Номер провадження: 11-кп/813/193/19
Номер справи місцевого суду: 496/1585/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.10.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 06.08.2018 року в кримінальному провадженні №12018160250000215 від 10.03.2018 року, -
встановив:
оскаржуваним вироком суду:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Яськи, Біляївського району Одеської області, громадянин України, українець, не працюючий, з середньою освітою, не одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимийо:
- 08.12.1982 року Одеським обласним судом за ст.ст. 206 ч. 2, 93 п. «Б», 42 КК України (в ред. 1960 р.) до 15 років позбавлення волі, звільнився 31.07.1997 p.;
- 09.08.1999 p. Одеським обласним судом за ст.ст. 93 п. «Б,3», 17, 118 ч. 2, 206 ч. 3, 222 ч. 3, 42 КК України (в ред. 1960 р.) до 15 років позбавлення волі, звільнився умовно-достроково 07.04.2011 p., невідбутий строк 2 роки 7 місяців 7 днів,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахується з моменту попереднього ув'язнення ОСОБА_9 , а саме: з 10.03.2018 року.
Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів та скасування арешту, застосованого в рамках кримінального провадження.
Згідно з оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним за те, що, він, 09.03.2018 року, о 21 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні спальної кімнати домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_8 , на підґрунті виниклих неприязних відносин, в ході раптово виниклої сварки, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, схопив кухонний ніж, який знаходився на столі та навмисно наніс один удар в область черева ОСОБА_8 , внаслідок чого, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки проникаючої в черевну порожнину, з пошкодженням лівої долі печінки, шлунку, підшлункової залози, зачеревної гематоми та внутрішньої кровотечі. Згідно висновку судово-медичної експертизи №77 від 04.04.2018 р., у ОСОБА_8 , наявні наступні тілесні ушкодження: проникаюча колото-різана рана в області передньо-черевної стінки з пошкодженням лівої частки печінки, малого сальника, забійна рана тім'яної ділянки голови, які згідно п. 2.1.3 «м» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на відсутність умислу на вчинення протиправних дій відносно потерпілого, а також на суворість покарання, призначеного судом та неврахування районним судом його щирого каяття у скоєному, наявність на утриманні малолітньої дитини, зазначає на неврахування судом позиції потерпілого, який не мав до нього будь-яких претензій, просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого, захисника, потерпілого, які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив скасувати вирок районного суду та направити справу на новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись при цьому допущені районним судом істотні порушення вимог КПК України при розгляді справи; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; надавши останнє слово обвинуваченому; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч.2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно до вимог ст.374 КПК України та роз'яснень, які містяться в п.п. 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», судам вказано на необхідність точного виконання вимог ст.334 КПК України про обґрунтування обвинувачення конкретними доказами не лише кожному підсудному, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини. Звернута увагу судів на те, що згідно з вимогами ст.323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Однак, зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не були.
Згідно з положеннями ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до положень п.2 ч.3 ст.374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити серед іншого докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині обвинувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а також мотивовані висновки суду про доведеність вчинення кримінального правопорушення або недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 КПК України. Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно оскарженого вироку, визнаючи винним ОСОБА_9 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, районний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуваний вирок районного суду не можна вважати законним і обґрунтованим, з огляду на таке.
Так, як свідчать матеріали кримінального провадження, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 фактично своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнавав та заперечував проти наявності у нього умислу на завдання тілесних ушкоджень потерпілому та стверджував, що здійснював самозахист, а також заявляв про вчинення відносно нього потерпілим протиправних дій (т.1, а.с.183-186; 201-208).
З'ясовуючи обсяг доказів та порядок їх дослідження, суд прийняв рішення про здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснив обвинуваченому суть зазначеної норми (т.1 а.с.47).
При цьому, технічний запис фіксації судового процесу та журнал судового засідання містять у собі дані про те, що обвинувачений ОСОБА_9 надаючи суду показання, вину у скоєному не визнавав та заявив, що не мав умислу на вчинення злочину відносно потерпілого.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_9 заперечувалась такі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності до положень ст.91 КПК України, як форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим спрощені процедура розгляду кримінального провадження в даному випадку не могла бути застосована, тому колегія суддів приходить висновку, що районний суд не провів допиту обвинуваченого так, як це визначено у ст. 351 КПК України, належним чином не з'ясував, чи правильно він розуміє зміст обставин, не впевнився у добровільності його позиції та належним чином не роз'яснив обвинуваченому відсутність права оскаржити обставини в апеляційному порядку.
З огляду на зазначене, висновок районного суду про доведеність вини особи без належного аналізу інших доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, колегія суддів визнає передчасним.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 зроблені без аналізу сукупності зібраних доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого тощо, які стверджують чи спростовують обвинувачення і ґрунтується він фактично тільки на незаперечені обвинуваченого в нанесені тілесного ушкодження потерпілому.
За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК Українита загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ч.1 ст.412 КПК України, а тому не може залишатися у силі і підлягає скасуванню.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п.п. 2-7 ч. 2 ст. 412 КПК України.
У зв'язку зі скасуванням вироку з процесуальних підстав, доводи обвинуваченого по суті апеляційної скарги щодо суворості призначеного покарання, апеляційним судом не перевіряються, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України.
З огляду на вищевикладене апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, як така, що містить вимогу про скасування вироку.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційний суд враховує його особу, який раніше судимий, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікарів психіатра і нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо (т.1 а.с.22-28; 161-163). Апеляційним судом також враховується позиція потерпілого, який не мав будь-яких претензій до обвинуваченого та просив не продовжувати відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_9 досить тривалий час тримається під вартою, а оскаржуваний вирок скасовується апеляційним судом з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, який буде тривати невизначений час, приймаючи до уваги відсутність відомостей щодо існування на теперішній час ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які слугували підставами для обрання найсуворішого запобіжного заходу, позицію потерпілого, який є родичом обвинуваченого та його заяву про відсутність претензій до обвинуваченого з яким він примирився, що фактично виключає ризик тиску на нього, а також враховуючи відсутність клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд, з метою забезпечення судового провадження та виконання завдань кримінального судочинства, а саме забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
При новому розгляді даного кримінального провадження суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, усунути вказані в ухвалі порушення, розглянути кримінальне провадження в ме жах висунутого обвинувачення, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_9 та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення у відповідності до вимог кримінального процесуального та кримінального законів, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 06.08.2018 року відносно ОСОБА_9 - скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні №12018160250000215 від 10.03.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.1 ст.121 КК України суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання, в іншому складі суду.
Змінити обраний відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло де він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 20:00 год. до 06:00 год.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, у якому він проживає без дозволу суду; прибувати до суду за першим викликом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов'язань.
Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у виді домашнього арешту та контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на співробітників Біляївського ВП ГУНП в Одеській області.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у виді домашнього арешту обчислюється з моменту оголошення ухвали апеляційного суду, а саме з 15 жовтня 2019 року та закінчується 15 грудня 2019 року включно.
Обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - звільнити з під варти в залі суду негайно.
Копію ухвали невідкладно надіслати на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - до відома, та начальнику Біляївського ВП ГУНП в Одеській області - для виконання.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4