « ПриватБанку» ОСОБА_1 підписала 10.06.2015 року (а.с. 8). При підписанні Анкети-заяви ОСОБА_1 погодилась з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між Банком та нею Договір приєднання у розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України.
При цьому зазначалось, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанку», і вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.
Відповідно до умов укладеного договору він складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг й Правил користування платіжною карткою. Разом з тим, інформації щодо оформлення відповідачці кредитної картки, перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки та встановлення кредитного ліміту Анкета-заява не містить.
При зверненні до суду з позовом позивачем було надано копію Анкети-заяви від імені ОСОБА_1 , копію її паспорту, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Доказів про те, що саме ці Умови та Правила діяли на момент укладення договору про надання банківських послуг з відповідачкою, до суду не надано, а витяги з наданих позивачем Умов і Правил підпису відповідачки не містять.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) зазначається, що в такому випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком при зверненні до суду з позовом Умови та Правила надання банківських послуг разом із Заявою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Основними засадами цивільних відносин в ст. 3 ЦК України закріплені, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, які не визначені в підписаній відповідачем Заяві, відсутні.
Також, з наданої до суду першої інстанції Анкети-заяви відповідачки неможливо встановити, що нею було отримано кредитну картку із встановленням кредитного ліміту, як про те зазначає позивач, та не надано суду доказів перерахування Банком на картковий рахунок відповідачки коштів, а сам по собі розрахунок заборгованості не є беззаперечним доказом отримання клієнтом банку кредитних коштів.
Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами - письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст.77).
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПКУ України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем всупереч вимогам ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не надані належні та переконливі докази, які б свідчили про виявлення відповідачем бажання оформити кредитну картку із встановленням кредитного ліміту та фактичного отримання ОСОБА_1 кредитної картки й перерахування їй кредитних коштів.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові в зв'язку з недоведеністю позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично отримала в позивача та використала кошти, які в добровільному порядку Банку не повертає в строки обумовлені договором, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого, оскільки ці доводи не підтверджені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», - залишити без задоволення.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 21 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: