Справа № 542/62/19 Номер провадження 22-ц/814/2136/19Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т. Г. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
09 жовтня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондаревської С.М.,
суддів: Кривчун Т.О., Триголова В.М.,
секретар: Зеленська О.І.
за участю представника позивача - адвоката Петрушанко О.Д.
представника особи, яка оскаржує рішення - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 березня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, -
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він купив у ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ 2106, рік випуску - 1976, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний знак № НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Чугуївським МРЕВ при УДАІ УВС Харківської області 16 жовтня 1976 року, яким і на даний час користується.
При укладенні ними угоди було погоджено всі належні умови купівлі-продажу автомобіля, щодо ціни, передачі автомобіля у власність, передачі йому технічного паспорта, оформлення договору в нотаріальній конторі.
Вказував, що на виконання укладеної угоди ним було сплачено ОСОБА_3 кошти за проданий автомобіль, що підтверджується розпискою. Відповідач в свою чергу передав йому зазначений автомобіль.
Однак, оформити договір купівлі-продажу автомобіля вони не можуть, так як відповідач відмовляється від його нотаріального посвідчення. що порушує його право як власника на отримання правовстановлюючого документа.
За наведених обставин просив визнати дійним, договір купівлі-продажу легкового автомобіля марки ВАЗ 2106, рік випуску - 1976, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний знак № НОМЕР_3 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за ним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на вищевказаний легковий автомобіль.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 березня 2019 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу легкового автомобіля марки ВАЗ 2106, рік випуску - 1976, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний знак № НОМЕР_3 , між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, таким що відбувся.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на легковий автомобіль марки ВАЗ-2106, 1976 року випуску двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний знак № НОМЕР_3 .
Рішення районного суду вмотивоване тим, що між сторонами узгоджено усі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне виконання умов договору.
З вказаним судовим рішенням не погодився Регіональний сервісний центр МВС у Полтавській області, який не брав участі у справі, оскарживши його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вважає, що районним судом не враховано положення ч. 4 ст. 334 ЦК України, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
В той же час, власником спірного автомобіля є ОСОБА_4 , що підтверджується технічним паспортом транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданим Чугуївським МРЕВ при УДАІ УВС Харківської області 16 жовтня 1976 року.
Окрім того зазначав, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби , який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах.
На апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області свій відзив подав ОСОБА_2 , у якому вказував, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх обставин по справі.
Також посилався на норми ч. 1 ст. 352 ЦПК України, згідно якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вважає, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
На його думку, ніякої шкоди Регіональному сервісному центру МВС в Полтавській області ухвалене по справі районним судом рішення не завдало, а тому немає підстав на оскарження рішення суду першої інстанції. З цих підстав просив апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою - закрити.
На апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області подав відзив також відповідач - ОСОБА_3 , в якому спростовуючи доводи апеляційної скарги, просив апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою необхідно закрити.
Вважає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів, яким саме чином порушені його права та свободи рішенням суду, яким визнано право власності на легковий автомобіль за ОСОБА_2
Оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав та обов'язків Регіонального центру МВС в Полтавській області, оскільки останній не набув відповідних прав та обов'язків до власності легкового автомобіля.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що згідно технічного паспорта транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого Чугуївським МРЕВ при УДАІ УВС Харківської області 16 жовтня 1976 року, власником легкового автомобіля марки ВАЗ 2106, рік випуску - 1976, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , є ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 користуватись (керувати, слідкувати за технічним станом, проводити ремонт) та розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здавати в оренду, заставляти в забезпечення його зобов'язань тощо) належним йому автомобілем марки ВАЗ-2106, 1976 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , техпаспорт ТЗ серії НОМЕР_5 виданий Чугуївським МРЕВ при УДАІ УВС Харківської області 16 жовтня 1976 року, що підтверджується довіреністю від 13 червня 2009 року, посвідченою приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Сапком М.Г. Довіреність видана терміном на десять років (а.с. 10).
В свою чергу ОСОБА_6 в порядку передоручення за ОСОБА_4 , за попередньою домовленістю, уповноважив ОСОБА_3 користуватись (керувати, слідкувати за технічним станом, проводити ремонт) та розпоряджатися (продати, обміняти, здавати в оренду, заставляти тощо) належним ОСОБА_4 автомобілем марки ВАЗ-2106, 1976 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , техпаспорт ТЗ серії НОМЕР_7 виданий Чугуївським МРЕВ при УДАІ УВС Харківської області 16 жовтня 1976 року, що підтверджується довіреністю від 13 жовтня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В. (а.с. 9).
Також судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що згідно розписки від 10 січня 2013 року, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 5000 грн. за проданий ним легковий автомобіль марки ВАЗ-2106, 1976 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , техпаспорт виданий Чугуївським МРЕВ (а.с. 34).
Задовольняючи позовні вимоги районний суд керувався ст. 220 ЦК України, за нормами якої договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми, є нікчемним, однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Виходячи з наведених вище обставин, та з урахуванням положень ст. 220 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами при укладенні договору купівлі-продажу була досягнута угода щодо усіх істотних умов, а тому є підстави для задоволення позову.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.
За нормами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Належною формою договору купівлі-продажу автомобіля є письмова, що відповідає положенням п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України та Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».
Як передбачено, ст. 34 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII "Про дорожній рух", призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски підлягають державній реєстрації та обліку. державна реєстрація транспортних засобів здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Таким чином, законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби.
Оскільки після придбання вказаного автомобіля позивач перереєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ своєчасно не провів, а порядок набуття права власності на транспортні засоби пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах, позивач, не здійснивши такі дії, не набув права власності на спірний автомобіль у визначеному законом порядку.
Більше того, не набув такого права власності на спірний автомобіль також і відповідач, який був уповноважений ОСОБА_6 в порядку передоручення за ОСОБА_4 , та за попередньою домовленістю, уповноважив ОСОБА_3 користуватись (керувати, слідкувати за технічним станом, проводити ремонт) та розпоряджатися (продати, обміняти, здавати в оренду, заставляти тощо) належним ОСОБА_4 автомобілем марки ВАЗ-2106, 1976 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , техпаспорт ТЗ серії НОМЕР_7 виданий Чугуївським МРЕВ при УДАІ УВС Харківської області 16 жовтня 1976 року, що підтверджується довіреністю від 13 жовтня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В.
Проте, видача довіреності на володіння, користування й розпорядження ТЗ не може підміняти поняття укладення відповідно до вимог закону договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Зміст правовідносин, якими регулюються зобов'язання за договором купівлі-продажу та правовідносини представництва за довіреністю, є різними за своєю правовою природою, при цьому останні не містять обов'язку щодо оплати вчинених дій, оскільки передбачають добровільну передачу своїх прав іншій особі для представництва перед третіми особами.
За наведених обставин, посилання позивача, на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 було фактично укладено договір купівлі-продажу та досягнуто згоди щодо відчуження транспортного засобу не ґрунтується на належних доказах.
Більше того, наявна в матеріалах справи розписка ОСОБА_3 , згідно якої він отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 5 000 грн. за проданий ним легковий автомобіль марки ВАЗ-2106, 1976 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , техпаспорт виданий Чугуївським МРЕВ, датована 10 січня 2013 року, в той час як уповноважено ОСОБА_3 користуватись (керувати, слідкувати за технічним станом, проводити ремонт) та розпоряджатися (продати, обміняти, здавати в оренду, заставляти тощо) належним ОСОБА_4 автомобілем згідно довіреності, виданої ОСОБА_6 в порядку передоручення за ОСОБА_4 , посвідченою приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В. 13 жовтня 2018 року.
Районний суд на вказані обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на автомобіль.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому колегія суддів не погоджується з доводами сторін, наведеними у їх відзивах на апеляційну скаргу щодо відсутності права у Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на оскарження вищевказаного судового рішення.
Оскільки Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області підпорядко-вується Міністерству внутрішніх справ України та є територіальним органом з надання сервісних послуг МВС до переліку яких серед інших належить реєстрація, перереєстрація колісних транспортних засобів з видачею свідоцтва про реєстрацію або його дублікат та номерних знаків, зняття з обліку з видачею облікової картки та номерних знаків для разових поїздок, проведення експертного дослідження транспортних засобів і супровідних докумен-тів з видачею експертного висновку, - він правомірно скористався передбаченим ч. 1 ст. 352 ЦПК України правом на апеляційне оскарження рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 березня 2019 року, виконання якого покладає на апелянта певні обов'язки.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області.
Керуючись ст. ст. 367, 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області - задовольнити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 березня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області судовий збір в розмірі - 1921 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Бондаревська С.М.
Судді: Кривчун Т.О.
Триголов В.М.