Справа №463/8577/19
Провадження №1-кс/463/4504/19
23 жовтня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - ДБР), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Скаргу мотивує тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду у Волинській області від 18.12.2018 по справі №159/4205/18 суддя ОСОБА_4 задовольнив незаконні позовні вимоги підприємства теплових мереж «Ковельтепло» (ПТМ) про стягнення з малозабезпеченої сім'ї ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 8876 грн. 02 коп., а з дружини та дочки ще й судовий збір.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_3 05.09.2019 звернувся до ДБР з проханням відкрити кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України, до якої додав копії всіх документів по судовій справі №159/4205/18 від 18.12.2018, де вказав на однобічність рішення з неправильним застосуванням законів України. Жодна зі статей, якими керувався суддя ОСОБА_4 , не давали підстав для задоволення безпідставних позовних вимог ПТМ «Ковельтепло». Рішення суддя прийняв на його особисте міркування, на доводи ОСОБА_3 з конкретними посиланням на статті законів, якими повністю спростовані позовні вимоги, не звернув ніякої уваги, і ніяк це не мотивував в рішенні, що свідчить про однобічне та упереджене ставлення судді.
З аналізу норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України, ЖК УРСР можна зробити висновок, що вимоги позивача до дружини та дочки ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки вони не є тими особами, які мають відповідати за позовом.
Незважаючи на наведене 24.09.2019 ОСОБА_3 отримав відповідь з ДБР, якою було безпідставно відмовлено у відкритті кримінального провадження за ст.375 КК України, що суперечить вимогам ст.214 КПК України, а тому просить скаргу задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу з мотивів викладених в ній та просив скаргу задовольнити. Додатково зазначив, що незважаючи на залишення судом апеляційної інстанції вказаного рішення без змін, в діях судді ОСОБА_4 наявні ознаки злочину, передбаченого ст.375 КК України.
Уповноважена особа ДБР в судове засідання не з'явилася. Разом з тим, 15.10.2019 слідчий ДБР ОСОБА_5 подав заперечення на скаргу, в яких зазначив, що заява ОСОБА_3 не містила об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення протиправних діянь та зводяться до незгоди з судовим рішенням судді ОСОБА_4 , перевірка законності та обґрунтованості якого належить до виключної компетенції суду відповідно до вимог процесуального законодавства. З урахуванням наведеного, підстав для внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 не було. Розгляд скарги просить проводити без участі представника ДБР та в задоволенні скарги відмовити.
Оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, тому вважаю можливим проводити розгляд скарги у відсутності уповноваженої особи ДБР.
Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, дослідивши матеріали скарги слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Слідчий суддя встановив, що ОСОБА_3 05.09.2019 звернувся в ДБР із проханням відкрити кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України, вчиненого суддею Ковельського міськрайонного суду у Волинській області ОСОБА_4 .
При цьому, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 вважає, що в діях судді наявні ознаки злочину, передбаченого ст. 375 КК України, у зв'язку з тим, що ухвалюючи 18.12.2018 рішення у справі №159/4205/18 про стягнення з малозабезпеченої сім'ї ОСОБА_3 на користь ПТМ «Ковельтепло» заборгованості в розмірі 8876 грн. 02 коп., а з дружини та дочки ще й судовий збір, суддя допустив однобічність та неправильно застосував закони України. Жодна зі статей, якими керувався суддя ОСОБА_4 , не давали підстав для задоволення безпідставних позовних вимог ПТМ «Ковельтепло». Рішення суддя прийняв на його особисте міркування, на доводи ОСОБА_3 з конкретними посиланням на статті законів, якими повністю спростовані позовні вимоги, не звернув ніякої уваги, і ніяк це не мотивував в рішенні, що свідчить про однобічне та упереджене ставлення судді.
Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Разом з тим, зі скарги ОСОБА_3 та доводів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України, не вбачається об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки вказаного злочину, а лише зводиться до незгоди з рішенням судді в процесі розгляду справи, що за своїм змістом є позапроцесуальним способом оскарження та одним із протиправних намагань втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність судді.
Як вбачається з роз'яснень пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 10 постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Згідно з правовими висновками, викладеним у Рекомендації CM/REC (2010) 12 Комітету Ради Європи від 17 листопада 2010 року, судді не зобов'язані роз'яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п. 15). Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Таким чином, наведення заявником власних міркувань та припущень щодо вчинення на його думку, злочину, без наявності об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки вказаного злочину, не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР.
Враховуючи вищенаведене приходжу до висновку, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 на бездіяльність ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_3 від 05.09.2019, відсутні, тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами статей 214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
в задоволені скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після отримання заяви ОСОБА_3 від 05.09.2019 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1