Провадження № 11-кп/803/2919/19 Справа № 183/5106/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, Дніпропетровськ а область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_5 , -
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисту поруку, задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2019 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд послався на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершений, судом не з'ясовані всі обставини, які мають значення для справи, не допитані всі свідки обвинувачення, та те, що обвинувачений раніше не судимий, є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, позитивно характеризується. Разом з цим, суд вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання до 10 років позбавлення волі. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що на теперішній час наявні ризики, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду. При цьому, суд вважав, що прокурором не надано жодного доказу наявності ризиків, передбачених п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а стороною захисту не доведно, що ризики та обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, на сьогодні змінились.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та задовольнити клопотання захисника про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, який може забезпечити його належну процесуальну поведінку - у вигляді особистої поруки трьох осіб військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 .
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд не зазначив, які саме із наданих прокурором матеріалів переконали суд у наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважає, що судом не надано оцінки доводам захисника про відсутність будь-якого ризику переховування від суду, оскільки обвинувачений проходить військову службу за контрактом, має намір реалізувати свої процесуальні права потерпілого по двом кримінальним провадженням та не враховано особу обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та, що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження № 183/5106/19, 22 серпня 2019 року судом першої інстанції, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі, а також клопотання прокурора про його продовження.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та доводи захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Так, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше не судимий, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, позитивно характеризується.
За цих умов, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризику, передбаченого ст.177 КПК переховування від органів досудового розслідування та суду, який не припинив існувати, й у сукупності з іншими обставинами дає підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та вказує на відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Наявність тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_6 проходить військову службу за контрактом, хоча і мають місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були предметом дослідження суду при продовженні ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4