221/7151/19
2/221/1428/2019
21 жовтня 2019 року м. Волноваха
Волноваський районній суд, Донецької області в складі:
головуючого судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Гурової Л.Л.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
17.09.2019 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Заяву мотивувала тим, що 13.11.2001 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Волноваського районного управляння юстиції у Донецькій області, актовий запис № 163. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спір про розподіл майна на даний час відсутній, питання про стягнення аліментів вирішено в добровільному порядку, після розірвання шлюбу дитина буде мешкати з позивачем. Подружні відносини припинили з 2016 року. Причиною розпаду родини стало те, що між позивачем та відповідачкою постійно виникають конфліктні ситуації, стосунки напружені, що призводить до сімейних сварок. Дані обставини негативно впливають на виховання дитини. Вважає, що при сформованих між ними взаєминах, збереження шлюбу, примирення та спільне проживання не можливо, тому звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позивач у судове засідання не з'явилася, в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності. позов просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав у повному обсязі.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що 13.11.2001 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 163. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в подальшому буде проживати з позивачем. Питання про стягнення аліментів між сторонами вирішено добровільно. Спір про поділ майна відсутній. Спільне життя між сторонами не можливо, оскільки сторони тривалий час не мешкають однією родиною, між ними постійно виникають сварки, які негативно впливають на виховання дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно - відмова в розірванні шлюбу - буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу - потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу - є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. ст. 105, 110, 112, 114, 115 СК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 200, 263-265, 289 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області 13 листопада 2001 року, актовий запис № 163 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_1 шлюбне прізвище - ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя Н.В. Писанець