Кіровоградської області
"17" серпня 2006 р.
Справа № 17/126
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С. В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 17/126
за позовом: акціонерного банку “Брокбізнесбанк», м. Київ
до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Фундукліївське хлібоприймальне підприємство», смт. Олександрівка Кіровоградської області
про стягнення 143 573,60 гривень
від позивача - Ярмак Г. М., довіреність № 117 від 10.04.06 р., представник;
від відповідача - Романяк М. Я., довіреність № 02/06 від 02.06.06 р., представник.
Подано позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Фундукліївське хлібоприймальне підприємство (далі - ВАТ "Фундукліївське ХПП») реальної майнової шкоди в сумі 103 995,36 гривень та упущеної вигоди в сумі 39 518,24 гривень на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги ґрунтуються на наступному.
03.09.2002 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №9-2002 від 06.08.2002 р., позивач уклав договір застави №Дз3-9-2002 з дочірнім підприємством "Джерело-Агро", за умовами якого банку передано в заставу незавершене виробництво сільськогосподарських культур, зокрема майбутній врожай кукурудзи на площі 345 га.
Однак врожай кукурудзи з площі 345 га було протиправно зібрано з полів підприємствами ТОВ "Агроальянс" та ТОВ "Чапаєвське", що відображено в ухвалі апеляційного суду Кіровоградської області від 12.04.2005 р. по кримінальній справі №11а-2005.
ТОВ "Чапаєвське" передав на зберігання безпідставно зібраний врожай відповідачу по справі.
Відповідач, на думку позивача, завідомо знаючи, що зерно кукурудзи знаходиться у заставі, здійснив його передачу ТОВ "Чапаєвське", при цьому відкритому акціонерному товариству "Фундукліївське ХПП", вважає акціонерний банк "Брокбізнесбанк", було відомо про накладений арешт в забезпечення цивільного позову по кримінальній справі, яка була порушена проти директора приватного підприємства "Джерело".
Відповідач позов заперечив з підстав відсутності в його діях ознак складу цивільного правопорушення при наявності якого настає цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди (а.с.70).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та дослідженні в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
Між ВАТ "Фундукліївське ХПП" ("зберігач") та ТОВ “Чапаєвське» (власник") 01.10.2003 р. укладено угоду про надання послуг № 120 (а. с.75), за умовами якого власник поставляє, а зберігач зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання зернові та олійні культури, зокрема зерно кукурудзи в кількості 1000 тонн.
Вказаний договір за своєю правовою природою є договором зберігання.
Відповідно до вимог статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Сторонами узгоджено вимоги до якості зерна, що передається на зберігання, умови приймання-передачі продукції, строк зберігання зерна, а також визначено порядок та форму проведення плати за зберігання.
На виконання вимог вказаного договору позивачем було передано на зберігання відповідачеві зерно кукурудзи в кількості 186244 кг. Вказане підтверджується матеріалами справи.
Між тим, постановою помічника прокурора Олександрівського району Кіровоградської області Р. С. Чепурко від 15 жовтня 2003 року (а. с. 19) директора ВАТ "Фундукіївське ХПП" Зеленько В. П. призначено відповідальним за зберігання зібраного врожаю кукурудзи, яку зібрано та буде зібрано ТОВ “Агроальянс» та ТОВ “Чапаєвське» на полях ДП “Джерело-Агро» в с. Розумівка та доставлено на зберігання до ВАТ “Фундукліївське ХПП» до вирішення справи по суті.
Вказану постанову помічника прокурора Олександрівського району Кіровоградської області Чепурко Р. С. від 15.10.2003 р. про призначення директора відповідача відповідальним зберігачем зерна кукурудзи, що доставлено на зберігання від ТОВ “Чапаєвське» та ТОВ “Агроальянс», постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2003 р. скасовано (а.с.20).
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2005 року скасовано постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2003 р. (а. с. 45-47).
Згідно статті 402 Кримінально-процесуального кодексу України, ухвала і постанова суду, які не підлягають оскарженню, набирають сили і виконуються негайно після їх винесення.
Статтею 347 Кримінально-процесуального кодексу України визначений виключний перелік судових рішень (вироків, ухвал, постанов) на які може бути подана апеляційна скарга. Кримінально-процесуальний кодекс України не містить норм, які б визначали право подання апеляційної скарги на постанову суду про скасування постанови про призначення зберігача арештованого майна.
Отже, постанова Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2003 р. набрала законної сили з моменту її винесення, тобто з 30.12.2003 р.
У відповідності з вимогами статті 403 Кримінально-процесуального кодексу України вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
В період чинності постанови Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2003 р. та на виконання договірних зобов'язань перед ТОВ “Чапаєвське» та вимог статті 953 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився, та якій відповідає пункт 6 договору зберігання сільськогосподарської продукції №120 від 01.10.2003 р., зерно кукурудзи в кількості 186 244 кг повернуто відповідачем зі зберігання ТОВ “Чапаєвське» на вимогу останнього згідно довіреностей серії ЯЗФ № 821932 від 02.04.2004 р., серії ЯЖЯ № 631435 від 05.04.2004 р., серії ЯЗФ № 821945 від 19.04.2004 р. (а. с.76-78).
Отже, спірне зерно кукурудзи повернуто відповідачем зі зберігання ТОВ “Чапаєвське» протягом квітня місяця 2004 р. (з 02 по 19 квітня), тобто в той період, коли постанова помічника прокурора Олександрівського району від 15.10.2003 р. про призначення відповідального за зберігання кукурудзи була скасована.
Доказів існування інших обмежень стосовно розпорядження спірним зерном кукурудзи ТОВ “Чапаєвське» про які станом на 02-19 квітня 2004 року достовірно знав відповідач, позивачем, в порядку вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.
При цьому господарський суд враховує, що арешт на зерно кукурудзи, яке належить ТОВ “Чапаєвське» і знаходилося на зберіганні у ВАТ “Фундукліївське ХПП» прокурором по кримінальній справі № 53-335 по обвинуваченню Усатенка Є. Ю. не накладався: згідно протоколу опису майна від 02.10.2003 р. арешт накладений помічником прокурора Олександрівського району Кіровоградської області Чепурко Р. С. на майбутній врожай кукурудзи, що належить на праві власності ДП “Джерело-Агро», а не на врожай кукурудзи належний на праві власності ТОВ “Чапаєвське» (а. с. 16-17).
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - наявність складу цивільного правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправність поведінки особи яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, а також вину особи, яка заподіяла шкоду, у формі умислу або необережності. Відсутність будь-якого з даних елементів складу цивільного правопорушення виключає сам склад цивільного правопорушення, а отже, і цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди передбачену статтею 1166 Цивільного кодексу України. Протиправність поведінки в цивільних правовідносинах передбачає порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій, чи утримання від виконання приписів правової норми діяти відповідним чином (бездіяльність).
Між тим в діях відповідача відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як вина, протиправність поведінки та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.
Крім того, цивільно-правова відповідальність в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України настає в разі заподіяння шкоди майну фізичної або юридичної особи.
Однак в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірне зерно кукурудзи не належало на праві власності позивачеві. Наявність вказаного факту взагалі виключає можливість подання позивачем позову в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України.
Згідно правил статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано доказів того, що в липні 2004 року спірне зерно кукурудзи в кількості 186 244 тонн могло бути реалізовано по ціні 560 гривень за тонну на загальну суму 103 995,36 гривень і кошти в сумі 103 995,36 грн. надійшли б позивачеві в повному обсязі. Не надано доказів і того, що позивач за рахунок коштів в сумі 103 995,36 грн., одержаних від реалізації зерна кукурудзи в кількості 186 244 кг, надав би кредит юридичним або/та фізичним особам в гривнях зі сплатою 24 % річних на строк 19 місяців, а отже, отримав би доходи в розмірі 39 518,24 грн.
За таких обставин, позовні вимоги заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволені позовних вимог відмовити.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
С.В. Таран