Провадження № 22-ц/803/5541/19 Справа № 200/5143/19 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
16 жовтня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
за участю секретаря - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Приватний нотаріус Старова Ольга Сергіївна, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Приватний нотаріус Старова О.С., ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним- відмовлено.
Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що між сторонами дійсно виник спір стосовно майна, що залишилося після смерті батька позивача - ОСОБА_4 , та існують обставини щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не скористались.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін, враховуючи наступне.
Встановлено, що 02.04.2019 року позивач звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Старова О.С., ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Разом з позовною заявою позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти заборону на вчинення будь-яких дій щодо оформлення спадкових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Старовою О.С. до набрання законної сили рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Старова О.С., ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. Свою заяву позивач обгрунтовував тим, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, ускладнить виконання рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідно до відповіді наданої приватним нотаріусом Старовою О.С. від 02.03.2019 року за № 29/02-14 ОСОБА_2 вже прийняла спадщину за заповітом у встановлений законом строк.
Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Із оскаржуваної ухвали вбачається, що вона має належне обґрунтування відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та постановлена відповідно до норм процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Безпідставними є посилання апелянта на намір ОСОБА_2 продати спірну квартиру, оскільки всупереч ст. 81 ЦПК України, апелянт не надала належних доказів на підтвердження такого наміру.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються виділеними матеріалами справи.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року про відмову у забезпеченні позову- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова