22.10.2019 Справа №607/25003/19
22 жовтня 2019 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №176654 від 17 жовтня 2019 року, 13 жовтня 2019 року о 20 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи на перехресті вулиць «Ст.Бандери-Тютюнника» вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , під час якого чинив на неї моральний та психологічний тиск, ображав її нецензурною лексикою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Вказав, що себе не визнає винним, оскільки відносно своєї колишньої дружини жодних дій зазначених у протоколі не вчиняв. Будь-якого морального чи психологічного тиску на останню не чинив, а обставини викладені у протоколі не відповідають дійсності. Зазначив, що між ними відбулась звичайна сварка на грунті різних поглядів щодо виховання дитини.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність, у тому числі за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій психологічного, фізичного характеру внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 13 жовтня 2019 року о 20 год. 00 хв. перебуваючи на перехресті вулиць «Ст.Бандери-Тютюнника» вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини гр. ОСОБА_2 , під час якого чинив на неї моральний та психологічний тиск, ображав її нецензурною лексикою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив обставини викладені у протоколі. Вказав, що будь-яких дій зазначених у протоколі не вчиняв.
Вказані твердження ОСОБА_1 також підтверджується його письмовими поясненнями, відібраними працівниками поліції 17.10.2019 року долученими до матеріалів справи, де останній вказав, що 13.10.2019 року зустрівся з колишньою дружиною на перехресті вулиць «Ст.Бандери-Тютюнника» та просив останню відпустити їхню спільну дочку до нього та його батьків.
Суд критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_2 від 13.10.2019 року, оскільки останні не підтверджують обставини викладені у протоколі.
Будь-які інші докази, які б підтверджували обставини викладені у протоколі та факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні матеріалів, наявних у справі встановлено, що між сторонами виникла сварка щодо виховання і спілкування батька з донькою, яке не є домашнім насильством.
Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Положеннями ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП слід закрити, за відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяІ. М. Черніцька