Справа № 539/3748/19 Номер провадження 11-сс/814/709/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 жовтня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
слідчого ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали судового провадження за клопотанням по кримінальному провадженню № 12019170240001144 від 9.09.2019 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.09.2019,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Лубенського ВП ГУНП в Полтавської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному 9.09.2019 до ЄРДР за №12019170240001144 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни Полтавської обл., українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в межах кримінального провадження № 12019170240001144 від 9.09.2019 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 20.09.2019 до 18.11.2019.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України встановлено розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює сумі еквівалентній 115 260 грн.
Покладено на ОСОБА_8 у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя врахував наявність: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, передбачених п.п.1,2 ст. 177 КПК України, а саме: те, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину в якому він підозрюється і те, що підозрюваний вину визнає, позитивно характеризується за місцем проживання, має батьків пенсіонерів, постійне місце проживання, співпрацює зі слідством, має ряд захворювань та незадовільний стан здоров'я та потребує постійного лікування.
При визначенні застави в розмірі, передбаченому ст. 182 КПК України, а саме в сумі 115 260 грн., слідчий суддя врахував матеріальне становище підозрюваного, тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_8 підозрюється, обставини злочину, вказавши, що саме такий розмір може гарантувати підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши при цьому на підозрюваного обов'язки, передбачені КПК України.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд не врахував того, що підозрюваний до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, у вчиненому щиро розкаюється, має постійне місце проживання, проживає з батьками похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, у підозрюваного відсутній постійний дохід, жоден з ризиків передбачених ст.177 КПК України не доведений.
Одночасно, апелянт посилається на те, що слідчий судя, визначаючи розмір застави не належним чином обґрунтував своє рішення.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, думку прокурора, який, посилаючись на законність оскаржуваного рішення слідчого судді просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , колегія суддів дійшла наступного висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12019170240001144 від 9.09.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 259, ч. 2 ст. 259 КК України (а.п. 34).
Органом досудового розслідування встановлено, що 9 вересня 2019 року, ОСОБА_8 перебував за місцем свого мешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху будівлі торгового центру «Депот», що розташована за адресою: проспект Володимирський, 98 м. Лубни Полтавська обл., так як вирішив помститися вказаній організації у зв'язку з відмовою прийняти його на роботу в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаду охоронця, що розташований у будівлі вище торгового центру.
В подальшому, 9 вересня 2019 року приблизно 10 год. 03 хв. реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи в парку ім. Донченка м. Лубни, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх намірів і дій, при цьому достовірно знаючи, що інформація про підготовку вибуху є неправдивою, розуміючи, що таке повідомлення зумовить обстановку страху у населення, шляхом телефонного дзвінка з власного мобільного телефону марки «Nomi i188», imei: № НОМЕР_1 , в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», абонентський номер НОМЕР_2 , здійснив телефонний дзвінок на спец-лінію «102» та в ході розмови, повідомив про підготовку вибуху будівлі торгового центру «Депот», що розташована за адресою: проспект Володимирський, 98 м. Лубни Полтавська обл., тим самим дезорганізував діяльність торгового центру «Депот», викликавши паніку та масову евакуацію з вказаного вище приміщення.
Крім цього, 12 вересня 2019 року, ОСОБА_8 перебував за місцем свого мешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху будівлі торгового центру «Депот», що розташована за адресою: проспект Володимирський, 98 м. Лубни Полтавська обл., так як вирішив помститися вказаній організації у зв'язку з відмовою прийняти його на роботу в магазин «Маркет Опт» на посаду охоронця, що розташований у будівлі вказаного вище торгового центру.
В подальшому, 12 вересня 2019 року приблизно 15 год. 05 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи біля будинку № 69 по вул. 2-гі Плютенці м. Лубни, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх намірів і дій, при цьому достовірно знаючи, що інформація про підготовку вибуху є неправдивою, розуміючи, що таке повідомлення зумовить обстановку страху у населення, повторно, шляхом телефонного дзвінка з власного мобільного телефону марки «S-Tell S1-08», imei: № НОМЕР_3 , в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», абонентський номер НОМЕР_4 , здійснив телефонний дзвінок на спец-лінію «102» та в ході розмови повідомив про підготовку вибуху будівлі торгового центру «Депот», що розташована за адресою: проспект Володимирський, 98 м. Лубни Полтавська обл., тим самим дезорганізував діяльність торгового центру «Депот», викликавши паніку та масову евакуацію з вказаного вище приміщення.
19.09.2019 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259 КК України, а саме у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками та у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчиненому повторно ( а.м.п. 34-37).
20.09.2019 слідчий слідчий Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Лубенської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , мотивуючи це тим, що підозрюваний під загрозою покарання може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На думку ініціатора клопотання не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 інші більш м'які запобіжні заходи, які не пов'язані з триманням під вартою, оскільки неможливо запобігти вказаним вище ризикам, так як вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, вказав, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, SeriesA, № 182).
Розглядаючи клопотання про застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, передбаченого ч.1 ст. 259 та ч.2 ст. 259 КК України, а також обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - це можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаних тяжких злочинів повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема даними:
рапортів старшого інспектора - чергового Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 , який доповів, що зі служби «102» надійшло анонімне повідомлення про те, що в приміщенні по проспекту Володимирівському 98 закладена бомба, після цього абонент не брав слухалку та вимкнув телефон (а.с. 9,15);
актів перевірок об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів № 570, 573, відповідно до яких вибухових пристроїв та речовин в ТЦ «Депот» не було виявлено (а.с. 12,18) анонімним повідомленням про загрозу вибуху
протоколів огляду від 15 та 18.09.2019, відповідно до яких, підозрюваний ОСОБА_8 підтвердив вчинення ним злочинів за обставин викладених у оголошених підозрах (а.с. 13-14,19-20).
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку та зазначено вище.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні та доведені прокурором та слідчим в судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може:переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у свою чергу дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
На користь висновку слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2 ст. 177 КПК України, є те, що підозрюваний після вчинення дзвінків про підготовку вибухів позбавлявся засобів зв'язку, тобто телефонів та сім-карток за допомогою яких він ці повідомлення робив, що свідчить про те, що у даному кримінальному провадження підозрюваний вчиняв дії спрямовані, на знищення речових доказів.
Відповідно до ст. 178 КПК України, колегія суддів, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 злочинів та даних про особу підозрюваного, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
На даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, у тому числі, який просить апелянт: домашній арешт.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не домашній арешт, як просить апелянт, має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не ґрунтуються на матеріалах справи.
Окрім цього, колегія суддів враховує те, що підозрюваний до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, у вчиненому щиро розкаюється, має постійне місце проживання, проживає з батьками похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, не спростовують висновків слідчого судді про неможливість запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2 ст.177 КПК України, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 115 260 грн. із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Одночасно, застосувавши підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням обставин злочину, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, визначив заставу - 115 260 грн. із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки визначений розмір застави здатний забезпечити виконання ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, покладених на нього обов'язків.
Тому зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
З огляду на вказане підстав для скасування ухвали слідчого судді щодо підозрюваного ОСОБА_8 як про це вказується в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.09.2019 щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4