17 жовтня 2019 року
м. Харків
справа № 638/2558/15-ц
провадження № 22-ц/818/431/19
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.
за участю секретаря судового засідання Сидорчук М.О.,
сторони справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі - ОСОБА_3 , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2017 року у складі судді Омельченко К.О., -
У лютому 2015 року ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених у липні 2016 року позовних вимог (т.1 а.с. 58-64) просив скасувати розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №24-Ц2 від 10.01.2014 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане на ім'я ОСОБА_4 ; скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцевої Наталії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25040733 від 05.10.201, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати в повному обсязі покласти на відповідачів.
Позов мотивований тим, що на підставі ордеру № 119834 від 11.10.1991 на квартиру АДРЕСА_1 (надалі Квартира) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали у Квартирі. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/2255/13-ц від 13.08.2013, що було скасоване ухвалою цього ж суду від 25.09.2014, позивачів було визнано такими, що втратили право користування Квартирою. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.05.2016, зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.06.2016, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, відмовлено. В період, коли позивачів було незаконно знято з реєстраційного обліку у Квартирі, ОСОБА_4 став її власником шляхом безоплатної приватизації та подарував ОСОБА_3 . Оскільки остання є добросовісним набувачем, яка набула Квартиру безоплатно, позивачі просили скасувати розпорядження про приватизацію Квартири, визнати недійсним видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло, витребувати Квартиру з володіння ОСОБА_3 та скасувати запис про реєстрацію права влансості на Квартриру за нею.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 10 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що з поновленням права на користування Квартирою, позивачі набули і право на її приватизацію. Реалізація зазначеного права не можлива без скасування розпорядження про приватизацію Квартири та свідоцтва про право власності на Квартиру за ОСОБА_4 Позивачі мають право витребувати Квартиру у добросовісного набувача ОСОБА_3 тому, що вона набула її на підставі безоплатного правочину та Квартира вибула з володіння позивачів поза їх волею.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування скарги зазначав, що право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніколи не були власниками спірної квартири, а отже, не мають права витребувати Квартиру із законного володіння добросовісного набувача. Твердження позивачів про те, що Квартира вибула із володіння власника поза його волею є безпідставними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т.2 а.с. 82). Згідно листа Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори № 1589/01-16 від 19.06.2019 спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3 (т.2 а.с. 106). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у якості правонаступника ОСОБА_4 до участі у справі була залучена ОСОБА_3 (т.2 а.с. 117-118).
Скидан Максим Анатолійович, який діяв в інтересах Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, у відзиві на апеляційну скаргу посилався на те, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються на підставі заяви громадянина. На підставі заяви на приватизацію та довідки про склад сім'ї та займані приміщення, оформлених дільницею № 7 КП «Жилкомсервіс», які надійшли до Управління 30.12.2013, квартира АДРЕСА_1 розпорядженням відділу приватизації управління комунального майна та приватизації № 24-Ц2 від 10.01.2014 була передана у власність ОСОБА_4 . На момент приватизації Квартири інформації стосовно реєстрації у квартирі інших членів родини до Управління не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін справи та їх представників, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Як установлено судом та встановлено судовим розглядом, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 28 червня 1980 року по 20 грудня 2012 року (т.1 а.с. 6). Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
11.10.1991 ОСОБА_4 був виданий ордер № 119834 на квартиру АДРЕСА_1 (надалі Квартира) на склад сім'ї чотири особи: він, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.5).
Згідно з довідкою з місця проживання від 01.08.2014 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 були зареєстровані у Квартирі з 1994 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер, у зв'язку з чим був знятий з реєстрації 11.07.2005 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були зняті з реєстрації 18.12.2013 (т.1 а.с. 5 зворот).
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/2255/13-ц від 13.08.2013 визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловою площею у Квартирі, та зобов'язано відділ паспортної та імміграційної служби Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області анулювати реєстрацію їх місця проживання (т.1 а.с. 7).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2014 задоволено заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення, заочне рішення суду від 13.08.2013 скасоване та справу призначено до розгляду (т. 1 а.с. 8).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/2255/13-ц від 25.11.2014 позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили права користування Квартирою, залишена без розгляду (т.1. а.с. 8 зворот).
Згідно копії заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/2255/13-ц від 16.05.2016 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перешкоди в користуванні Квартирою. Зобов'язано ОСОБА_4 надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 комплект ключів від тамбуру та вхідної двері до Квартири для виготовлення дублікатів ключів. Вселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартири. Виселено ОСОБА_3 з Квартири та знято її з реєстраційного обліку за адресою Квартири. (т.2 а.с. 166-167)
Рішенням Апеляційного суду Харківської області по справі № 638/2255/13-ц від 30.06.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.05.2016 скасовано в частині зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у задоволенні цих зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. В решті рішення суду залишене без змін (т.2 а.с. 168-169).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.08.2017 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2016 року у цивільній справі № 638/2255/13-ц були скасовані в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3 ( т.2 а.с. 171-172). Справу в цій частині передано на новий розгляд суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій були залишені без змін.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 за заявою представника позивачів позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3 у цивільній справі № 638/2255/13-ц був залишений без розгляду (т.2 а.с. 173).
Згідно даних Головного управління ДМС України в Харківській області від 17.12.2014 ухвала суду в частині скасування запису про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області виконана (т.1 а.с. 9 зворот).
Згідно розпорядження відділу приватизації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради № 24-Ц2 від 10.01.2014 на прохання наймача ОСОБА_4 щодо приватизації Квартира передана йому у приватну власність (т.1 а.с. 19).
Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на час приватизації ОСОБА_4 Квартири та видання відділом приватизації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради розпорядження про приватизацію Квартири було чинним рішення суду про визнання позивачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, що стало підставою для зняття їх з реєстрації в ній, внаслідок чого ОСОБА_4 одноосібно набув у власність у порядку приватизації зазначену квартиру. Однак у подальшому зазначене рішення суду було скасоване судом апеляційної інстанції і в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житлом, відмовлено.
Приватизувавши Квартиру ОСОБА_4 05.10.2015 подарував її ОСОБА_3 , що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 63381247 від 13.07.2016 (т.1 а.с. 65) .
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на повагу до житла.
Відповідно статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У частині третій статті 9 Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК УРСР) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
За приписами норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 (надалі Закон № 2482-XII) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло (частина перша статті 5 Закону № 2482-XII).
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку (частина друга статті 8 Закону № 2482-XII).
За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами матеріального права, суд зробив законний та обґрунтований висновок, що приватизація ОСОБА_4 Квартири проводилася без згоди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які мали право користування нею, тому порушено їхні права на приватизацію житла в силу Закону № 2482-XII.
Враховуючи, що ОСОБА_4 незаконно одноосібно приватизував Квартиру, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про скасування розпорядження про приватизацію Квартири та визнання недійсним виданого на його підставі свідоцтва про право власності на житло на ім'я ОСОБА_4 .
Проте судова колегія не може погодитися з висновком суду про задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування Квартири з чужого володіння ОСОБА_3 з підстав передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України та скасування державної реєстрації прав на квартиру за ОСОБА_3 ..
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи в місцевому суді) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України (у вказаній редакції), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов'язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема, право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
В результаті скасування рішення суду про визнання позивачів такими, що втратили право користування Квартирою й ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені зазначеного позову та поновлення права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користування Квартирою, зазначене право не є речовим правом на чуже майно в розумінні ст. 395 ЦК України, оскільки регулюється спеціальним нормами ЖК Української РСР.
Після набуття чинності рішенням суду про скасування розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на Квартиру на ім'я ОСОБА_4 Квартира відповідно до вимог ст. 9 ЖК Української РСР повинна перейти у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Таким чином, із позовом про витребування майна може звернутися територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, у позивачів відсутнє право вимагати витребування Квартири на свою користь.
За змістом статті 18 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація права власності залежить від наявності у особи такого права, що підтверджуєтеся відповідними документами.
Квартира належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, який ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорював ся, є дійсним. Підстави для витребування Квартири на користь позивачів відповідно до вимог ст. 387 ЦК України відсутні.
Ухваливши рішення про витребування Квартири на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та скасувавши з цієї підстави державну реєстрацію права власності суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та зробив висновок з порушенням норм матеріального права.
Оскільки в результаті відчуження ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 Квартири позивачі фактично позбавлені права на її приватизацію, вони мають право захистити своє порушене право шляхом визнання укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору дарування Квартири недійсним згідно з вимогами частини першої статті 203, частин першої і третьої статті 215 ЦК України.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_4 ) підлягає задоволенню частково. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду є законним й обґрунтованим, зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 10 жовтня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову.
У задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцевої Наталії Володимирівни номер 25040733 від 05 жовтня 2015 року, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та витребування зазначеної квартири від ОСОБА_3 - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 18 жовтня 2019 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний