Справа № 560/2557/19
іменем України
22 жовтня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасування вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 21.02.2019 №855-56 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що з 25.03.2010 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування. З вимогою Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 21.02.2019 №855-56 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 18276,72 грн. позивач не погоджується, оскільки з 2012 року не подавав податкової та іншої звітності, підприємницькою діяльністю не займався та будь-яких доходів від цієї діяльності не отримував, що підтверджується довідкою ОК-5. Позивач вважає, що вимога податкового органу є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 23.08.2019 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду. Відкрив провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження.
11.09.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстроваий фізичною особою - підприємцем з 25.03.2010. За період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 було нараховано єдиного соціального внеску по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448 грн. (704 грн. х 12 місяців 2017 р), за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 (1 квартал 2018 року) по терміну сплати 19.04.2018 в сумі - 2457,18 грн, за період з 01.04.2018 по 30.06.2018 (2 квартал 2018 року) по терміну сплати 19.07.2018 в сумі - 2457,18 грн., за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 (3 квартал 2018 року) по терміну сплати 19.10.2018 в сумі - 2457,18 грн., за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 (4 квартал 2018 року) по терміну сплати 21.01.2019 в сумі - 2457,18 грн. Вказав, що згідно реєстраційних даних в ІС «Податковий блок» місце реєстрації ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , тому оскаржувана вимога була направлена позивачу з дотриманням норм Податкового кодексу України на зазначену адресу. Враховуючи викладене, представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 25.03.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області.
Згідно картки особового рахунку платника податків, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 становить 18276,72 грн.
Відповідач сформував та виставив позивачу податкову вимогу від 21.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-855-56 в розмірі 18276,72 грн. у зв'язку з несплатою єдиного внеску.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частини 4 статті 5 Закону №2464-VI обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
Водночас, законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону №2464-VI, які набрали чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За змістом частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За змістом статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2013 №755-ІV (далі - Закон №755-ІV) регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №755-ІV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, з огляду на зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов'язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд враховує, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстроваий як фізична особа - підприємець з 25.03.2010 та не позбавлений статусу підприємця, тобто є платником єдиного внеску.
Крім того, позивач не надав жодних доказів щодо припинення підприємницької діяльності та того, що він відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску. Доказів сплати єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн. позивач також не надав.
Доводи позивача про відсутність обов'язку щодо сплати єдиного внеску у зв'язку тим, що він з 2012 року не займається підприємницькою діяльністю та не отримував прибутку від господарської діяльності, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону №2464 єдиний внесок сплачується незалежно від отриманого доходу.
Тому відповідач правомірно сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-855-56 від 21.02.2019 в розмірі 18276,72 грн.
Твердження позивача про те, що він не отримував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-855-56 від 21.02.2019, так як в ній зазначена невірна адреса місця реєстрації та проживання, суд вважає безпідставним та зазначає наступне.
Згідно розділу 6 Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 №855-56 була надіслана позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, Головне управління ДФС у Хмельницькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 №855-56 надіслало позивачу за належною адресою.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-855-56 від 21.02.2019, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
На підставі ст.139 КАС України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя О.Л. Польовий