Справа № 694/1158/19
2/694/511/19
(заочне)
21.10.2019 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд, Черкаської області в складі
Головуючого судді: Дудніченко В.М.
При секретарі: Літвін Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Звенигородського районного суду від 29.07.2019 відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого позивач передав останньому частини до автомобіля МАЗ, а саме: коробки передач - 2 шт., кожух для кріплення коробки передач 1 шт., 1 комплект поршневої групи з гільзами в кількості 6 штук для двигуна до автомобіля марки МАЗ. Всі частини до автомобіля МАЗ було оцінено у суму 12.000 грн. ОСОБА_2 попросив його, щоб він продав йому частини до автомобіля марки МАЗ, оцінені нами у 12000 грн. у борг. При цьому, відповідач власноручно написав і надав йому розписку про те, що він взяв у нього запчастини мазовські: коробку передач, поршневу групу і кожух для кріплення коробки передач на суму 12.000 грн. 07.03.2019 року і зобов'язувався повернути кошти оцінені ними в зазначеній сумі - 12.000 грн. до 15 квітня 2019 року.
22.03.2019 року він звернувся з заявою до Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області з проханням допомогти йому у поверненні коштів, але отримав у відповідь листа у якому було зазначено про те, що стосунки між ним та відповідачем регулюються цивільно-правовими відносинами і він має право подавати до суду заяву про стягнення з ОСОБА_2 завданої йому шкоди. На цьому все і закінчилося. Повторно з письмовою заявою про відкриття кримінального провадження та повернення йому коштів 03.06.2019 року він звернувся до Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області і 25.06.2019 року, звідти отримав лист від 25.06.2019 року та довідку датовану 24.06.2019 року про результати розгляду його заяви у якій оперуповноважений Довгань Р.В. написав про те, що в результаті перевірки його заяви ознак скоєння протиправних дій щодо нього з боку відповідача не встановлено, та те, що цей спір регулюється цивільно-процесуальним законодавством.
Крім цього працівник поліції зазначив про те, що у даний час відповідач знаходиться за межами Черкаської області і з розмови з ним по телефону ОСОБА_2 повідомив , що не може повернути йому кошти, оскільки у нього у наявності їх не має, але у разі появи таких коштів 12.000 грн. борг йому буде повернуто. До цього часу ні запасних частин, ні грошей йому повернуто не було. До заяви , яку він направляв до Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області він доклав оригінал розписки написаної йому відповідачем 07.03.2019 року, яка знаходиться в матеріалах перевірки.
11.09.2019 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності позивача , відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, судові повістки він отримував про що в матеріалах справи є повідомлення про вручення судових повісток. Відповідачем не подано заяви про розгляд справи за його відсутності та не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За згодою позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
07.03.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав останньому частини до автомобіля МАЗ, а саме: коробки передач - 2 шт., кожух для кріплення коробки передач 1 шт., 1 комплект поршневої групи з гільзами в кількості 6 штук для двигуна до автомобіля марки МАЗ. Всі частини до автомобіля МАЗ було оцінено у суму 12.000 грн.,про що ОСОБА_2 власноручно написав і надав ОСОБА_1 розписку в якій вказав,що зобов'язується повернути кошти в зазначеній сумі - 12.000 грн. до 15 квітня 2019 року.
22.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області про повернення йому боргових зобов'язань з ОСОБА_2 25.06.2019 року отримав у відповідь листа у якому було зазначено про те, що стосунки між ним та ОСОБА_2 регулюються цивільно-правовими відносинами і він має право подавати до суду заяву про стягнення з ОСОБА_2 завданої йому шкоди. Оригінал розписки ОСОБА_1 доклав до заяви, що знаходяться в матеріалах перевірки.
Відповідач свої зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1 не виконує.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Також, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм статей 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміні від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
При цьому, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні висновки.
Суд вважає встановлений факт, що між сторонами у справі укладений договір позики.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України визначає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а ст. 530 ЦК України вимагає: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк."
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Позичальник - відповідач у справі свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконував у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 12000 грн.
Суду не надано доказів іншого розміру боргу відповідача перед позивачем.
Відповідач порушив вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статей 1049, 1950 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позику та якщо він своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягають понесені судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 191, 258, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 207, 253, 256, 261, 267, 525-526, 530, 536, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , тел.. НОМЕР_4 ) заборгованості за договором позики та розпискою від 07.03.2019 у сумі 12000(дванадцять тисяч) грн..00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 768.40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М.Дудніченко