Справа № 643/17292/19
Провадження № 1-кс/643/6919/19
22 жовтня 2019 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , вивчивши клопотання слідчого СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив :
До Московського районного суду м. Харкова 22.10.2019 року надійшло клопотання про накладення арешту на вилучене майно під час обшуку 25.09.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою діяльність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначене клопотання було повернуто 27.09.2019 року, 04.10.2019 року та 15.10.2019 року для усунення недоліків.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, приходить висновку про необхідність повернути клопотання, виходячи з наступного.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Статтями 8,9 КПК України до основних засад кримінального провадження віднесені законність та верховенство права, зміст яких полягає у тому, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Щодо накладення арешту на вищевказане майно, то крім самої лише констатації у клопотанні, що вилучене майно підлягає арешту з метою збереження речових доказів та недопущення їх втрати, відчуження, пошкодження, зміни або знищення клопотання не містить переконливих доводів, що це майно може бути певним чином знищено або ж воно зникне, що воно може бути пошкоджено, передано, перетворено чи відчужено, що зашкодить кримінальному провадженню, та що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
В порушення ч. 2 ст. 171 КПК України, в клопотанні слідчого, погодженому з прокурором, про арешт майна, відсутній конкретний перелік і види майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, а міститься лише посилання на загальні назви, в загальних рисах.
В разі звернення процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження, з клопотанням до слідчого судді про проведення обшуку, норми діючого кримінального процесуального законодавства, прямо встановлюють обов'язок цієї особи звертатися з таким клопотанням саме в рамках конкретного провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв'язку із розслідуванням якого подається клопотання та відомості щодо вчинення саме цього кримінального правопорушення.
Однак, у клопотанні сторона обвинувачення просить накласти арешт, зокрема, на документи та майно не зазначаючи при цьому їх відношення до вказаного кримінального провадження.
Стороною обвинувачення, в цій частині клопотання не доведено, що вказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в цій частині клопотання слідчого, не доведено їх значення для встановлення обставин у вищевказаному кримінальному провадженні, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах. Інші підстави для накладення арешту, передбачені статтею 170 КПК України, стороною обвинувачення не були встановлені та не відображені у тексті клопотання.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу на той факт, що дане клопотання вже в четверте повертається слідчому для усунення недоліків, однак в поданому клопотанні про накладення арешту не усунуті недоліки, на які слідчі судді звернули свою увагу ухвалами від 27.09. 2019 року, 04.10.2019 року та 15.10.2019 року.
Окрім того ухвалою слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 15.10.2019 року слідчому було надано строк для усунення недоліків 72 годин, сплив якого припав на 18.10.2019 року, однак слідчий направив поштою дане клопотання 19.10.2019 року, тобто після спливу строку, доказів поважності пропуску строку надано не було.
Відповідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його слідчому та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, дане клопотання про арешт майна підлягає поверненню слідчому для усунення недоліків.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 372 КПК України-
постановив:
Клопотання про арешт майна - повернути слідчому та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1