Справа № 677/1743/18
Провадження № 22-ц/4820/1577/19
17 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
з участю представника відповідача ТОВ «Житниця Поділля» - адвоката Семка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ Тракт» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року, суддя Вознюк Р.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ Тракт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житниця Поділля», ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійним,
встановив:
В жовтні 2018 року ТОВ «ФГ Тракт» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Житниця Поділля», право оренди за яким зареєстровано 15 березня 2018 року за номером 25332598 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822787200:04:009:0126, площею 1,3701 га та визнати поновленим договір оренди землі, укладений між фермерським господарством «Тракт», правонаступником якого є ТОВ «ФГ Тракт» та ОСОБА_1 , що зареєстрований у Красилівському відділенні Центру ДЗК 14 березня 2008 року за №40875600021 в частині оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6822787200:04:009:0126, площею 1,3701 га на той самий строк і на тих же умовах.
В обґрунтування доводів позивач зазначив, що 03 березня 2008 року між фермерським господарством «Тракт», правонаступником якого є ТОВ «ФГ Тракт» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822787200:04:009:0126, що знаходиться на території Михайловецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Строк дії договору 10 років, тобто до 14 березня 2018 року. Відповідно до п. 8 зазначеного договору після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його дії на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Протягом строку дії даного договору товариство використовувало земельну ділянку у своїй господарській діяльності виключно на умовах, передбачених в договорі та відповідно до чинного законодавства України, а також вчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату по договору. З метою реалізації належного йому права на поновлення договору оренди на новий строк, 09 лютого 2016 року на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, а також було додано проект додаткової угоди. Однак ОСОБА_1 дану пропозицію відхилила, пояснивши, що по закінченню терміну дії договору оренди землі має на меті самостійно обробляти земельну ділянку. З урахуванням таких обставин між ними були припинені договірні відносини. Однак у липні 2018 року товариству стало відомо, що відносної вищезазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 уклала новий договір оренди з ТОВ «Житниця Поділля» від 15 березня 2018 року. У зв'язку з тим, що своїми діями відповідач ОСОБА_1 порушила переважне право ТОВ «ФГ Тракт» на продовження дії первісного договору оренди на земельну ділянку, спірний договір оренди має бути визнаний судом недійсним.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність заперечень із сторони орендодавця щодо поновлення договору оренди з попереднім орендарем не порушує переважне право орендаря на земельну ділянку. При цьому, суд вказував, орендодавець умов договору не порушувала та діяла в межах Закону України «Про оренду землі».
В апеляційній скарзі ТОВ «ФГ Тракт» просило скасувати рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказав, що в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» судом не враховано, що ОСОБА_1 , розглянувши письмове повідомлення ТОВ «ФГ Тракт» про бажання останнього скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, та повідомивши про намір здійснення самостійного обробітку земельної ділянки, фактично ввела належного орендаря, яким є товариство, в оману, маючи на меті укладення договору оренди земельної ділянки з іншим орендарем. На думку апелянта суд першої інстанції повинен був встановити не лише обставини щодо дотримання орендарем встановленого статтею 22 Закону України «Про оренду землі» строку повідомлення орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, а й дослідити зміст і дійсність заперечення орендодавця проти такого поновлення договору оренди землі з попереднім орендарем.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача ТОВ «Житниця Поділля» в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7738 га, що розташована на території Михайловецької сільської ради Красилівського району, Хмельницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6822787200:04:009:0126 (а. с. 4).
03 березня 2008 року між фермерським господарством «Тракт» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,7738 га для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами с. Михайлівці під №253767 (а. с. 3).
Відповідно до п. 8 цього Договору строк його дії становив 10 років.
09 лютого 2018 року ТОВ «ФГ «ТАКТ» було направлено на адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення про намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк та продовжити дію договору оренди землі. Разом з повідомленням товариством було направлено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди землі (а. с. 11-12).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , отримавши вказане повідомлення, 20 лютого 2018 року направила лист-повідомлення про відмову у поновленні договору оренди землі, у зв'язку з метою здійснювати обробіток землі самостійно (а.с. 13-14).
Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка площею 1,3701 га, з кадастровим номером 6822787200:04:009:0126, що розташована на території Михайловецької сільської ради, Красилівського району, Хмельницької області з 15 березня 2018 року перебуває в оренді у ТОВ «Житниця Поділля» (а.с. 15).
Обґрунтовуючи позов ТОВ «ФГ Тракт» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права на продовження договору оренди землі, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 цього Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла висновку, що правовий аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
В даній справі позивач, діючи у відповідності з вищевказаними вимогами Закону України «Про оренду землі» та умовами п. 8 договору оренди землі від 03.03.2008 року, до закінчення строку дії цього договору оренди земельної ділянки, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, направив орендодавцю ОСОБА_1 лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди 10 лютого 2018 року.
20 лютого 2016 року ОСОБА_1 направила письмову заяву позивачу про те, що по закінченню терміну дії договору оренди його поновлювати відмовляється, оскільки має намір обробляти земельну ділянку одноосібно.
Оскільки ОСОБА_1 , як орендодавець не погодилась на укладення додаткової угоди на запропонованих позивачем умовах, тобто не було досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, висновок суду про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось є правильним та обґрунтованим.
У орендаря відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, у випадку наявності заперечень орендодавця, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного з іншим орендарем, оскільки право позивача на переважне поновлення договору оренди, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, не порушено.
Укладення власником земельної ділянки ОСОБА_1 договору оренди цієї ділянки з іншою особою, ТОВ «Житниця Поділля» не призвело до порушення права ТОВ «ФГ Тракт», оскільки оспорюваний договір було укладено після закінчення строку дії попереднього договору оренди, тобто, за відсутності договірних відносин між ТОВ «ФГ Тракт» та ОСОБА_1 щодо оренди спірної земельної ділянки, що підтвердив позивач. Крім того, вказуючи на порушення свого права спірним договором позивач в той же час не навів обґрунтування правових підстав для визнання цього договору недійсним. При цьому, як вбачається зі змісту позову, ТОВ «ФГ Тракт» вказує на введення його в оману відповідачем ОСОБА_1 щодо підстав не продовження дії договору оренди земельної ділянки.
Однак судом не встановлено обставин, які б вказували на недійсність спірного договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 230 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ Тракт» залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.10.2019 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
Т.В. Спірідонова