Справа № 463/5101/18
Провадження № 2/463/436/19
18 жовтня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Гирич С. В.
з участю секретаря судового засідання - Попович Х.І.,
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
у м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна, -
позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.09.2006 року; визнання майна набутого за час сумісного проживання однією сім'єю спільною сумісною власністю та поділ вказаного майна.
Позовні вимоги мотивує тим, що у 2003 році вона познайомилась із ОСОБА_2 , відповідачем по справі, з 01.09.2006 року вони почали проживати однією сім'єю, без реєстрації шлюбу. Під час такого проживання вони не перебували в будь-якому іншому шлюбі. Її сина ОСОБА_17 відповідач прийняв як свого, брав участь у його вихованні як батько, вони разом проводили дозвілля, відвідували батьків відповідача, які проживають в м. Покров Дніпропетровської області. Відповідач завжди приділяв їй увагу, вони разом подорожували закордон, відповідач усім представляв її як дружину і в них не було потреби у реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_19 . Відповідач є батьком дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданого 17.10.2014р. Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Після народження дитини відповідач забрав її із пологового будинку і займався питаннями реєстрації народження в органах РАГСу. Відповідач завжди був гарним батьком, добре заробляв, оскільки займався бізнесом і забезпечував їхню сім'ю всім необхідним. За час сумісного проживання із відповідачем і по теперішній час вони мали спільний бюджет, їздили разом відпочивати, купували коштовні речі, спілкувалися як подружжя, планували своє життя, обговорювали та вирішували питання фінансового характеру. В період спільного проживання, після 2011 року вони придбали власне житло - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якій зробили коштовний ремонт. У грудні 2013 року вони придбали земельну ділянку площею 0,12 га в АДРЕСА_2 на якій планували побудувати будинок. Юридичним оформленням документів займався відповідач, а вона допомагала йому в силу своїх можливостей. За час спільного проживання та за рахунок спільних коштів і трудових зусиль вони придбали цілий ряд цінного майна, яке вказала у позові. До 2014 року вони проживали у м. Дніпро, а після цього переїхали у м. Винники, де проживають по даний час. У вересні 2015 року щодо них було вчинено кримінальне правопорушення під час якого їх змусили оформити довіреності на право розпорядження нерухомими майном, відібрали транспортні засоби та цінні речі набуті за час спільного проживання. Окрім того, було пограбовано квартиру із якої здійснено відкрите викрадення цінного майна (годинники, одяг, коштовності та готівку). За вказаним фактом Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12016040000000664 за ознаками ч.2 ст. 189 КК України «Вимагання вчинене за попередньою змовою групою осіб». На сьогодні тривають слідчі дії направленні на притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб. Таким чином більша частина майна вибула із їхньої спільної власності та на сьогодні знаходиться в третіх осіб. Деякі треті особи звернувшись до суду під час судового розгляду підтвердили, що є фактичними власниками майна, яке було набуто ними за рахунок спільних коштів та спільних зусиль. З метою повернення майна вони звернулись до відповідних судів із позовами про визнання недійсними правочинів, по багатьом із них триває розгляд і остаточне рішення не прийнято. Вказала, що на сьогодні у її власності та власності ОСОБА_2 залишилось наступне майно, яке не поділено:
- Газова панель конфорок Miele KM361G вартістю 15300,00грн;
- Посудомийна машина Miele G1330CSI вартістю 9 790,00 грн;
- Панель керування для посудомийних машин Miele GW143 вартістю 380,00грн;
- Шафа для підігріву посуду Miele ESW5080-14 вартістю 5 070,00грн;
- Панель-заглушка для ніші кухонна Miele АВ45-9 вартістю 2 220,00грн;
- Варильна індукційна поверхня Miele КМ6317 вартістю 13 260,00грн.
Загальна вартість такого майна складає 46 020,00 грн. З врахуванням наведеного, просить позов задоволити, встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу із 01.09.2006р. по дату ухвалення судом рішення; визнати спільною сумісною власністю вказане у позові майно, яке набуте ОСОБА_2 та нею - ОСОБА_3 , за час сумісного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації' шлюбу та провести поділ такого майна.
Ухвалою від 06.11.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 04.12.2018 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4 . 29.01.2019 року ухвалою, як третю особу, до справи залучено ОСОБА_5 . 11.04.2019 року до участі у справі, як третіх осіб, залучено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові. При цьому ствердив, що усі докази на підтвердження факту спільного проживання сторін містяться у матеріалах цивільної справи та вважає, що такі підтверджують заявлені позивачкою позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, пояснив, що разом з позивачкою ОСОБА_3 з 2006 року проживали разом, як одна сім'я, вели спільне господарство, виховували її сина. У 2011 році вони придбали квартиру у м. Дніпро за договором купівлі-продажу, яку оформили на нього. У 2012 році він подарував цю квартиру позивачці ОСОБА_3 , у 2015 році вони продали цю квартиру та за вилучені кошти придбали житло у м.Винники, оформивши його на позивача, де на даний час він зареєстрований. У 2014 року вони переїхали проживати у м. Винники, де проживають разом до цього часу з позивачкою , як сім'я, без реєстрації шлюбу, бо не бачать у цьому потреби. Позовні вимоги позивачки ОСОБА_3 визнає, в добровільному порядку поділити спільне майно не має бажання, хоче щоб це було зроблено рішенням суду, щоб були якісь гарантії для неї. На запитання суду пояснив, що спір між сторонами полягає в тому, що на час подачі позову заперечував проти поділу майна, а зараз згідний з позовом.
Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Третя особа ОСОБА_6 подала суду заяву, просить розгляду справи поводити у її відсутності, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , оскільки майно, яке сторони хочуть визнати, як спільно нажите, а саме автомобіль Тойота Венза є її власністю, яку сторони безпідставно вимагають їм повернути.
Оскільки треті особи заяви про відкладення розгляду справи не подали, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі вказаних третіх осіб на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до положень ст.12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 01.09.2006 року по дату ухвалення судом рішення, визнати спільною сумісною власністю майно, яке набуте ними за час сумісного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу та провести поділ такого майна.
На підтвердження позовних вимог позивачкою надано наступні докази- свідоцтво про народження сина ОСОБА_21 ( а.с.8); свідоцтво про народження сина ОСОБА_19 ( а.с.10), де у графі батько записаний ОСОБА_2 , рішення Кросногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05.09.2016 року відповідно до якого з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_19 ( а.с.11). Також до матеріалів позову долучено накладні від 2012 року, квитанції від 2012 року ( а.с.12-19) про оплату відповідачем ОСОБА_2 побутової техніки, договори про придбання такої техніки ( а.с.20-24). Також квитанції ( а.с.25-32) про оплату відповідачем ОСОБА_2 житлово-комунальних послуг у 2012-2015 роках та фотографії на підтвердження спільного проведення часу. ( а.с.33-38)
Дійсно, положеннями ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У відповідності до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Згідно роз'яснень, що наведені в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, шо притаманні подружжю.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Верховний суд у постанові від 15.08.2019 у справі № 588/350/15 вказав, що вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази надані позивачем суд приходить до висновку, що факт спільного відпочинку сторін, квитанції про придбання відповідачем майна, яке мають намір поділити сторони самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце з 2006 року усталені відносини, які притаманні подружжю.
При цьому суд виходить з того, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з 2006 року на час придбання спірного майна , а подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна. Факт купівлі квартири, яку пізніше відповідачем було подаровано позивачем, на думку суду, є недостатнім доказом існування між сторонами фактичних шлюбних відносин.
Крім цього у відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 визнав, пояснив, що для поділу майна з позивачкою потрібне рішення суду, хоча спір на даний момент між ними відсутній. При цьому представник позивача та відповідач визнали, що у декількох судах України розглядаються спори за їх участі з приводу визнання недійсними договорів відчуження рухомого та нерухомого майна і рішення у цій справі вплине на доведеність чи недоведеність позовних вимог у тих справах. Зокрема, як вбачається із копії позову (а.с.141) позивачі зверталися із аналогічним позовом до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю і поділ майна, в тому числі земельних ділянок, квартири, транспортних засобів, які були відчужені. Згодом вказаний позов передано на розгляд Личаківського районного суду м. Львова та був залишений без розгляду. У даному позові позивач просить встановити юридичний факт перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнати набуте у шлюбі майно: Газова панель конфорок Miele KM361G вартістю 15300,00грн;
- Посудомийна машина Miele G1330CSI вартістю 9 790,00 грн;
- Панель керування для посудомийних машин Miele GW143 вартістю 380,00грн;
- Шафа для підігріву посуду Miele ESW5080-14 вартістю 5 070,00грн;
- Панель-заглушка для ніші кухонна Miele АВ45-9 вартістю 2 220,00грн;
- Варильна індукційна поверхня Miele КМ6317 вартістю 13 260,00грн.- спільною сумісною власністю та розділити його. В той же час, в судовому засіданні відповідач визнав, що жодного спору з приводу розподілу цього майна не має, він не заперечує проти того, щоб вказане майно було розділено і позивач отримала майно, про яке зазначено у позовній заяві.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами відсутній спір з приводу набуття саме цього майна і його поділу.
З врахуванням поданих суду заяв третіх осіб, які вказують, що цей позов заявлено з метою створення доказів для вирішення спорів з приводу іншого майна, власниками якого є треті особи та що у випадку прийняття визнання позову, будуть порушені права третіх осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову та приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна набутого за час сумісного проживання однією сім'єю спільною сумісною власністю та поділ майна - відмовити в повному об'ємі.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Треті особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 )
ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_5 )
ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_6 ),
ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_7 ),
ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_8 ),
ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_10 ),
ОСОБА_11 ( АДРЕСА_11 ),
ОСОБА_12 ( АДРЕСА_7 ),
ОСОБА_13 ( АДРЕСА_11 , ІПН НОМЕР_9 ),
ОСОБА_14 ( АДРЕСА_12 , НОМЕР_10 ),
ОСОБА_15 ( АДРЕСА_13 ),
ОСОБА_16 ( АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_11 )
Дата складання повного рішення суду -23 жовтня 2019 року.
Суддя: Гирич С. В.