Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7060/19
провадження № 2/711/2334/19
21 жовтня 2019 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого - судді Казидуб О.Г.
секретаря судового засідання Зайцевої О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику, -
02.09.2019 року адвокат Шарая Л.О., як представник ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ПАТ «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику, вказавши, що ОСОБА_1 з 17.01.2008 року по 20.04.2017 року працювала у ПАТ «Азот».
На день звільнення відповідачем не було проведено з ОСОБА_1 розрахунок, а саме не виплачено в повному обсязі заробітну плату. ПАТ «Азот» повністю здійснило розрахунок з ОСОБА_1 по заборгованій заробітній платі 26.07.2019 року.
Оскільки заборгованість по зарплаті була виплачена позивачу несвоєчасно, то відповідач має сплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення по день здійснення повного розрахунку, тобто по 26.07.2019 року, в сумі 99560,92 гривень.
За таких обставин позивач просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 99560,92 гривень та судові витрати.
Ухвалою суду від 09.09.2019 року провадження у справі відкрито. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті спору.
В судове засідання представник позивача, - адвокат Шарая Л.О. надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, підтвердила обставини викладені у позові, просила позовні вимоги задовольнити та стягнути з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з часу звільнення по 26.07.2019 року в сумі 99560,92 гривень та понесені судові витрати.
У відповіді на відзив від 05.10.2019 року адвокат Шарая Л.О. заперечувала щодо доводів ПАТ «Азот» викладених у відзиві на позов. А саме заперечувала щодо відсутності вини роботодавця у нездійснені виплати заробітної плати позивачу. Вважала за неможливе застосування принципу співмірності при стягненні середнього заробітку, оскільки це не передбачено КЗпПУ, ЗУ «Про оплату праці» та іншими законодавчими актами, що встановлюють відповідальність за порушення строків розрахунку по заробітній платі. Також зауважила, що в позові зазначено про стягнення середнього заробітку з відрахування обов'язкових платежів. Просила позов задоволити в повному обсязі.
Справу розглянуто за відсутності представника ПАТ «Азот», який був належним чином повідомлений про розгляд справи, причини неявки суду невідомі.
У відзиві від 01.10.2019 року ПАТ «Азот» позов ОСОБА_1 , не визнало. При цьому посилалося на те, що невиплата належних позивачу сум при звільненні сталась не з вини ПАТ «Азот», а через відсутність об'єктивної можливості здійснити таку виплату. Зокрема 07.03.2017 року відповідач вимушений був зупинити виробництво, що призвело до поглиблення скрутного фінансового становища відповідача. Лише із червня 2017 ПАТ «Азот» поступово почало відновлювати виробництво в умовах гострої нестачі оборотних коштів. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.05.2017 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПАТ «Азот» в межах суми стягнення 611 872475, 30 гривень. Постановами державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.04.2018 було накладено арешт на грошові кошти ПАТ «Азот» в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 43 851 523,90 гривень. При цьому жодному з рахунків ПАТ «Азот» ані чинним законодавством, ані постановою державного виконавця не було надано статусу «захищеного», що унеможливило виплату заробітної плати з цих рахунків. Отже відповідач вважав, що у несвоєчасній виплаті заробітної плати ОСОБА_1 відсутня вина ПАТ «Азот». З урахуванням співмірності вважають, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути суттєво зменшеним. Крім того у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету. Заперечували і щодо відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не було надано розрахунку та детального опису наданих послуг. З урахуванням викладеного ПАТ «Азот» просило повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Суд вивчивши заяви сторін по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 17.01.2008 року працював в ПАТ «Азот» на посаді - прибиральник службових приміщень загально-цехового персоналу бригади прибиральників цеху М-9.
Наказом № 431-вк від 19.04.2017 року ОСОБА_1 з 20.04.2017 року була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін, що підтверджено відповідним записом в трудовій книжці.
Згідно довідки ПАТ «Азот» від 27.09.2019 року № 1221, - станом на 25.09.2019 року заборгованість ПАТ «Азот» по заробітній платі перед ОСОБА_1 відсутня. Повний розрахунок по заборгованості було проведено 26.07.2019 року.
Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок (ст. 47 КЗпП).
Згідно ст. 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
ПАТ «Азот» не заперечує наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 , яка була повністю виплачена 26.07.2019 року.
Однак в своєму відзиві відповідач посилався на те, що розрахунок з позивачем при звільненні не був проведений не з вини підприємства, а через зупинку виробництва та накладений державним виконавцем арешт на банківські рахунки підприємства, що унеможливило проведення будь яких банківських операцій.
Оскільки ПАТ «Азот» не надано доказів відсутності у відповідача коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований, а також наявність/відсутність інших банківських рахунків, тому доводи відповідача про неможливість здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 в день її звільнення суд не приймає.
Виходячи з правової позиції ВСУ, висловленої в постанові від 13.03.2017 року у справі №6-259цс17, - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за вест час затримки по день фактичного розрахунку. А тому суд не приймає до уваги заперечення ПАТ «Азот» щодо зменшення суми середнього заробітку входячи із співмірності суми боргу та позовних вимог ОСОБА_1 .
У позові ОСОБА_1 наведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2017 (наступний день після звільнення) по 25.07.2019 (по день здійснення повного розрахунку з нарахованої заробітної плати).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2017 року по 25.07.2019 (в межах заявлених позовних вимог) суд виходить з наступного.
Згідно довідки ПАТ «Азот» від 14.08.2019 року № 1012 розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці, які передували звільненню становить: лютий 2017 року 3916,63 грн. за 21 робочих днів; березень 2017 року 2095,90 грн. за 13 робочих днів. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 176,84 гривні, із розрахунку (3916,63 грн. + 2095,90 грн.) / (21 + 13) = 176,84 гривні.
За період з 21.04.2017 року по 25.07.2019 року (в межах позовних вимог) пройшло 563 робочих днів, а саме квітень 2017 року - 6 робочих днів; травень 2017 року - 20 робочих днів; червень 2017 року - 20 робочих днів; липень 2017 року - 21 робочий день; серпень 2017 року - 22 робочих днів; вересень 2017 року - 21 робочий день; жовтень 2017 - 21 робочий день; листопад 2017 року - 22 робочих дні; грудень 2017 року - 20 робочих днів; 2018 рік - 250 робочих днів; січень 2019 року - 21 робочий день, лютий 2019 року - 20 робочих днів, березень 2019 року - 20 робочих днів, квітень 2019 року - 21 робочий день, травень 2019 року - 21 робочий день; червень 2019 року - 18 робочих днів; липень 2019 року - 19 робочих днів.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п'ятиденного робочого тижня ОСОБА_1 та даних викладених у Листі Мінсоцполітики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» та Роз'яснень Мінсоцполітики України з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2018 та 2019 роки.
Отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2017 року по 25.07.2019 року становить 99560,92 гривень (із розрахунку 176,84 грн. х 563 днів).
За таких обставин із ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99560,92 гривень.
Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 176,84 грн. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов'язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2017 року по 25.07.2019 рік в сумі 99560,92 гривень (в межах заявлених позовних вимог) на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов'язкових платежів передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки є інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 .
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку задоволено, то із відповідача в прибуток держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 995,61 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 31.07.2019 року, довідку-розрахунок витраченого адвокатом часу від 05.10.2019 року та квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 31.07.2019 року про сплату 2000 гривень за надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір правової допомоги є співмірним з розміром заявлених вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому до стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 підлягають понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень.
На підставі ст. 47, 115-117 КЗпП України, керуючись ст. 12-13, 19, 81, 89, 141, 259, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ):
-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2017 року по 25.07.2019 року в сумі 99560 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 92 копійки з відрахуванням при виплаті податків та обов'язкових платежів передбачених законодавством України;
-витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) на користь держави судовий збір в сумі 995 (дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 61 копійка.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.10.2019 року.
Головуючий: О. Г. Казидуб