Рішення набрало чинності "___"_________20____р. Справа № 665/1498/19
"22" жовтня 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:
головуючої - судді Пилипенко І.О.,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничо-орендного кооперативу «Хлібороб», Чаплинської селищної ради Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернувся до Чаплинського районного суду Херсонської області з позовом до сільськогосподарського виробничо-орендного кооперативу «Хлібороб», Чаплинської селищної ради Херсонської області у якому просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що у 2001 році за договором купівлі-продажу укладеним з сільськогосподарським виробничо-орендним кооперативом «Хлібороб» придбав житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вказаний договір було укладено на Херсонській регіональній біржі нерухомості та в подальшому зареєстровано в Чаплинському БТІ та отримано реєстраційне посвідчення.
На даний час вирішує питання з приводу внесення відомостей про реєстрацію нерухомого майна до єдиного реєстру та після вивчення наданих документів, йому було відмовлено у вчинені реєстраційної дії з тих підстав, що договір за яким він набув право власності на житловий будинок не посвідчений нотаріально
Вважає, що відповідно до законодавства, яке діяло на момент купівлі будинку, він у встановленому порядку набув право власності та зареєстрував його у відповідних органах, тому відмова у реєстрації права власності свідчить про невизнання цього права державою, через, що він звернувся до суду.
В судове засідання позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача сільськогосподарського виробничо-орендного кооперативу «Хлібороб» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, подавши заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.03.2001 року між сільськогосподарським виробничо-орендним кооперативом «Хлібороб» та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу №544. За вказаним договором сторони, уклали даний Договір на Херсонській регіональній біржі нерухомості про продаж житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Вказані житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , зареєстровано 13 березня 2001 року у КП «Каховське БТІ» за ОСОБА_1 в реєстр. Книзі №3182/16 за №544.
На даний час позивач вирішує питання з приводу внесення відомостей про реєстрацію речового права до відповідного реєстру, одна при вивчені наданих ним документів, ОСОБА_1 повідомлено про неможливість здійснення державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок з підстав того, що подані ним документи не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Оскільки вказана відмова у реєстрації права власності за ОСОБА_1 свідчить про невизнання цього права іншими особами, він звернувся до суду за захистом своїх прав та таке право підлягає судовому захисту.
Так, згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомості майна №544 від 06.03.2001 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем сільськогосподарським виробничо-орендним кооперативом «Хлібороб» та ОСОБА_1 .
Отримавши державну реєстрацію в КП «Каховське БТІ» права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2001 року №544, держава цим самим визнала право власності позивача на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна №544 від 06.03.2001 року, за яким сільськогосподарський виробничо-орендний кооператив «Хлібороб» продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно, яке не визнається іншими особами.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Пилипенко