Провадження № 22-ц/803/7511/19 Справа № 212/2877/19 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
22 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2019 року, ухваленого суддею Дехтою Р.В. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 18 червня 2019 року,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «"Криворізький залізорудний комбінат»)про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11 червня 2018 року під час виконання трудових обов'язків у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в результаті ураження електричним током загинув її чоловік ОСОБА_2 . За фактом смерті на виробництві роботодавцем було складено Акт № 21-71 від 31 серпня 2018 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Смерть чоловіка стала для неї великою втратою. Вона залишилася без чоловікової підтримки із донькою на самоті, без фізичної, моральної та матеріальної підтримки люблячого чоловіка, що спричиняє їй моральну шкоду. Просила стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» 190000 грн., без урахування податків з доходів фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у відшкодування моральної шкоди 149000 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 1490 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідач ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не досліджено, чи зверталась позивач із позовом про відшкодування моральної шкоди в рамках розгляду кримінальної справи. Позивачем не доведений факт спричинення моральної шкоди. Судом не врахована вина потерпілого у нещасному випадку. Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає, на думку представника позивача, засадам розумності, виваженості та справедливості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому клопотання «Криворізький залізорудний комбінат» про розгляд справи в загальному провадженні із викликом сторін задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював електрослюсарем (слюсарем) черговим з ремонту устаткування дільниці №26 шахти «Родіна» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Під час виконання посадових обов'язків 11 червня 2018 року із ним стався нещасний випадок, в результаті ураження едектричним струмом ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8).
На підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» проведено спеціальне розслідування нещасного випадку, за результатами якого складено Акт за формою Н-5, в якому комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався 11 червня 2018 року о 12.20 год. на шахті «Родіна» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що нещасний випадок з електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування дільниці № 26 шахти «Родіна» ПАТ «КЗРК» ОСОБА_2 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-1. (а.с. 13-19)
Згідно Акту № 21-71 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н1 встановлено, що 11 червня 2018 року о 12.20 год. на «Криворізький залізорудний комбінат» під час виконання трудових обов'язків стався смертельний нещасний випадок з електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування дільниці № 26 шахти «Родіна» «Криворізький залізорудний комбінат». ОСОБА_2 , смерть якого наступила від ураження технічним електрострумом. У п. 10 цього Акту зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є загиблий ОСОБА_2 та механік дільниці № 26 шахти «Родіна» ПАТ «КЗРК» ОСОБА_3 (а.с. 9-12).
Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 одружені 16 жовтня 2010 року (а.с. 7).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення факту спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 , як дружині загиблого від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 , та обов'язку відповідача відшкодувати її.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, як дружина загиблого від нещасного випадку на виробництві.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 колегією суддів відхиляються, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку зі смертю чоловіка доведений матеріалами справи. Нещасний випадок на виробництві стався з ОСОБА_2 в результаті незабезпечення потерпілому відповідачем ПАТ «Кривбасзалізрудком» безпечних та нешкідливих умов праці, встановлений та підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 , втратила чоловіка, який був для неї опорою, підтримкою, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя, порушено звичайний для неї спосіб життя, переносить нервові потрясіння та душевні страждання.
Факт вини посадових осіб ПАТ «Кривбасзалізрудком», окрім провини самого потерпілого доведений актом проведення спеціального розслідування №21-71, у п.10, якого зазначено, що особою, чиї дії або бездіяльність призвели до нещасного випадку є: ОСОБА_3 , механік дільниці №26 ПАТ «Кривбасзалізрудком», який не проконтролював встановлення переносного заземлення та допустив до роботи ОСОБА_2 (а.с.11). Встановлені фактичні дані спростовують посилання представника відповідача в апеляційній скарзі про відсутність вини підприємства у загибелі батька позивача, як підставу для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, з урахуванням роз'яснень, наведених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань ОСОБА_1 , характер психологічної травми, яку дружин отримала у зв'язку зі смертю чоловіка від нещасного випадку, та неможливість повернути до життя рідної людини, а також наявність винних дій зі сторони працівників відповідача у нещасному випадку, а також з урахуванням винних дій самого потерпілого, який не дотримався вимог безпеки, конкретні обставини справи та наслідки, що наступили, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди в сумі 149000 грн., відповідає засадам виваженості, справедливості та співмірності. Життя та здоров'я людини є найбільшою цінністю, що охороняється державою.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» стосовно не дослідження судом чи заявлявся позов ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження подання позивачем позову в рамках кримінального провадження та не подано клопотання про їх витребування, а також не зазначалось неможливість їх самостійного отримання.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367,374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: