Провадження № 22-ц/803/7853/19 Справа № 193/1311/18 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
22 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- судді Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
сторони справи :
позивач - Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, яка постановлена суддею Шумською О.В. у смт. Софіївка,
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2019 року залишено без розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" (надалі ПАТ «Банк «Юнісон») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв'язку з повторною неявкою представника позивача в судове засідання.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Банк «Юнісон» просить скасувати ухвалу суду та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема зазначає, що судом не враховано подання позивачем заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ПАТ «Банк «Юнісон» у зв'язку з повторною неявкою представника позивача судові засідання на 28 травня 2019 року та 07 червня 2019 року, суд дійшов висновку, що позивач належним чином повідомлений про судові засідання, проте не забезпечив явку свого представника без поважних причин.
Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливістю звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Відповідно до вимог 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку про те, що умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку неявки в судове засідання позивача є: повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; нез'явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З матеріалів справи видно, що при зверненні до суду із позовом позивач ПАТ «Банк «Юнісон» подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.34).
Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.
Позивач висловив свої наміри не приймати безпосередньої участі у розгляді справи, розглянути її за поданими доказами без участі представника.
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.
Згідно ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишив позов без розгляду в порушення вимог ст. 257 ЦПК України, не перевірив належним чином обставини справи та не врахував клопотання позивача за розгляд справи у відсутність його представника, не з'ясував чи не порушується право позивача на вирішення спору судом упродовж розумного строку, справа перебувала в провадженні суду більше дев'яти місяців, тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про залишення позову без розгляду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 374,379,381,383,384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» задовольнити.
Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: