Справа № 589/4840/17
Провадження № 1-кп/589/106/19
30 вересня 2019 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шостка кримінальне провадження № 12017200110001348 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вороніж Шосткинського району Сумської області, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого начальником механічної служби на ПрАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
03.10.2017р. близько 07:56 год. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині по вул. Чернігівська з боку вул. Горького в м. Шостка.
Перебуваючи в районі буд. 9 по вул. Чернігівська в м. Шостка, ОСОБА_4 проявив неуважність, не в повній мірі врахував дорожню обстановку, своєчасно не виявив мотоцикл, який наближався ззаду, хоча мав об'єктивну можливість його виявити, не впевнився в безпеці, не зайняв завчасно відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, не надав дорогу попутним транспортним засобам, тобто мотоциклу, знехтував забороною перетину суцільної вузької смуги руху та здійснюючи розворот, допустив зіткнення з мотоциклом Musstang МТ200-7, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив пункти 2.3.б, 8.5.1, 10.1, 10.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306 (далі по тексту Правила дорожнього руху).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді сочетаної краніо-фаціо-хребетної травми, яка супроводжувалась закритою черепно-мозковою травмою зі струсом головного мозку, косим переломом шийки нижньої щелепи зліва та внутрішньо-суглобним переломом суглобного відростку правої лопатки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 277 від 31.10.2017р. кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 19/119/9-1/374е від 30.11.2017р. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_1 , допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме:
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
8.5.1. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. 1.1. (розділу 34) (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах. Лінію 1.1 перетинати забороняється (розділ 34).
10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
10.4 Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 10.1, 10.4. Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку з виниклою дорожньо-транспортною пригодою та завданням потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчинені інкримінованого злочину визнав повністю, зазначивши, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. ОСОБА_4 суду показав, що 03.10.2017р. близько 8 год. він керував своїм автомобілем на невеликій швидкості в районі Шосткинської загальноосвітньої школи № 1 та при здійсненні розвороту на вказаній ділянці дороги не помітив мотоцикл, який рухався позаду нього, внаслідок чого допустив зіткнення. Обвинувачений повідомив, що при здійсненні розвороту він перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки. Наслідки ДТП обвинуваченим не оспорюються.
Обвинувачений не заперечує вірність кваліфікації своїх дій органами досудового слідства, а також критично ставиться до вчиненого ним злочину та щиро розкаюється у вчиненому, зазначив, що оплачував лікування потерпілого в умовах стаціонару десь близько 4000 грн.
Допитаний потерпілий в судовому засіданні суду показав, що 03.10.2017р. він рухався на мотоциклі з вул. Привокзальної в м. Шостка в с. Пирогівка. Близько 8 години ранку коли він проїжджав по вул. Чернігівська в м. Шостка попереду нього рухався автомобіль ВАЗ під керуванням обвинуваченого, дистанція між ними становила близько 3-4 метрів. Водій автомобіля ВАЗ здійснив різкий розворот, внаслідок чого потерпілий врізався в бік автомобіля обвинуваченого, від чого потерпілий втратив свідомість та отримав тілесні ушкодження, які перелічені в обвинувальному акті. Потерпілий також зазначив, що він рухався зі швидкістю 50 км/год.
Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України за клопотанням прокурора та за згодою обвинуваченого, потерпілого та його представника, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку з викладеним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , а також тими доказами, що стосуються цивільного позову.
При цьому позиція обвинуваченого щодо вимог цивільного позову про стягнення моральної шкоди, яка полягала лише у частковому його визнанні через їх надмірний, на думку обвинуваченого, розмір, не перешкоджає застосуванню вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому внаслідок ДТП та інші його наслідки, як і інші передбачені ст. 91 КПК України обставини обвинуваченим при розгляді справи не оспорюються.
Допитавши у судовому засіданні обвинуваченого і потерпілого, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_4 своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм участі, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
На підставі викладеного, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 , враховує наступне.
Підсудний ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, однак в результаті якого спричинено негативні наслідки для здоров'я потерпілого. Обвинувачений є особою пенсійного віку (68 років), проходив військову службу, має професійно-технічну освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. ОСОБА_4 працює на ПрАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» з 1973 року, починав свою трудову діяльність з майстра та наразі працює начальником механічної служби цеху № 3 енергомеханічного. За місцем роботи характеризується виключно позитивно. Обвинувачений одружений, на утриманні нікого не має. За місцем реєстрації характеризується формально (скарг, зауважень і заяв не находило).
В судовому засіданні обвинувачений відверто визнав провину у вчиненому злочині, висловив щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, публічно попросив вибачення у потерпілого за те, що сталося, встановлено, що він частково відшкодував витрати на лікування потерпілого, що підтверджено в судовому засіданні копіями чеків, доданими до відзиву, та не спростовувалося потерпілим. Крім того, обвинувачений сприяв здійсненню досудового розслідування, що підтверджується стороною обвинувачення.
Тому, на підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Доводи представника потерпілого про відсутність щирого каяття через невизнання обвинуваченим цивільного позову, заявленого до нього, судом не приймаються з огляду на те, що хоча у відзиві обвинувачений і просить відмовити у його задоволенні, разом з тим в судовому засіданні лише просив стягнути з нього моральну шкоду в меншому розмірі, адже вважав заявлену суму в 30000 грн. завеликою. Такою позицією не спростовуються ані його позитивна посткримінальна поведінка, яка полягала у тому, що він відвідував потерпілого у лікарні після ДТП, сплатив гроші за його лікування там, що у сукупності із визнанням в судовому засіданні своєї провини у злочині та висловлюванні щирого жалю з цього приводу та публічного вибачення, яскраво свідчить про щире розкаяння підсудного.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши все вищевикладене, в тому числі обставини злочину та його наслідки, суд дійшов висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачений заслуговує покарання у виді штрафу, у розмірі найближчому до мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На думку суду, саме такий вид і розмір покарання є співмірним діянню і характеристиці особи та буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому, зважаючи на позицію потерпілого про те, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі, суд звертає увагу останнього, що положення ч. 3 ст. 61 КК України виключають можливість застосування обмеження волі до осіб, що досягли пенсійного віку, до яких належить і обвинувачений.
Потерпілим у даному кримінальному провадженні заявлений також цивільний позов (уточнений 12.06.2019р.) про стягнення з ОСОБА_4 30000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ СК "Провідна" - 23000 грн. 48 коп. матеріальної та 30000 грн. 00 коп. моральної шкоди. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що неправомірними діями обвинуваченого йому була завдана шкода, яка полягає у пошкодженні транспортного засобу - мотоциклу Musstang MT 200-7, д.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту якого, відповідно до висновку експерта, становить 17870 грн. 80 коп. Крім того, внаслідок ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження, у нього значно погіршився слух та за рекомендацією спеціалістів потерпілий придбав слуховий апарат вартістю 5000 грн., також ним були понесені витрати на проїзд до лікаря в м. Конотоп 28 грн. 46 коп. та 101 грн. 22 коп. Таким чином, загальна сума матеріального збитку, завданого ОСОБА_4 внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на думку потерпілого становить 23000 грн. 48 коп., яка має бути стягнута зі страховика. Крім того, потерпілий зазначає, що внаслідок ДТП обвинувачений також завдав йому моральної шкоди, яку просить стягнути з обвинуваченого та страховика в розмірі 30000 грн. з кожного окремо. Розмір моральної шкоди обґрунтував наступним. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 відчував фізичний біль, у нього погіршився слух, він втратив спокій, його психологічний стан став причиною життєвого розладу: порушено стосунки з оточуючими, нормальні життєві зв'язки, ускладнилась можливість спілкування, вирішення буденних питань.
В свою чергу, ОСОБА_4 , заперечуючи проти позову зазначав, що позивачем значно завищена сума завданої йому моральної шкоди. Одночасно зауважив, що його цивільно-правова відповідальність застрахована та після настання страхової події він одразу сповістив про це страхову компанію, яка має здійснити страхові виплати після отримання копію вироку суду у даному кримінальному провадженні.
Представник цивільного співвідповідача ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не прибув, просив розглянути справу у його відсутність, надіслав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілого через порушення потерпілим процедури отримання страхового відшкодування, а саме не звернення його до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, не погодився з розміром заявлених позивачем матеріальних збитків та розміром моральної шкоди.
Вирішуючи заявлений потерпілим цивільний позов, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі Закон) особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з полісом №АК/3175011 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 17.03.2017р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застрахував свою цивільну відповідальність у разі настання страхового випадку - події, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Строк дії цього договору встановлений з 18.03.2017р. до 17.03.2018р. Відповідно до даного договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , тобто автомобіль, на якому обвинувачений (страхувальник за договором) вчинив ДТП.
Зазначена вище ДТП сталася в період дії даного договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, між потерпілим та обвинуваченим виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим, відповідальність якого застрахована в силу положень п.1.4 ст. 1 Закону, та страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу №АК/3175011 страховиком на момент вчинення ДТП було ПрАТ СК «Провідна».
Обвинувачений у встановлений законом строк повідомив ПрАТ СК «Провідна» про страховий випадок 04.10.2017р. /а.с. 58/.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону). При цьому, у разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1. статті 38 Закону).
Таким чином, твердження ПрАТ СК «Провідна» про те, що потерпілий не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому його позовні вимоги до компанії не підлягають задоволенню, є безпідставним.
Крім того, відповідач ПрАТ СК «Провідна» отримало позовну заяву, яка містить всі необхідні дані для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в добровільному порядку. В позовній заяві зазначені контактні дані позивача. Це надавало ПрАТ СК «Провідна» можливість звернення до потерпілого для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Однак відповідачем ПрАТ СК «Провідна» не надано доказів листування з потерпілим або обвинуваченим з приводу недостатності інформації про ДТП або відсутності доказів отримання шкоди.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд враховує наступне.
За змістом ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, посилене харчування, сторонній догляд.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Виходячи з роз'яснень, наданих у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Результатами обстеження слуха ОСОБА_5 , проведеним 30.10.2017р., карткою клієнта від 12.02.2018р. підтверджується, що останній має захворювання слуху, яке отримав після ДТП, а саме - втрата слуху 2-го ступеня на праве вухо та сенсоневральна втрата слуху 2-го ступеня на ліве вухо та йому рекомендовані дві моделі слухових апаратів, після чого підібрано слуховий апарат моделі Volta PT, який, як вбачається з товарного чеку № 18 від 12.02.2018р., потерпілий придбав за 5000 грн. /а.с.36-38/. Таким чином, заявлені вимоги потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування витрат на придбання слухового апарату вартістю 5000 грн.. є обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на наведених вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Також, на думку суду, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, заявлена до стягнення сума вартості проїзду потерпілого до лікаря в розмірі 129 грн. 68 коп., оскільки така безпосередньо пов'язана з отриманням потерпілим медичної консультації щодо часткової втрати ним слуху, та документально підтверджена цивільним позивачем /а.с. 41/. Крім того, як вартість проїзду до лікаря, так і вартість слухового апарату за змістом відзиву не спростовуються ПрАТ СК «Провідна».
При вирішенні питання про стягнення за цивільним позовом вартості відновлювального ремонту суд спирається на висновок № 85 судового експерта ОСОБА_7 /а.с. 59-77/, з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла Musstang MT200-7, р.н. НОМЕР_2 , становить 16672 грн. 62 коп. При цьому, враховуючи, що відповідно до вказаного висновку витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу (17870,80 грн.) перевищують вартість мотоцикла до дорожньо-транспортної пригоди (16672,62 грн.), його слід вважати фізично знищеним, виходячи з приписів п. 30.1 ст. 30 Закону. Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами ПрАТ СК «Провідна» щодо того, що власнику знищеного транспортного засобу повинна бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, оскільки така позиція відповідає положенням п. 30.2. цієї ж статті Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, з висновку експертного автотоварознавчого дослідження №07-R/56/8 від 26.06.2019р. вбачається, що ринкова вартість Musstang MT200-7, р.н. НОМЕР_2 , в пошкодженому стані становить 531 грн. 98 коп.
Таким чином, шкода, завдана власнику внаслідок знищення транспортного засобу становить - 16140,64 грн. (16672 грн. (вартість транспортного засобу до ДТП) - 531,98 грн. (вартість транспортного засобу після ДТП) = 16140,64 грн.), при цьому з вказаної суми підлягає виключенню за правилами ст. 12 Закону франшиза, передбачена п. 5 полісу, в розмірі 500 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування у даному випадку складає 15640 грн. 64 коп. Саме таку суму суд вважає правомірним стягнути з ПрАТ СК «Провідна» на користь потерпілого.
Суми матеріальної шкоди, завданої здоров'ю та майну потерпілого та які підтверджені документально, повністю покриваються лімітом страхової відповідальності (200000грн).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потерпілого в частині суми матеріального збитку, пред'явлені до страховика, підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 20770 грн. 32 коп.
Щодо відшкодування ПрАТ СК «Провідна» моральної шкоди суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Оскільки розмір шкоди, заподіяної здоров'ю позивача заявлений до стягнення, складає 5129 грн. 68 коп., то розмір моральної шкоди, виходячи з розрахунку 5 % від зазначеної суми становитиме 256 грн. 48 коп., а тому саме у цій сумі розмір моральної шкоди підлягає стягненню зі страховика. Підстав для стягнення зі страховика моральної шкоди в більшому розмірі у суду не має, адже це не передбачено ані договором страхування, ані чинним законодавством.
Що стосується вимог про стягнення 30000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_4 , суд вважає, що такі підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин.
Зважаючи, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілому заподіяно тілесне ушкодження середньої тяжкості, що викликало у нього фізичний біль і страждання, моральні переживання, порушення звичайного життєвого укладу та спричинило часткову втрату слуху у потерпілого, внаслідок чого він змушений користуватись слуховим апаратом, спричинення останньому моральної шкоди є безсумнівним.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і обсяг заподіяних моральних та фізичних страждань, їх тривалість і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає належною до відшкодування завданої обвинуваченим моральної шкоди суму в розмірі 30000 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду від 17.10.2017р. № 589/3864/17 (провадження № 1-кс/589/1141/17), підлягає скасуванню.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України, а судових витрат - відповідно до ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 /три тисячі чотириста/ гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами стороком на 1/один/ рік.
Цивільний позов - задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20770 /двадцять тисяч сімсот сімдесят/ грн. 32 коп., у відшкодування моральної шкоди - 256 /двісті п'ятдесят шість/ грн. 48 коп., а всього стягнути 21026 /двадцять одну тисячу двадцять шість/ грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди - 30000 /тридцять тисяч/грн. 00 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.10.2017р. № 589/3864/17 (провадження № 1-кс/589/1141/17), на автомобіль ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_1 та на мотоцикл МТ200-7, р.н. НОМЕР_2 , номер рами НОМЕР_3 .
Речові докази:
- автомобіль ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_1 , який перебуває у володінні ОСОБА_4 , - залишити у ОСОБА_4 ;
- мотоцикл МТ200-7, р.н. НОМЕР_2 , номер рами НОМЕР_3 , що знаходиться в Шосткинському ВП ГУНП в Сумській області, - повернути ОСОБА_5 як законному власнику.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати - вартість проведеної експертизи в розмірі 1237 /одна тисяча двісті тридцять сім/ грн. 00 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1