11.10.2019 Справа №607/16782/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого В.М. Братасюка
за участі секретаря Т.І. Созанської
позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Дзюбатого А.В., Качор В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернрполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування.
На обґрунтування вимог позивач вказує, що ним та Тернопільським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було укладено Договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків №253 від 01 грудня 2005 року, згідно якого останній зобов'язувався перераховувати часткову компенсацію відсоткової ставки кредитів комерційних банків на відкритий на його ім'я розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі Договору між ним та АКІБ «УкрСиббанк». Проте за період з жовтня 2009 року по листопад 2014 року (тобто, упродовж 5 років) часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 з 09.11.2009 року по 27 січня 2014 року не поступала, лише 27 січня 2014 року, на даний рахунок була зарахована сума в розмірі 870,89 грн., решта грошових коштів з жовтня 2009 року по листопад 2014 року безслідно зникли і не поступали ні на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі Договору між ним та АКІБ «УкрСиббанк» 11.10.2005 року, ні на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на підставі Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року.
05.04.2018року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42018210000000076 внесені відомості стосовно скоєного правопорушення за ч.2 ст.190 КК України. 12.04.2019 року було подано заяву про визнання його потерпілим від злочину, проте, слідчий ОСОБА_8. якому було доручено розслідування вказаного злочину, постановою від 31.05.2018року відмовив йому у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, при цьому слідчий зробив висновок про відсутність складу злочину ще до ухвалення постанови про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2018 року у справі №607/10630/18 скасовано постанову слідчого ОСОБА_8. від 31 травня 2018 року про відмову у визнанні його, ОСОБА_1 потерпілим від злочину. Проте в подальшому до моменту закінчення провадження 20.03.2019 року слідчим взагалі нічого не було зроблено у кримінальному провадженні, не проведено жодної слідчого дії і навіть не допитано його як потерпілого та його представника.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2019 року у справі №607/7305/19 скасовано постанову слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8. від 20.03.2019 року про закриття кримінального провадження №42018210000000076 від 05.04.2018 року.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2019 року у справі №607/8977/19 задоволено скаргу на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05 квітня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій та зобов'язано слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме: допитати директора Тернопільського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» ОСОБА_6
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2019 року у справі №607/8980/19 задоволено скарги на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05 квітня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій та зобов'язання слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме звернутися до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про тимчасовий доступ до всіх документів Тернопільського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» стосовно укладення та виконання Договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків №253 від 01 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.05.2019 року у справі №607/8982/19 задоволено скаргу на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05 квітня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про провдення слідчих дій та зобов'язано слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме : ввійти з клопотанням до слідчого суді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про тимчасовий доступ до всіх документів ПАТ «УкрСиббанк», що знаходяться в обслуговуючому відділенні №15 ПАТ «УкрСиббанк» за адресою: м.Тернопіль, вул.Замкова,14, пов'язаних з відкриттям на ім'я ОСОБА_1 розрахункового рахунку № НОМЕР_2 , рухом коштів по даному рахунку з моменту відкриття даного рахунку по даний час (в тому числі оригіналу самого Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у «УкрСиббанку», всх додатків до даного Договору анкети виписку за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 09.11.2009 року по даний час).
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.05.2019 року у справі №607/8981/19 задоволено скаргу на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05 квітня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про провдення слідчих дій та зобов'язання слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме: ввійти з клопотанням до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про тимчасовий доступ до всіх документів ПАТ «УкрСиббанк», що знаходяться в обслуговуючому відділенні №15 ПАТ «УкрСиббанк» за адресою : м. Тернопіль, вул. Замкова,14, пов'язаних з відкриттям на ім'я ОСОБА_1 розрахункового рахунку № НОМЕР_2 , рухом коштів по даному рахунку з моменту відкриття даного рахунку по даний час (в тому числі оригіналу самого Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у «УкрСиббанку», всіх додатків до даного Договору анкети, виписку за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 09.11.2009 року по даний час).
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Терноільської області від 19 квітня 2019 року у справі №607/9368/19, зобов'язано уповноважену особу прокуратури Тернопільської області виконати дії щодо внесення відомостей до ЄРДР про скоєні злочинні правопорушення з боку слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 364 ККУ (зловживання службовим становищем, що потягнуло важкі наслідки); за ч. 2 ст.382 ККУ (у формі невиконання судового рішення, вчиненого службовою особою); процесуальних прокурорів, що здійснювали нагляд у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018 року за ч.1 ст. 367 КК України
16.05.2019року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42019210000000096 внесені відомості про скоєні злочинні правопорушення з боку слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області молодшого лейтенанта поліції П.Ю. Корендій та процесуальних прокурорів, що здійснювали нагляд у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018 року за ч.1 ст. 367 КК України.
В результаті того що, ГУНП в Тернопільській області не вжило заходів до належного досудового розслідування кримінального провадження №42018210000000076, по факту шахрайських дій з боку посадових осіб Тернопільського управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», безслідно зникли грошові кошти, котрі повинні були поступати на рахунок № НОМЕР_2 , відкритого на підставі Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року на його ім'я в АКІБ «УкрСиббанк». Таким чином, вважає, що має місце порушення законності з боку органу досудового розслідування в особі ГУНП в Тернопільській області у формі довготривалої бездіяльності, невиконання ухвал слідчих судів, не вирішення клопотань про проведення слідчих дій. Даною бездіяльністю, йому, як особі, що потерпіла від злочинного правопорушення, завдана істотна шкода (не встановлено винних у шахрайських схемах у фінансово-банківській сфері, через які він втратив знанні кошти), тому ввважає що йому заподіяно матеральних збитків на суму 215675,93грн., крім того йому завдана і моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 130305грн., з розрахунків представлених у позові.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зіславшись на мотиви викладені в позовній заяві, уточненні до позову і письмових поясненнях та просить їх задовольнити.
Представник ГУНП в Тернопільській області позовних вимог не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні заперечив відносно задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволення частково, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Тернопільським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було укладено Договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків №253 від 01 грудня 2005 року, згідно п.2.3 якого останній зобов'язувався перераховувати часткову компенсацію відсоткової ставки кредитів комерційних банків на відкритий на ім'я ОСОБА_1 розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі Договору між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк».
З грудня 2005 року по грудень 2006 року Фонд перераховував кошти на рахунок № НОМЕР_3 . Після цього з січня 2007 року по вересень 2009 року гроші перераховувались на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року на ім'я ОСОБА_1 в АКІБ «УкрСиббанк» було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідно до листа №358 від 06 листопада 2017 року Тернопільського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків з жовтня 2009 року по березень 2015 року перераховувалась на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .
Однак у відповідь на запит ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про надання виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 з 09.11.2009року по 11.07.2018року, було надіслано листа №62-7-33/345, до якого було додано виписка про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 з 09.11.2009року по 11.07.2018року, з якої став очевидним той факт, що за період з жовтня 2009року по листопад 2014 року часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків на зазначений рахунок у вказаний період не поступала. Перша операція по перерахунку часткової компенсації на рахунок № НОМЕР_2 з Тернопільського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» зафіксована лише 27 січня 2014 року, коли на даний рахунок була зарахована сума в розмірі 870,89 грн.
З огляду на те, що стало цілком очевидним, що з жовтня 2009 року по 2013року грошові кошти не поступали ні на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі Договору між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» від 11.10.2005року, ні на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на підставі Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року, представник позивача ОСОБА_4 21.03.2018року звернувся із повідомленням про вчинення злочинного правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 К КУкраїни , а саме скоєння шахрайських дій з грошовими коштами, відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.03.2018 року, зобов'язано внести відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_4 про скоєнні шахрайські дії відносно ОСОБА_1 .
05.04.2018року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42018210000000076 внесені відомості стосовно скоєного злочинного правопорушення за ч.2 ст.190 КК України.
12.04.2019року представником ОСОБА_4 було подано заяву про визнання ОСОБА_1 потерпілим від злочину за ч.2 ст.190 КК України (шахрайсто з фінансовими ресурсами) в результаті чого йому завдані збитки у великих розмірах.
Заступником начальника відділення СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області дано доручення слідчому СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області Корендію П.Ю. про проведення досудового розслідування з вимогою вжити заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження з наданням їм належної правової оцінки та прийняттям законного процесуального рішення в передбаченні кримінальним процесуальним законодавством строки.
Постановою від 31.05.2018року у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, слідчим ОСОБА_8. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання потерпілим, встановлено, що дії посадових осіб Тернопільського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», в особі директора ОСОБА_6 вчиненні відносно ОСОБА_1 , а також правовідносини та юридичні наслідки, що склалися між ними відносяться до цивільно-правових відносин, а тому в даному випадку не вбачачається ознак кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2018 року у справі №607/10630/18 скасовано постанову слідчого СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8. від 31 травня 2018 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та зобов'язано слідчого в порядку встановленому КПК України розглянути клопотання ОСОБА_1 про визнання його потерпілим.
Постановою слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8. від 20.03.2019 року закрито кримінальне провадження №42018210000000076 від 05.04.2018року у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2019 року у справі №607/7305/19 скасовано постанову слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8. від 20.03.2019 року про закриття кримінального провадження №42018210000000076 від 05.04.2018 року, матеріали кримінального провадження повернуто до СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області для проведення досудового розслідування, оскільки встановлено, що слідчим не було допитано заявника у кримінальному провадженні та відповідно не надано оцінку його показанням у постанові про закриття кримінального провадження не зазначено які слідчі дії було проведено у кримінальному провадженні, а закрито кримінальне провадження.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2019 року у справі №607/8977/19 задоволено скаргу на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій та зобов'язано слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме: допитати директора Тернопільського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» ОСОБА_6
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2019 року у справі №607/8980/19 задоволено скаргу на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій та зобов'язання слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме звернутися до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про тимчасовий доступ до всіх документів Тернопільського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжноіиу житловому будівництву» стосовно укладення та виконання Договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків №253 від 01 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.05.2019 року у справі №607/8982/19 задоволено скаргу на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018року про відмову у задоволенні клопотання про провдення слідчих дій за зобов'язано слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме : ввійти з клопотанням до слідчого суді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про тимчасовий доступ до всіх документів ПАТ «УкрСиббанк», що знаходяться в обслуговуючому відділенні №15 ПАТ «УкрСиббанк» за адресою: м.Тернопіль, вул.Замкова,14, пов'язаних з відкриттям на ім'я ОСОБА_1 розрахункового рахунку № НОМЕР_2 , рухом коштів по даному рахунку з моменту відкриття даного рахунку по даний час (в тому числі оригіналу самого Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у «УкрСиббанку», всіх додатків до даного Договору анкети виписку за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 09.11. 2009 року по даний час).
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.05.2019 року у справі №607/8981/19 задоволено скаргу на постанову слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018року про відмову у задоволенні клопотання про провдення слідчих дій та зобов'язання слідчого у кримінальному провадженні №42018210000000076 провести слідчу дію, а саме: ввійти з клопотанням до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про тимчасовий доступ до всіх документівПАТ «УкрСиббанк», що знаходяться в обслуговуючому відділенні №15 ПАТ « УкрСиббанк » за адресою : м. Тернопіль, вул. Замкова,14, пов'язаних з відкриттям на ім'я ОСОБА_1 розрахункового рахунку № НОМЕР_2 , рухом коштів по даному рахунку з моменту відкриття даного рахунку по даний час (в тому числі оригіналу самого Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у «УкрСиббанку», всіх додатків до даного Договору анкети, виписку за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 09.11.2009 року по даний час).
Крім того, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Терноільської області від 19 квітня 2019 року у справі №607/9368/19, зобов'язано уповноважену особу прокуратури Тернопільської області виконати дії щодо внесення відомостей до ЄРДР про скоєні злочинні правопорушення з боку слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 364 ККУ (зловживання службовим становищем, що потягнуло важкі наслідки); за ч. 2 ст.382 ККУ (у формі невиконання судового рішення, вчиненого службовою особою); процесуальних прокурорів, що здійснювали нагляд у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018 року за ч.1 ст. 367 КК України
16.05.2019року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42019210000000096 внесені відомості про скоєні злочинні правопорушення з боку слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області молодшого лейтенанта поліції П.Ю. Корендій та процесуальних прокурорів, що здійснювали нагляд у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018 року за ч.1 ст. 367 КК України.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що має місце порушення законності з боку органу досудового розслідування в особі ГУНП в Тернопільській області у формі довготривалої бездіяльності, невиконання ухвал слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, не вирішення клопотань про проведення слідчих дій. Даною бездіяльністю, йому, як особі, що потерпіла від злочинного правопорушення, завдана істотна шкода (не встановлено винних у шахрайських схемах у фінансово-банківській сфері, через які він втратив знанні кошти), тому ввважає що йому заподіяно матеральних збитків на суму 215675,93грн., крім того йому завдана і моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 130305грн., з розрахунків представлених у позові. В результаті того що, ГУНП в Тернопільській області не вжило заходів до належного досудового розслідування кримінального провадження №42018210000000076, по факту шахрайських дій з боку посадових осіб Тернопільського управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», безслідно зникли грошові кошти, котрі повинні були поступати на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на підставі Договору анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи від 09.11.2009 року на ім'я ОСОБА_1 в АКІБ «УкрСиббанк».
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За змістом наведених норм, позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між сторонами, відповідачем у справах позовного провадження є особа - учасник цивільних правовідносин, яка порушує, не визнає або оспорює відповідні права позивача.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст.56 Конституції України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Таким чином, спірні правовідносини регулюються ст.1174 ЦК України, що передбачає відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.
17.04.2019 року Верховним судом у справі № 607/14606/17 винесено постанову, відповідно до якої зазначено, що:
«Питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, скаржник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв'язку із завданням моральної шкоди внаслідок бездіяльності слідчого органу досудового розслідування, тобто через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України.
Схожий по суті правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Прийняття слідчим суддею ухвал від 06 квітня 2016 року та від 29 червня 2017 року, якими матеріали кримінального провадження направлено для продовження розслідування та зобов'язано слідчого вчинити окремі процесуальні дії, є достатньою підставою для застосування до спірних правовідносин норм, які покладають на органи державної влади - органи досудового розслідування та ДКС України відповідальність за деліктні правопорушення.»
В подальшому 31.07.2019 року Верховним судом у справі №522/23048/16-п винесено постанову, за результатами розгляду справи зроблено висновки, згідно якими скасування слідчим суддею рішення слідчого про закриття кримінального провадження не є свідченням незаконності дій слідчого, та підставою для відшкодування моральної шкоди.
(!) Таким чином Суд відзначає про відсутність єдності судової практики Верховного Суду, котрий в складі різних палат зробив кардинально протилежні за змістом правові висновки в подібних правовідносинах.
Поряд з тим Суд наголошує, що процесуальним законом передбачено виключно врахування висновків, а не їх пряме застосування, крім того висновки Верховного Суду України повинні враховуватися судами так само, як і висновки Верховного Суду, оскільки, якщо суд у своєму рішенні застосує норму іншим чином ніж передбачено висновком ВСУ і справа дійде до суду касаційної інстанції, то Верховний Суд, виходячи з положення підпункту 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в разі, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах ВСУ, зобов'язаний буде передати справу на розгляд Великої палати Верховного Суду, або, в іншому випадку, - скасувати дане рішення, як таке, в якому неправильно застосовано норму матеріального або процесуального права. Аналогічний порядок дій передбачено і стосовно висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (ст. 403 ЦПК України).
Позивач при розгляді даної справи просить керуватися нормою ч.6 ст.1176 ЦК України і не застосовувати норми ч.1,2 ст.1176 ЦК України.
Частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, зокрема ст.2, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на зазначене можна прийти до висновку, що право на відшкодування шкоди виникає виключно за наявності вищевказаних підстав в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що йому завдано матеріальних збитків на суму 215675,93грн., яка складається із суми зниклих грошових коштів за період з жовтня 2009року по листопад 2013року в розмірі 61099,60грн. - тобто сум помісячних платежів часткової компенсації відсоткової ставки кредитів, а також суми 154576,33грн., що є непрямими збитками або ж втраченою вигодою від знецінення зазначених грошових коштів у зв'язку із коливанням курсу долара до гривні, так як кошти він мав намір використовувати для погашення кредитної заборгованості банку, які повинні були конвертовуватися в гривні.
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. (ч.1 ст.22 ЦК України). Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України
Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків на суму 215675,93грн. слід відмовити, так як підстави для відшкодування шкоди в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відсутні, а в розумінні ст.22 ЦК України, заподіна ОСОБА_1 шкода, не є матеріальними збитками що підлягають відшкодуванню в порядку цивільного судочинства саме з Державної казначейської служби України, в результаті бездіяльності органу, що здійснює досудове розслідування - Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода полягає: а) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; б) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; в) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; г) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК).
З наведених положень можна зробити висновок, що моральна шкода - це фізичні або душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (ч. 1 ст. 1167 ЦК), якими порушуються її особисті немайнові права або які посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім цього, відповідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Згідно роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
(!) Проте в будь-якому випадку при встановленні факту моральної шкоди потрібно керуватись критеріями загальнолюдських цінностей, на чому неодноразово наголошував у власних рішеннях ЄСПЛ.
Зокрема в п. 74 рішення «Ігнаткіна проти України» від 21.05.2015 року (заява 70758/12 ) констатуючи порушення права заявника на справедливий суду, ЄСПЛ наголошує, про необхідність недопущення національними органами невиправланих затримок тривалості провадження - «розумність» тривалості провадження має оцінюватися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складніст справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, та також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших джерел рішення у справі «Фріленлер проти Франції», заява №30979/96 п.43).
Аналогічний постулат ЄСПЛ наводив в п. 95 рішення у справі «Таран проти України від 17.10.2013 року (заява 31989/06), окремо наголосивши, що
«97. Розглянувши всі надані йому матеріали справи, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатного переконати його, що така тривалість провадження за обставин цієї справи була обґрунтованою. Зважаючи на власну судову практику з цього питання, Суд вважає, що в цій справі тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку».
98. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.»
(!) Для суду є цілком очевидним, що ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018року, 14.06.2018року, 05.04.2019року, 15.04.2019року, 03.05.2019 року встановлено бездіяльність слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Курило М.В. у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, в результаті чого 16.05.2019 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42019210000000096 були внесені відомості про скоєні злочинні правопорушення з боку слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області молодшого лейтенанта поліції П.Ю.Корендій та процесуальних прокурорів, що здійснювали нагляд у кримінальному провадженні №42018210000000076 від 05.04.2018 року за ч.1 ст. 367 КК України.
При цьому жодного виправдання ігнорування зі сторони органу досудового розлядування щодо законних вимог позивача, як заявника в кримінальному провадженні, що підтверджено ухвалами слідчих суддів про задоволення неодноразових скарг ОСОБА_1 , відповідачем ГУНП в Тернопільській області не наведено.
Також Суд не сприймає аргументи строни відповідача, що сам факт скасування судом постанов органу досудового розлсдування є достаньою сатисфакцією для позивача.
Несприйняття даного аргументу відповідача Суд обгурнтовує тим, що ефективного захисту прав позивача, як заявника в кримінальному провадженні, не відбулося, адже орган досудового розслідування фактично «імітує» розслідування поза межами розумного строку незважаючи на неодноразове скасування судом завідомо необгрунтованих постанов слідчого, статус потерпілого заявнику не надано, жодних ефективних дій з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, органом досудового розлідування не вчинено.
З огляду на навелене Суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди.
Оцінюючи розмір компенсації завданої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди суд враховує характер завданої шкоди, глибину духовних страждань позивача, тривалість завдання такої шкоди, докази в обґрунтування посилань позивача на ті наслідки, що виникли після завданої шкоди, а також вимоги розумності та справедливості, тому визначає що в якості компенсації за спричинену моральну шкоду підлягає до стягнення 2000 грн.
З врахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_1 2000грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Наданий позивачем розрахунок розміру моральної шкоди суд відхиляє з огляду на те, що інформація з реєстру методик проведення судових експертиз, розміщеного на сайті Міністерства юстиції України, яка є загальновідомою та доступною для кожного громадянина, наголошує, що за прийнятим рішенням з 29 січня 2016 року застосування методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань розробника професора ОСОБА_7 ., реєстраційний код 14.1.04, на території України припинено.
Щодо судових витрат, то суд не здійснює їх розподіл, оскільки в силу вимог п.13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання даного позову не справляється судовий збір.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.4, 12, 13, 81, 133, 137, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. на відшкодування завданої моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України .
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: Головне Управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.
Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк