вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 357/17862/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/13681/2019Головуючий у суді першої інстанції - Ярмола О.Я. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
16 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
секретар Горбачова І.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Поліщук Анатолій Олександрович, про визнання заповіту недійсним,
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поліщук Анатолій Олександрович, про визнання заповіту недійсним.
05.07.2019 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення вищевказаного позову, згідно з якою, враховуючи уточнення до заяви від 29.07.2019 року, просив:
- накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 чинити йому та його сім'ї будь-які перешкоди у догляді за спадковим майном, а саме: будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилалася на те, що існує ризик відчуження вказаного об'єкта нерухомості на користь третіх осіб, що, в свою чергу, може ускладнити чи зробити не можливим виконання рішення суду.
При цьому, вказував на відсутність належного догляду за будинком, який не ремонтувався більше 10 років та перебуває у аварійному стані.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2019 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог заяви відмовлено (а.с. 29, 30).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати та постановити нове судове рішення, яким в порядку забезпечення позову заборонити ОСОБА_2 чинити йому та його сім'ї будь-які перешкоди у догляді за спадковим майном, а саме: будинком АДРЕСА_1 .
При цьому, зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам щодо існування реальної небезпеки руйнування будинку, що, як наслідок, може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду (а.с. 33-35).
У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 149-150 ЦПК України.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України закріплюють, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам та не порушення прав третіх осіб.
Також, слід зазначити, що у відповідності до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд дотримався указаних вище умов та, з огляду на предмет позову та зміст заявлених позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення заборони ОСОБА_2 чинити позивачу та його сім'ї будь-які перешкоди у догляді за спадковим майном.
Крім того, оскільки предметом позову є визнання заповіту недійсним, судом першої інстанції вірно встановлено, що забезпечення позову у вищенаведений спосіб є фактичним вирішенням справи по суті, що, в свою чергу, є недопустимим.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали в оскаржуваній частині, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені позивачем судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Поліщук Анатолій Олександрович, про визнання заповіту недійсним, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 22 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська