Справа № 336/7329/18
пр. №6/336/295/2019
21 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В., за участі секретарки судового засідання Чернишової І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області П'яниди Богдана Валерійовича про примусове проникнення до житла,
без участі сторін, -
02.10.2019 до суду надійшло подання, в якому зазначено, що на виконанні Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження №59462662, відкрите на підставі постанов державного виконавця від 12.03.2019. Боржником у вказаному провадженні є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Державним виконавцем в межах виконавчого провадження здійснено низку виконавчих дій. 30.08.2019 боржник з'явився на виклик державного виконавця, згідно з заявою зобов'язався виконувати рішення суду, проте, на час звернення із поданням, воно не виконано. З підстав, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, заявник просить вирішити питання про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , а саме, - будинку АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника.
В судовому засіданні заявник присутній не був, 21.10.2019 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, подання підтримує. Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились. Від ОСОБА_1 21.10.2019 надійшла заява про розгляд подання за його відсутності. Відповідно до ч.2 ст.439 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути подання за відсутності сторін.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню у зв'язку із таким.
Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст. 64 Конституції України).
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч.1 ст.30 Конституції України).
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як врегульовано п. 4, 13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Крім того, має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
За змістом ч.1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом. З цього приводу ухвалено також рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011. Так, заявник із дотриманням правил підсудності звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, враховуючи територіальність житлового приміщення, про примусове проникнення до якого порушене питання.
Розглядаючи подання, суд виходить з того, що визначальним, в даному випадку, є доведеність невиконання рішення суду, здійснення державним виконавцем усіх необхідних виконавчих дій у межах виконавчого провадження та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна.
Судом встановлено на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, що на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження №59462662 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі виконавчих листів №336/7329/18, виданих Шевченківським районним судом м.Запоріжжя 12.03.2019, на користь ОСОБА_2 за договором від 11.07.2018 у сумі 6 100,00 гривень - основного боргу, 5 642,50 гривень - пені, а також судового збору у сумі 704,80 гривень.
Звертаючись із поданням до суду, державний виконавець зазначив, що підставою такого звернення є наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
За матеріалами справи 25.09.2019 ОСОБА_1 направлено виклик державного виконавця, втім, відомості про його вручення у матеріалах справи відсутні, як і відсутня інформація про вручення постанов про відкриття виконавчого провадження в порушення ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».
16.09.2019 державним виконавцем сформовано інформаційну довідку №181145244 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої на все нерухоме майно боржника, зокрема, житловий будинок, реєстраційний номер майна 26532944, розташований у АДРЕСА_1 (належний боржнику на праві приватної власності), накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника від 04.07.2019 та відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47613512 від 04.07.2019.
Наявними матеріалами підтверджено, що до 05.07.2019 за місцем роботи ОСОБА_1 з його заробітної плати за період з 01.06.2019 по 05.07.2019 утримано 20% його доходу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №336/7329/18 від 12.03.2019.
30.07.2019, 25.09.2019 державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника здійснено виходи за місцем проживання боржника, складено акт державного виконавця про неможливість перевірки майнового стану у зв'язку із відсутністю мешканців будинку.
30.08.2019 ОСОБА_1 у письмовій заяві повідомив, що зобов'язується виплачувати суму боргу за рішенням суду на користь ОСОБА_2 .
Так, доказів, які б свідчили про те, що державним виконавцем здійснювались виходи за адресою боржника, але останній чинив перешкоди вільному доступу державного виконавця, ухилявся від виконання рішення суду не надано.
Суд зазначає, що проникнення до житла боржника є крайнім методом виконання рішення суду та може бути застосованим лише за наявності беззаперечних доказів того, що виконавцем вживались усі методи та заходи виконання рішення суду, які не потребують проникнення до житла боржника.
Крім того, у матеріалах подання відсутні докази вручення вимоги державного виконавця боржнику щодо надання доступу до житлового будинку.
Тому, беручи до уваги, що примусове проникнення до житла боржника може порушувати гарантовані Конституцією України права щодо недоторканості житла власника будинку та осіб, які там проживають, суд дійшов висновку про те, що подання є необґрунтованим, передчасним та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 247, 258-261, 439 ЦПК України, суд, -
Подання залишити без задоволення.
Копію ухвали суду надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала суду складена та підписана 21.10.2019.
Суддя П.В. Зарютін