Справа № 607/222/14-к
провадження № 1-кп/598/226/2019
іменем України
"23" жовтня 2019 р.
Колегія суддів Збаразького районного суду Тернопільської області в складі : головуючої судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
за участю: прокурора ОСОБА_5 , представників потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі заяви суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід як суддів у розгляді кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 03 грудня 2012 року за №12012210070000017, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст.190, ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364-1 КК України,
встановила:
В провадженні Збаразького районного суду Тернопільської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР від 03 грудня 2012 року за №12012210070000017, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст.190, ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364-1 КК України.
Вказане кримінальне провадження в порядку автоматичного розподілу було передано для розгляду колегії суддів Збаразького районного суду Тернопільської області головуючій ОСОБА_1 , суддям: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Під час розгляду даного кримінального провадження суддя ОСОБА_2 заявив самовідвід, про що 02 жовтня 2019 року подав письмову заяву. Свою заяву мотивує тим, що він, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України, не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки, як суддя та голова Збаразького районного суду Тернопільської області, знайомий із сином обвинуваченого ОСОБА_9 , який працював помічником прокурора Збаразького району Тернопільської області, та підтримував доброзичливі особисті та робочі дружні відносини з останнім, разом відвідували наради, спільні семінари з приводу професійної діяльності, у них є значне коло спільних знайомих, неодноразово спільно приймали участь у святкуванні різних урочистих подій, що є загальновідомим фактом і відомо стороннім особам, що може викликати у стороннього спостерігача сумніви у неупередженості при розгляді даного кримінального провадження.
07 жовтня 2019 року суддя ОСОБА_3 під час розгляду даного кримінального провадження, також подав письмову заяву та заявив самовідвід. Мотивує тим, що він, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України, не може брати участь у розгляді даної скарги, оскільки він, як працівник Збаразького районного суду Тернопільської області, знайомий із сином обвинуваченого ОСОБА_9 , який працював помічником прокурора Збаразького району Тернопільської області, та підтримував з ним робочі та дружні відносини, разом відвідували наради, спільні семінари з приводу професійної діяльності, у них є значне коло спільних знайомих, неодноразово спільно приймали участь у святкуванні різних урочистих подій, що є загальновідомим фактом і відомо стороннім особам, що може викликати у стороннього спостерігача сумніви у неупередженості при розгляді даного кримінального провадження.
В судовому засіданні учасники судового провадження поклалися на думку суду щодо вирішення заяв про самовідвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Дослідивши заяви про самовідвід, заслухавши учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вказані заяви про самовідвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч.1 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді (схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.
Вимогами ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з цим, в п.66 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Мироненко і Мартенко проти України" вказано, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У відповідності до вимог п. 70 зазначеного рішення Європейського суду з прав людини у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Згідно вимог п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року, при винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежної судової влади буде підірвана.
Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат справи.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскільки судді ОСОБА_2 , як суддя та голова Збаразького районного суду Тернопільської області, та ОСОБА_3 , як працівник Збаразького районного суду Тернопільської області, знайомі із сином обвинуваченого ОСОБА_9 , який працював помічником прокурора Збаразького району Тернопільської області, та підтримували з ним доброзичливі особисті та робочі, дружні відносини, разом відвідували наради, спільні семінари з приводу професійної діяльності, у них є значне коло спільних знайомих, неодноразово спільно приймали участь у святкуванні різних урочистих подій, що є загальновідомим фактом і відомо стороннім особам, що може викликати у стороннього спостерігача розумні сумніви у неупередженості суддів при розгляді даного кримінального провадження, а тому заяви про самовідвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно задовольнити та відвести їх від участі у розгляді кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 03 грудня 2012 року за №12012210070000017 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст.190, ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364-1 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 75,80-82 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Заяви суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 03 грудня 2012 року за №12012210070000017, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст.190, ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364-1 КК України, задовольнити.
Відвести суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від участі у розгляді кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 03 грудня 2012 року за №12012210070000017, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст.190, ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364-1 КК України.
Матеріали кримінального провадження за №607/222/14-к, внесеного до ЄРДР від 03 грудня 2012 року за №12012210070000017, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст.190, ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364-1 КК України передати для розгляду іншій колегії суддів Збаразького районного суду Тернопільської області, відповідно до вимог ст.35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3