Справа №574/553/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/890/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
18 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2019 року про продовження строку тримання під вартою, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Буринського району Сумської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017200140000045 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
03 вересня 2019 року до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою на строк 60 днів обвинуваченому ОСОБА_8 звернувся прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , яке мотивував тим, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 встановлений ухвалою суду від 12.07.2019 року, однак судове провадження по даній справі не закінчено і потребує значного часу для розгляду. При цьому вказав і на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2019 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на строк 60 днів, тобто до 24 години 02 листопада 2019 року.
Не погодившись з ухвалою суду захисник ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати та обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, що буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Свої доводи мотивує тим, що вирішуючи питання про продовженні запобіжного заходу, Конотопський міськрайонний суд Сумської області не врахував вимоги ст. 5 Конвенції та пунктів 75, 84, 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», а саме в даних ухвалах наведено стандартний набір підстав тримання ОСОБА_8 під вартою.
Зазначає, що висновком комісійної судово-медичної експертизи №08-210/2018 від 05.04.2019 року та опитуванням обвинуваченого за допомогою поліграфу було встановлено, що ОСОБА_8 непричетний до вбивства ОСОБА_10 . Сукупність зібраних на даний час доказів є недостатньою для встановлення факту доведеності вини ОСОБА_8 .
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не підтверджені, а також мають повторні шаблонні фрази. Доказів на підтвердження ризику скоєння обвинуваченим нових злочинів, стороною обвинувачення надано не було. Сама лиш тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для продовження строків тривання під вартою.
Вказує на наявність у ОСОБА_8 тісних соціальних зв'язків, хворіє на тяжку хворобу, що загрожує його життю, раніше не судимий, позитивно характеризується, більше того громада Степанівського старостенського округу Буринського району клопоче про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу. Зазначені обставини, на переконання захисника, є підставою для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК Укрїни, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Як вбачається зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч.3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На переконання колегії суддів суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів кримінального провадження, в провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017200140000045 по обвинуваченню ОСОБА_8 , за ч. 1 ст.115 КК України.
Згідно обвинуваченого акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства.
У судовому засіданні до суду першої інстанції з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 звернувся прокурор у кримінальному провадженні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та продовжуючи строк тримання обвинуваченому ОСОБА_8 під вартою, суд першої інстанції виходив з того, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого спливає 08.09.2019 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, оскільки на даний час не допитано експертів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, жодних підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який на даний час не має і учасниками процесу докази на підтвердження цих підстав суду надані не були. Також вказував на те, що заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких був обраний цей запобіжний захід, а саме, що обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, на що вказує тяжкість інкримінованого злочину та суворість визначеного покарання, на даний час не зменшились. За таких обставин перебування на свободі ОСОБА_8 може становити загрозу для суспільства.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ч.1 ст. 177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо недостатності доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину підлягають відхиленню, оскільки при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, не підлягають вирішенню ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у обвинуваченого сталих соціальних зв'язків, то на переконання колегії суддів, проживання обвинуваченого разом з матір'ю та бабою, які є особами пенсійного віку, не є підставою для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який, оскільки дана обставина існувала і на час вчинення інкримінованого йому злочину, проте не стала стримуючим фактором.
Доказів на підтвердження наявності у обвинуваченого ОСОБА_8 тяжких захворювань та потребу в лікуванні, яке не може бути забезпечене в умовах тримання під варту інстанційним судам стороною захисту надано не було.
На підставі вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала колегії суддів суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, оскільки постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її зміни чи скасування, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , належить залишити без задоволення.
Керуючись ст. 177, 182, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2019 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4