22 жовтня 2019 року м. Чернівці Справа № 727/11928/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Тодоряк Г.Д.,
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , Чернівецька міська рада,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Слободян Г.М., дата складання повного тексту рішення 30.07.2019 року, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 та Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, просили визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по ј частин та за ОСОБА_3 і ОСОБА_6 по 1/8 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (батько/дід позивачів), внаслідок чого відкрилась спадщина на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю. Вартість спадкового будинку станом на 14.09.2018 року становила 350 249 грн.
Спадкоємцями відповідно до закону є: дочка спадкодавця ОСОБА_4 , два сини спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та спадкоємці за правом представлення двоє онуків: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Усі спадкоємці за законом в установлений строк для прийняття спадщини подали заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та прийняли її. Дана спадщина належить їм з часу її відкриття, а саме по 1/4 частині позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та спадкоємцям за правом представлення позивачам ОСОБА_3 , ОСОБА_6 по 1/8 частини.
Після смерті ОСОБА_6 вони 25.03.2013 року звернулися до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Глуговського В.В. із заявою
Провадження №22-ц/822/944/19 Категорія 39
про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 , яким винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.11.2017 року за №242/02-31 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та роз'яснено процедуру звернення до суду з приводу визнання права власності на вказаний житловий будинок.
В подальшому позивачі у березні 2019 року уточнили позовні вимоги та просили встановити факт перебування у родинних відносинах, а саме, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по ј частин та за ОСОБА_3 і ОСОБА_6 по 1/8 частин спріного житлового будинку, а у квітні 2019 року збільшили позовні вимоги та остаточно просили: визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом право власності за кожним на 1/4 частину житлового будинку, який складається з: підвалу площею 8,90 м.кв.; коридору 7,6 м.кв.; кухні 12,0 м.кв.; кімнати 15,7 м.кв.; кімнати 17,5 м.кв.; коридору 10,00 м.кв.; веранди 11,6 м.кв. (а.с.75-77 т.2).
Крім того, ОСОБА_6 подав заяву про залишення позовної заяви в частині заявлених ним вимог без розгляду, мотивуючи її тим, що він відмовився від прийняття спадщини на користь свого брата ОСОБА_3 (а.с.79 т.2).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.07.2019 року клопотання ОСОБА_6 задоволено, позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно залишено без розгляду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.07.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на ј частини за кожним на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , та складається із: підвалу, загальною площею 8,90 м.кв.; коридору, площею 7,6 м.кв.; кухні, площею 12,0 м.кв. кімнати, площею 15,7 м.кв.; кімнати, площею 17,5 м.кв.; коридору, площею 10,00 м.кв.; веранди, площею 11,6 м.кв.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи.
Наголошує на тому, що будівництво спірного будинку було розпочато у 1980 році та завершено у 2005 році. За час життя покійного батька вона особисто із своїх заощаджень допомагала йому добудовувати спірний будинок, придбавала за власні кошти будівельні матеріали. Також вказує, що позивачі вже на протязі семи останніх років користуються спірним будинком та розпоряджаються ним на власний розсуд, а тому просить оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заявлених вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 від імені позивачів просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Вказує, що рішення суду є законним, обґрунтованим та таким що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що спірний будинок належав особисто спадкодавцеві ОСОБА_6 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а посилання на те, що ОСОБА_4 добудовувала спірний будинок за власні кошти не має значення для вирішення наявного спору.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що усі спадкоємці за законом в установлений строк для прийняття спадщини подали заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що підтверджується архівною довідкою № 221/01-17 від 24.05.2017 року. Отже, з з'ясованими в засіданні обставинами, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті батька ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 є спадкоємцем за правом представлення. Проте, вони не можуть оформити спадщину за відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, а отже, за сукупністю досліджених доказів надав їм правову оцінку, суд вважав, що підлягає визнанню в порядку спадкування за законом право власності на ј частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається із: підвалу площею 8,90 м.кв.; коридору 7,6 м.кв.; кухні 12,0 м.кв.; кімнати 15,7 м.кв.; кімнати 17,5 м.кв.; коридору 10,00 м.кв.; веранди 11,6 м.кв., розташованого по АДРЕСА_1 за спадкоємцями: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7 т.1).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 05.07.2005 року, виданого Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення №448/10 від 21.06.2005 року, що також підтверджується довідкою ЧКОБТІ №926 від 25.05.2017 року (а.с.13-14 т.1).
З технічного паспорту ЧКОБТІ від 26.05.2017 року вбачається, що будинок АДРЕСА_1 складається з: підвалу площею 8,90 м.кв.; коридору 7,6 м.кв.; кухні 12,0 м.кв.; кімнати 15,7 м.кв.; кімнати 17,5 м.кв.; коридору 10,00 м.кв.; веранди 11,6 м.кв. (а.с.8-11 т.1).
У відповідності до висновку про вартість майна, проведеного експертом-оцінювачем ОСОБА_8 , дійсна (ринкова) вартість спірного будинку становить 350 249 грн. (а.с.15 т.1).
Згідно свідоцтв про народження: ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками зазначено: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.15а т.1); ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками зазначено: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.17 т.1); ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а.с.21 т.1); ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , а згідно повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 (виданого на виправлення допущеної помилки), його батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а.с.19 т.1, а.с.78 т.2).
ОСОБА_6 (батько ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 46 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (а.с.23 т.1).
ОСОБА_6 відмовився від своєї частки у спадщині на користь рідного брата ОСОБА_3 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори. Вказана обставина зазначена в заяві про залишення позовних вимог ОСОБА_6 без розгляду та апелянтом не спростовується, отже перевірка дотримання вимог ч.2 ст.1274 ЦК України у зв'язку із визнанням учасниками справи цієї обставини виходить за межі компетенції суду.
З архівної довідки Державного нотаріального архіву у Чернівецькій області від 24.05.2017 року, виданої ОСОБА_3 , вбачається, що в справах Державного нотаріального архіву у Чернівецькій області знаходиться на зберіганні спадкова справа № 2/2012 щодо майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживав в АДРЕСА_1 », заведену провадженням 28.02.2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Глуговським В.В. Згідно матеріалів спадкової справи спадкоємцями на спадкове майно померлого ОСОБА_6 є: син спадкодавця ОСОБА_1 , донька спадкодавця - ОСОБА_4 , син спадкодавця - ОСОБА_2 , та онуки спадкодавця: ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , які є спадкоємцями за правом представлення на ту частку, яка належала їх батькові ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і прийняли прийняття спадщини згідно чинного законодавства. Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємці не отримали (а.с.24 т.1).
Згідно акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 від 09.06.2005 року вбачається, що будівництво житлового будинку розпочато в 1980 році та закінчено в 2000 році, одноповерховий будинок з підвалом та складається двох кімнат, кухні, коридору, тамбура, веранди, житловою площею 33,90 кв.м., загальною площею 81,50 кв.м. (а.с.61 т.1).
Відповідно до свідоцтва про народження відповідач ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , її батьками зазначено: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.79 т.1).
Відповідач ОСОБА_4 подавала заяву на адресу приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Глуговського В.В. про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо майна за адресами: АДРЕСА_2 і просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.70 т.1).
Після смерті ОСОБА_6 спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулися до приватного нотаріуса Войціховського А.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою останнього від 16.11.2017 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок у зв'язку з тим, що ними не подано документи, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_6 на вказане майно (а.с.26 т.1).
З довідки виконавчого комітету Чернівецької міської ради №К-1791-01/10 від 20.06.2017 року вбачається відмова у видачі дубліката свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, що підтверджує перешкоду в оформленні права власності на спадкове майно в позасудовому порядку (а.с.25 т.1).
З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкова справа спадкодавця ОСОБА_6 була зареєстрована за номером 52478452, та позивачів було повідомлено приватним нотаріусом Глуговським В.В. про те, що отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 вони зможуть після надання необхідних правовстановлюючих документів (а.с.68 т.2).
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною другою ст.1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці першої-п'ятої черг).
В силу ч.1, 5 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
За приписами ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Згідно з частиною п'ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина 1 ст.1273 ЦК України визначає, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Так в силу ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
У п.1 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.ст.317,319,321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Крім цього, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Так, колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції вірно встановлено, що усі спадкоємці за законом в установлений строк для прийняття спадщини подали заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, однак не змогли оформити право власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на будинок, а тому в сукупності досліджених належних та допустимих доказів, надавши їм правову оцінку дійшов вірного висновку про визнання в порядку спадкування за законом права власності за кожним з позивачів по ј частині житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Доводи, наведені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_4 , про те, що за час життя її батька ОСОБА_6 вона допомагала останньому добудовувати будинок зі своїх власних коштів та заощаджень і нею придбавалися необхідні матеріали для будівництва не можуть спростовувати належність спірного будинку спадкодавцю одноособово, а посилання на те, що позивачі на протязі тривалого часу користуються спірним будинком не є підставою для відмови у задоволенні вимог та не впливають на правильність рішення суду.
Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з ними щодо обставин справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Крім того, колегія наголошує, що після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду судом першої інстанції було прийнято заяви позивачів про уточнення та збільшення позовних вимог в порушення ч.4 ст.49 ЦПК України, однак зазначене не призвело до неправильного вирішення справи та не є доводом апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
В силу п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/
Судді - підписи /Н.К. Височанська, І.Б. Перепелюк/