Справа № 583/4505/19
1-кс/583/1942/19
"23" жовтня 2019 р.Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність працівників Охтирської місцевої прокуратури та зобов'язання внести відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
з участю захисника особи,
яка подала скаргу ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
21 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаною скаргою щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яку обґрунтовує тим, що 17.10. 2019 року нею на адресу Охтирської місцевої прокуратури подано заяву про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України та її чоловіком ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ст. ст.125, 162, 185 ч. 3, 189, 296, 358 КК України.
В скарзі вказує, що 08. 10. 2018 року ОСОБА_7 в її присутності та присутності свідків наніс тілесні ушкодження ОСОБА_8 , тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 296 КК України.
08. 02. 2019 року близько 17 год. ОСОБА_7 прийшов до неї додому за адресою: АДРЕСА_1 , увірвався до її житла та силою витягнув її у приміщення під'їзду, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 162 КК України, на сходах він ображав її нецензурною лайкою та бив кулаками по голові та іншим частинам тіла.
Також ОСОБА_6 , підробивши підпис ОСОБА_3 виготовила розписку від 10.07. 2018 року про одержання нею за договором про виготовлення меблів від 10. 07. 2018 року коштів в сумі 23 000 грн. Використовуючи підробний документ, ОСОБА_6 разом зі своїм чоловіком погрожували фізичним насильством, а в подальшому застосовуючи його до неї та ОСОБА_9 , вводячи всіх в оману, вимагали від неї повернення коштів в сумі 23 000 грн.
09.10. 2019 року ОСОБА_7 незаконно проник на територію складу по вул. Снайпера в м. Охтирка, Сумської області, де вона зберігає виготовлені меблі на замовлення та в присутності співорендарів складу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 незаконно викрав меблі, які виготовлялися за її власні кошти та кошти ОСОБА_9 , вважає, що своїми протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Відомості за її повідомленням в порушення вимог ст.214 КПК України не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в зв'язку з чим просить зобов'язати уповноваженого працівника Охтирської місцевої прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по її заяві від 17.10. 2019 року про вчинення стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 125, 162, 185 ч. 3, 189, 296, 358 КК України, а також ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ст. 189 КК України та невідкладно розпочати досудове розслідування саме за вказаними статтями.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про розгляд скарги повідомлена в установленому законом порядку.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав скаргу в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні не вбачає підстав для задоволення скарги.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення захисника, прокурора, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.
Із змісту скарги вбачається, що ОСОБА_3 звернулась 17. 10. 2019 року до Охтирської місцевої прокуратури та подала заяву про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, а також її чоловіком ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 125, 162, 185 ч.3, 189, 296, 358 КК України.
Відповідно до вимог ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Ст. 214 КПК України передбачає, що після подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення відповідною посадовою особою (слідчим чи прокурором) обставин, що можуть свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення, слідчий чи прокурор зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порядок формування та ведення якого затверджується Генеральною прокуратурою України. Вказана вимога передбачена також п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України щодо внесення необхідних даних доЄдиного реєстру досудових розслідувань.
Кримінальним кодексом України передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше. У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать дійсно про ознаки того чи іншого злочину, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про злочини і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Системний аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В контексті ч. 4 ст. 214 КПК України, суд вважає, що дії уповноваженого працівника Охтирської місцевої прокуратури відповідали вимогам закону, оскільки заява ОСОБА_3 була прийнята та зареєстрована в цій установі, чого також не спростували сторони.
Ст. 214 КПК України та пп. 1 п. 2 Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генеральної Прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139, передбачено обов'язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про його вчинення.
Зі змісту цих норм випливає, що відомості, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, повинні наводитись заявником саме в заяві, з якою він звернувся до правоохоронних органів і відсутність наведених даних в такому зверненні в контексті вказаних норм закону може вказувати на відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
Відтак, суд, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для внесення даних до ЄРДР (а отже про наявність або відсутність підстав для задоволення скарги), повинен робити такі висновки саме з дослідження заяви особи про вчинений на його думку злочин.
З дослідженої судом заяви ОСОБА_3 вбачається те, що хоча заявник і вважає її заявою про злочин, проте в ній відсутнє наведення достатніх ознак вчинення особами кримінального правопорушення як такового, тим більше в контексті норм ст.ст. 185 ч.3, 189, 358, 125, 162, 296 КК України, на які посилається заявник.
Заява ОСОБА_3 не є заявою про вчинений злочин, оскільки вона викладена в формі необґрунтованих та невмотивованих припущень заявника, ґрунтується на її безпідставних власних міркуваннях та не містить наведення об'єктивної сторони діянь, кваліфікованих заявником за наведеними статтями. До того ж зі змісту заяви вбачається про наявність між сторонами письмового договору про надання послуг з виробництва меблів на загальну суму 33500 грн., а всі послідуючі конфлікти пов'язані з неналежним виконанням вказаного договору.
Вказана обставина не спростована в суді захисником.
Так, в судовому засіданні з пояснень захисника встановлено, що по суті між сторонами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено 10. 07. 2018 року договір на виготовлення меблів, а саме кухні, аванс за виконання робіт становив 23 000 грн., а згодом, після закінчення строків виконання договору, замовник став вимагати повернення коштів або передати майно згідно договору та через його невиконання в послідуючому звернувся до суду за захистом порушених прав, про що в судовому порядку вирішувався вказаний спір в рамках цивільного судочинства та ухвалено 22.04. 2019 року судове рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 коштів в сумі 23 000 грн. та пені за прострочення виконання робіт в розмірі 23 000 грн. , яке після апеляційного перегляду набрало законної сили 14 серпня 2019 року.
Однак, як встановлено з пояснень захисника, в дійсності до звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, а також під час вирішення справи судом, ОСОБА_7 (чоловік замовника) неодноразово звертався з вимогою про повернення коштів чи передачу майна, що не вважається кримінальним правопорушенням в розумінні норм КПК України, а регулюється цивільним законодавством.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається також, що органом досудового розслідування проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12019200060000102 від 22.02. 2019 року по її аналогічній заяві, однак, як зазначив у суді захисник, їм невідомо про хід його розслідування, тому вважав необхідним повторно внести відомості до ЄРДР по цій заяві.
З такими доводами захисника суд не може погодитися з вищевикладених підстав.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст.94 КПК України).
На переконання слідчого судді, ОСОБА_3 та її захисник не довели та не надали належних та допустимих доказів того, що її заява, з якою вона звернулася до Охтирської місцевої прокуратури містить відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тобто суспільно небезпечного винного діяння, вчиненого суб'єктом злочину.
Іншими словами, заявником не наводяться в заяві обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а зазначаються дії, які вона вважає неправомірними, тобто на думку суду, вказане звернення є фактичною незгодою заявника з прийнятим судовим рішенням та незгодою з діями ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , направлених на повернення коштів через невиконання умов письмового договору.
Крім того, на думку слідчого судді, ОСОБА_3 не уповноважена звертатися до суду з вказаною скаргою чи до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину по відношенню до ОСОБА_8 , тому в цій частині взагалі відсутні законні підстави для задоволення скарги.
Інші обставини, наведені в скарзі не доводять вимог щодо необхідності внесення даних до ЄРДР, як і не спростовують зазначених висновків суду, з огляду на зміст дослідженої в судовому засіданні заяви та наданих сторонами матеріалів.
Таким чином, з поданої ОСОБА_3 скарги та матеріалів не вбачається, а в судовому засіданні так і не було встановлено наявності достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР, а тому скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність працівників Охтирської місцевої прокуратури та зобов'язання внести відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити за необгрунтованістю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області ОСОБА_1