16.10.2019 Справа №607/20927/13-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
за участю секретаря с/з Стрілкової М. С.
за участю
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Заявник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся в суд із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, а саме: замінити стягувача - ПАТ «Кредобанк» на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у зв'язку з переходом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прав кредитора, відповідно до Договору факторингу № 25/07-01 від 25.07.2018 р., згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ПАТ “Кредобанк”, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 .
У судове засідання представник заявника не з'явився, однак подав заяву про розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності їх представника.
ОСОБА_1 у судовому засіданні просив залишити дану заяву без задоволення, подавши письмові пояснення, в яких зазначив, що заявником не подано жодних доказів, які підтверджують заміну кредитора у зобов'язанні, в якому він являється боржником.
Представник ПАТ «Кредобанк» не з'явився із невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, що не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 117 798,85 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1 177,98 грн.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14 серпня 2014 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2014 року залишено без змін.
25.07.2018 р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 25/07-01.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).
Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Судом з'ясовано, що між між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 25/07-01 від 25.07.2018 р. (далі - договір факторингу).
Однак, як вбачається із матеріалів справи, у наданій заявником копії договору факторингу не зазначено, що ПАТ «КРЕДОБАНК» відступає право вимоги саме до боржника, а у наданій заявником копії додатку до зазначеного договору, відсутні будь-які реквізити (підпис, печатка) ПАТ «КРЕДОБАНК», що вказує на відсутність фактів волевиявлення ПАТ «КРЕДОБАНК» на відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Згідно п. 4.1 договору факторингу, за (під) відступлення прав вимоги на умовах цього договору Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») зобов'язаний здійснити оплату (надати фінансування) Клієнту (ПАТ «Кредобанк») в день укладення цього договору в безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок Клієнта в загальній сумі 1 473 320,64 грн., яка розрахована шляхом сумування сум оплати (фінансування) за (під) відступлення прав вимоги щодо всіх заборгованостей. Суми, в яких Фактор зобов'язаний здійснити оплату (надати фінансування) Клієнту за (під) відступлення прав вимоги на умовах цього договору щодо кожної із заборгованостей, визначені в додатку № 1 до цього договору.
Суд звертає увагу й на те, що у згаданому додатку до договору факторингу загальна сума боргу ОСОБА_1 не співпадає із сумою боргу, визначеною судовим рішенням у даній справі, а також, не зазначено (ні у договорі, ні у додатку до нього), що право вимоги відступається саме в частині суми, визначеній судовим рішенням.
За таких обставин, враховуючи те, що заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та додатки до неї не містять належних доказів щодо відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, суд вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, до задоволення не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 259, 260, 261, 352-354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Ухвала суду складена та підписана 21 жовтня 2019 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко