23 жовтня 2019 року
м.Суми
Справа №591/3691/18
Номер провадження 22-ц/816/4827/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2019 року в складі судді Сидоренко А.П., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 19 серпня 2019 року,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати частково недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 28 грудня 2007 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 7413;
визнати частково недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером НОМЕР_1 , укладений 28 грудня 2007 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 7413;
визнати, що покупцем житлового будинку з надвірною будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу житлового будинку від 28 грудня 2007 року, посвідченим нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 7413, є ОСОБА_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та перевести на нього права і обов'язки покупця за цим договором;
визнати, що покупцем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером НОМЕР_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2007 року, посвідченим нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 7417, є ОСОБА_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та перевести на нього права і обов'язки покупця за цим договором;
провести розподіл спільного сумісного майна подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
визнати, що житловий будинок з надвірною будівлею та земельна ділянка з кадастровим номером 5924788700010020244 за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з надвірною будівлею та 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину даного житлового будинку з надвірною будівлею та 1/2 частину земельної ділянки;
визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку з надвірною будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 5924788700010020244 за цією ж адресою, укладений 28 грудня 2007 року за № РМL-С00/395/2007, між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП БАНК», посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 7421 з наступними змінами і доповненнями;
виключити з Державного реєстру іпотек обтяження житлового будинку з надвірною будівлею та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 5924788700:002:0106, з реєстраційним номером обтяження: 6349744, тип обтяження: іпотека, зареєстроване 28 грудня 2007 року реєстратором: приватним нотаріусом Рибалка К.Д.;
виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження житлового будинку з надвірною будівлею та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5924788700:002:0106, з реєстраційним номером обтяження: 6577749, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстроване 12 лютого 2008 року реєстратором: приватним нотаріусом Рибалка К.Д.».
Свої вимоги мотивувала тим, що 02 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, від якого вони мають спільного сина ОСОБА_5 .
28 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяв син, ОСОБА_3 , був підписаний договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 7413, предметом якого став житловий будинок з надвірною будівлею в АДРЕСА_1 . Того ж дня, 28 грудня 2007 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяв син, ОСОБА_3 , був підписаний договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 7417, предметом якого стала земельна ділянка, що знаходиться біля житлового будинку в АДРЕСА_1 .
У вказаних договорах купівлі-продажу покупцем зазначена ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої в обох випадках діяв її син, ОСОБА_3 , проте, фактично при укладанні обох договорів купівлі-продажу дійсним покупцем був відповідач ОСОБА_3 , оскільки розрахунок за вказаними договорами здійснювався саме ним власними (сімейними) коштами, він отримав правовстановлюючі документи. Крім того, відповідач спільно з нею зробили ремонт, разом з нею та дитиною вселилися та зареєструвалися в будинку і постійно там проживали.
Вказувала, що зазначене майно було придбане ОСОБА_3 за час перебування його в шлюбі з нею за спільні сімейні кошти, які були отримані в банку в кредит саме на ці цілі, однак майно було оформлене ОСОБА_3 на його матір ОСОБА_2 з метою приховання його від дружини і уникнення його поділу, як спільної сумісної власності, набутої за час шлюбу.
ОСОБА_2 жодного дня в будинку не проживала, витрат на його утримання і ремонт не несла, весь час проживала і проживає в Німеччині. Тобто вона не мала вольового бажання на придбання цього будинку і його використання.
28 грудня 2007 року ОСОБА_2 передала нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в іпотеку, згідно з договором іпотеки № РМL-С00/395/2007 від 28 грудня 2007 року, у забезпечення обов'язків за кредитним договором з ПАТ «ОТП Банк». У зв'язку з цим щодо нерухомого майна, переданого в іпотеку, внесені обтяження до Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
З огляду на те, що первинні договори купівлі-продажу нерухомого майна слід визнати недійсними в частині покупця і житловий будинок з надвірною будівлею і земельна ділянка вибувають із власності ОСОБА_2 і повертаються у власність ОСОБА_3 , то і договір іпотеки слід визнати недійсним, як укладений поза правомочностями власника, і виключити обтяження щодо житлового будинку з надвірною будівлею і земельної ділянки з Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що доводи суду першої інстанції є вільним трактуванням обставин справи, які не відповідають дійсності і положенням законодавства. Доводить, що фактично при укладенні обох договорів купівлі-продажу дійсним покупцем був відповідач, ОСОБА_3 , хоча нерухоме майно було оформлене ним на матір, ОСОБА_2 з метою приховання його від неї і уникнення його поділу, як спільної сумісної власності, набутої за час шлюбу. Вказує, що судові рішення, які суд вважав преюдиціальними в цій справі, не є такими з огляду на суб'єктний склад учасників. Вважає, що суд не дав належної оцінки заявам відповідачів про визнання позову та безпідставно вважав, що позивач та відповідач ОСОБА_3 діють недобросовісно та зловживають своїми правами.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, оскільки повідомлені нею причини неявки в судове засідання її представника - адвоката Афанасієва Р.В. визнано судом неповажними, так як не надано доказів його зайнятості в іншому процесі. Чітка позиція ОСОБА_1 викладена в апеляційній скарзі, а неявка сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Чернишенка Д.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції в Сумській області, актовий запис № 1665, свідоцтво серії НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 71).
13 березня 2007 року від шлюбу у них народився син, ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1, а.с. 72).
28 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д., зареєстрований в реєстрі за № 7413, предметом якого став житловий будинок з надвірною будівлею в АДРЕСА_1 ( т . 1, а.с. 21-22).
28 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д., зареєстрований в реєстрі за № 7417, предметом якого стала земельна ділянка, що знаходиться при житловому будинку в АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 30).
28 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № МL-С00/395/2007 на суму 291659,12 швейцарських франків з цільовим використанням кредиту - на оплату комісії банку та придбання нерухомого майна (т. 1, а.с. 32-36).
В забезпечення зазначеного кредитного договору, 28 грудня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 укладено договір поруки SR-C00/395/2007 (т. 1, а.с. 20).
28 грудня 2007 року в забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , укладено договір іпотеки № РМL-С00/395/2007, предметом якого є житловий будинок з надвірною будівлею АДРЕСА_1 на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області, на приватизованій земельній ділянці, який придбаний іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. 28 грудня 2007 року за № 2617838 (т. 1 а.с. 18-19).
Зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т. 1, а.с. 54-55, 56, 57).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27 червня 2018 року вбачається, що на зазначений вище будинок накладена заборона відчуження на підставі договору іпотеки від 28 грудня 2007 року № 7421(т. 1, а.с. 73-74).
З довідки Управління ЦНАП Сумської міської ради № 5313/14.03.08 від 13 серпня 2017 року, що видана ОСОБА_1 , вбачається що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (заявник) (т. 1, а.с. 13).
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2010 року у справі № 2-412/2009, яке ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 травня 2015 року залишено без змін, за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку при ньому, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності для погашення загальної заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором МL-СOO/395/2007 від 28 грудня 2007 року, а саме:
- заборгованість за наданим кредитом в розмірі 2021643,51 грн 51 коп (два мільйони двадцять одна тисяча шістсот сорок три гри 51 коп), що складає еквівалент 288896,97 швейцарських франків,
- заборгованість за відсотками в розмірі 104786 грн 05 коп (сто чотири тисячі сімсот вісімдесят шість грн 05 коп), що складає еквівалент 14974,14 швейцарських франків,
пеню за несвоєчасне повернення суми кредиту та несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 51167 грн 99 коп (т. 2, а.с. 18-25).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року у справі № 591/7993/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 07 жовтня 2015 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним (т. 2, а.с. 26-33).
Вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що вчинення ОСОБА_3 певних юридичних дій від імені та за рахунок ОСОБА_2 , в тому числі і укладення правочинів щодо розпорядження її майном, зокрема, договорів купівлі-продажу, міни, застави, іпотеки і таке інше передбачено договором доручення, який діє до цього часу, з приводу чого ОСОБА_2 31 січня 2007 року видала ОСОБА_3 довіреність, яка була посвідчена нотаріусом.
Отже, отримавши в кредит на своє ім'я грошові кошти для придбання для ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 198,3 кв.м, жилою площею 99,7 кв.м та земельної ділянки площею 383 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , діючи від імені та за рахунок ОСОБА_8 , передав належне їй спірне нерухоме майно в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» для забезпечення зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, ОСОБА_3 під час укладення спірного договору діяв в інтересах ОСОБА_2 , в межах встановлених нею повноважень.
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2014 року у справі № 591/4839/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 06 липня 2015 року та постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року, за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виселення із житлового приміщення, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Вирішено виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 37-50).
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчили б про наявність підстав для визнання частково недійсними, в частині покупця, договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 28 грудня 2007 року, тому відсутні підстави для задоволення і похідних позовних вимог. Крім того, суд врахував, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними і поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу, поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такі висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинами справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Ухвалюючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, для визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними, крім того преюдиційними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 , отримавши в кредит на своє ім'я грошові кошти для придбання житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , діяв від імені та в інтересах ОСОБА_8 , в межах наданих нею повноважень, на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Доводи позивача про те, хто був дійсним покупцем за договорами купівлі-продажу не підлягають повторному дослідженню та оцінці у справі, яка переглядається, оскільки вони встановлені при розгляді іншої справи, у якій брала участь та сама особа - ОСОБА_3 , щодо якого встановлено ці обставини.
Доводи апеляційної скарги про те, що судові рішення, які суд вважав преюдиціальними в цій справі, не є такими з огляду на суб'єктний склад учасників, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки для застосування преюдиції закон не вимагає тотожного, ідентичного складу учасників справ, достатньо, щоб у справі брала участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог не спростовують дійсність в частині покупця договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладених 28 грудня 2007 року ОСОБА_3 від імені та за рахунок ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та не підтверджують тих обставин, що це майно є об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Крім того, суд першої інстанції дав належну оцінку заявам відповідачів про визнання позову, врахував наявність судових рішень про звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку при ньому, виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з житлового будинку що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та правильно зазначив, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, а поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про звернення стягнення на майно боржника, не повинен порушувати майнові інтереси кредитора.
Доводи апеляційної скарги про те, що фактично при укладанні обох договорів купівлі-продажу був присутній ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , він здійснював розрахунок за придбане майно, робив ремонт та проживав у спірному будинку зі своєю сім'єю, а також, що ОСОБА_3 оформив придбане ним майно на свою матір з метою приховання майна від дружини, були предметом розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано ним спростовані.
Отже, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними в частині покупця договорів купівлі-продажу та визнання покупцем нерухомого майна ОСОБА_3 , а також про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, проведення розподілу спільного сумісного майна подружжя, виділення майна у власність, визнання недійсним договору іпотеки, виключення з Державного реєстру іпотек обтяження майна, виключення обтяження з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, які є похідними від позовних вимог, стосовно яких відмовлено у їх задоволенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367- 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко
О.І. Собина