16 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1833/19
15 год. 50 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
при секретарі: Нікітенко А.В.,
за участю представників: позивача - Малюка Є.В., відповідача - Пашанової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень митного органу про коригування митної вартості товарів,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 29.08.2019р. №UA508000/2019/000071/2, №UA508000/2019/000072/2, №UA508000/2019/000073/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2019 року під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митниці ДФС декларації від 28.08.2019р.: №UA508070/2019/001689 (світильники електричні стельові, діодні у комплекті з пультом керування у асортименті); №UA508070/2019/001674 (освітлювальне обладнання побутового призначення. Світильники 36W 595*595 растрові призматичні у розібраному стані); №UA508070/2019/001675 (товар №1 - освітлювальне обладнання побутового призначення. Панелі світлодіодні, стельові у розібраному стані, у асортименті, виготовлені з чорних металів та товар №2 - частини до освітлювальних електричних приладів, що використовуються з LED лампочками - драйвера).
Також для митного оформлення вищезазначених товарів митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством. Однак, 29.08.2019р. відповідачем прийняті рішення №UA508000/2019/000071/2, №UA508000/2019/000072/2, №UA508000/2019/000073/2 про коригування митної вартості. Коригування митної вартості товарів здійснено відповідачем за резервним методом, внаслідок чого Товариство було змушене додатково надмірно сплатити суму ПДВ та митний збір. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості, тому просить скасувати їх, що і стало підставною для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 09.09.2019р. відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 вересня 2019 р. о 10:00 год.
У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому.
Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, митний орган зазначає наступне. Декларантом ТОВ "СТРОЙ МИР" були подані митні декларації від 28.08.2019р.: №UA508070/2019/001689, №UA508070/2019/001674, №UA508070/2019/001675 для здійснення митного оформлення товарів. За результатами оцінки ризику щодо вказаних митних декларацій спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів. Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, за результатами якої встановлено, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Так, у наданих рахунках-фактурах відсутні посилання на контракт, на виконання якого вони видані, а також банківські реквізити продавця. У зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс-лист та бізнес-пропозицію.
Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
У комерційній пропозиції відправника товару адресованій ТОВ "Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто не можливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту.
Перевіркою додатково поданих документів було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару.
Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.
Так як митна вартість товарів не може бути визнаною органом доходів і зборів за основним методом визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу, то, в результаті проведеної з митним брокером консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.
В результаті митну вартість було скориговано, прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000071/2, №UA508000/2019/000072/2, №UA508000/2019/000073/2.
У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товарів було обрано митну декларацію від 13.08.2019р. №UA100010/2019/345797.
Враховуючи викладене представник відповідача вважає, що оскаржені рішення є правомірними, а позов необґрунтованим.
У підготовчому судовому засіданні 30.09.2019р. вчинено процесуальні дії з вирішення питань, передбачених ст.180 КАС України, встановлено порядок дослідження доказів та оголошено перерву до 14:00 год. 16.10.2019р.
Ухвалою від 16.10.2019р. закрито підготовче провадження та розпочато по суті розгляд справи.
У судовому засіданні 16.10.2019р. оголошено вступну та резолютивні частини рішення.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
10 січня 2018 року між ТОВ “Строй Мир” (Покупець) та FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRI AL CO., LTD (Продавець) укладений контракт CH-UA-10/01/18.
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRI AL CO., LTD) здійснив поставку на адресу Покупця (ТОВ «Строй Мир») відповідного товару:
- світильники електричні стельові, діодні у комплекті з пультом керування у асортименті (митна декларація від 28.08.2019р. №UA508070/2019/001689);
- освітлювальне обладнання побутового призначення. Світильники 36W 595*595 растрові призматичні у розібраному стані (митна декларація від 28.08.2019р. №UA508070/2019/001674);
- освітлювальне обладнання побутового призначення. Панелі світлодіодні, стельові у розібраному стані, у асортименті, виготовлені з чорних металів та частини до освітлювальних електричних приладів, що використовуються з LED лампочками - драйвера (митна декларація від 28.08.2019р. №UA508070/2019/001675).
28.08.2019року під час декларування вищевказаних товарів, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме:
- світильники електричні стельові, діодні у комплекті з пультом керування у асортименті, в сумі 3 740,88 доларів США.
- освітлювальне обладнання побутового призначення. Світильники 36W 595*595 растрові призматичні у розібраному стані, в сумі 33810 дол. США
- освітлювальне обладнання побутового призначення. Панелі світлодіодні, стельові у розібраному стані, у асортименті, виготовлені з чорних металів та частини до освітлювальних електричних приладів, що використовуються з LED лампочками - драйвера, в сумі 28222,66 дол. США
Митна вартість вказаних товарів визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження митної вартості товарів та для митного оформлення позивач надав митному органу пакет документів, а саме: коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), договір про надання послуг митного брокера; рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі 821/635/18, рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі 540/2356/18.
По результатам аналізу рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, інформація про які наявна в ПІК “ЄАІС ДФС» було виявлено не відповідність заявленого рівня митної вартості до інформації, яка наявна у митниці. Крім того, за результатами оцінки ризику щодо МД №UA508070/2019/001689, №UA508070/2019/001674, №UA508070/2019/001675 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів. Так, митним органом зазначається, що у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах від 18.07.2019 №МV94-19D026, від 08.07.2019р. №19RS0711-1 та від 12.07.2019р. №S019-06-14 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого вони виданв, а також банківські реквізити продавця.
У зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України: банківські платіжні документи, що стосуються товару; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково були надіслані прас-лист компанії FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRI AL CO., LTD, від 01.07.2019р. та бізнес-пропозицію цієї ж компанії від 03.07.2019р. та 15.07.2019р.
Вказані факти підтверджують наявними матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
Перевіркою додатково поданих документів відповідачем встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Так, додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців., а комерційна пропозиція виробника товару, яка адресована ТОВ "Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін.
Декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіривши зазначені документи, на підставі вищевикладеного відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що оформив картку відмови від 29.08.2019 №UA508070/2019/000123, №UA508070/2019/0125, №UA508070/2019/00124 та рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2019 р. №UA508000/2019/000071/2, №UA508000/2019/000072/2, №UA508000/2019/000073/2, відповідно до яких коригування митної вартості товарів здійснено за резервним методом та визначено митну вартість товарів:
- світильники електричні стельові, діодні у комплекті з пультом керування у асортименті, торгової марки «ONE LED», загальною кількістю 2484 шт., у сумі 3,79 дол. США/кг, а всього на суму 11815,86 дол.США.;
- освітлювальне обладнання побутового призначення. Світильники 36Ж 595*595 растрові призматичні у розібраному стані, визначено у сумі 3,79 дол.США/кг., а всього на суму 106 996,82 дол.США;
- освітлювальне обладнання побутового призначення. Панелі світлодіодні, стельові у розібраному стані, у асортименті, виготовлені з чорних металів, у сумі 3,79 дол.СЩА/кг, а всього на всього 116438,24 дол. США та частини до освітлювальних електричних приладів, що використовуються з LED лампочками - драйвера, у сумі 3,01 дол.США/кг, а всього на суму 52,71 дол.США.
На підставі рішення №UA508000/2019/000071/2, позивач був змушений додатково надмірно сплатити суму ПДВ в розмірі 42 769,83 грн. та суму ввізного мита в розмірі 10 183,29 грн. а всього 52 953,12 грн. На підставі рішення №UA508000/2019/000072/2 позивачем додатково сплачено ПДВ в розмірі 387640,54 грн. та ввізне мито в розмірі 92295,37 грн., а на підставі рішення №UA508000/2019/000073/2 - додатково сплачено ПДВ у розмірі 467512,78 грн. та ввізне мито в розмірі 111274,00 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).
Приписами ст.49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями ч.4 та 5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).
Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товару, так і на вимогу Митниці надані всі документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України, крім тих, що підтверджують оплату декларантом вартості страхування та перевезення товару.
Підставами для витребування відповідачем додаткових документів у зв'язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у відсутності документів щодо страхування ввезеного позивачем товару та вартості перевезення.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.
Так, судом встановлено, що Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, за якими до обов'язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідих для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд зазначає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний.
Таким чином, вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умова CIF. Отже якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст.53 МК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.
Суд відмічає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.
Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів.
Також суд критично оцінює посилання митного органу на те, що у комерційній пропозиції відправника товару адресованій ТОВ"Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін, як підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору.
При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).
Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах.
Отже, необґрунтованою також є підстава прийняття оскаржених рішень, сформульована відповідачем як відсутність у комерційній пропозиції відправника товару інформації щодо терміну дії цін, оскільки комерційна пропозиція не є обов'язковими документами відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 МК України, які повинні подаватися декларантом, та в розумінні норм даного Кодексу тими документами, які визначають та/або впливають на числові значення складових митної вартості товару.
Відповідач жодним чином не довів суду, яким чином вказані обставини в даному конкретному випадку впливають на визначення складових митної вартості товару.
Ще однією підставою прийняття оскарженого рішення є відсутність банківських реквізитів продавця та посилання на контракт у рахунках-фактурах від 18.07.2019 №МV94-19D026, від 08.07.2019р. №19RS0711-1 та від 12.07.2019р. №S019-06-14.
Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як вже зазначалось вище, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture,нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.
Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
З наведеного убачається, що згідно загальносвітової практики реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов'язковим реквізитом інвойсу.
Суд зауважує, що оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.
Крім того, суд звертає увагу, що при співставленні наданих декларантом документів до митного органу, у тому числі інвойси, убачається, що найменування товарів, їх кількість та вартість є однаковими, з чого можна дійти висновку, що інвойси відносяться саме до цих поставок і саме до контракту, відповідно до якого поставлені товари щодо яких здійснюється митне оформлення. Отже, відсутність у рахунку-фактурі банківських реквізитів продавця та посилання на контракт жодним чином не спростовує належність такого документу до поставки товару, а тим паче не впливає на визначення складових митної вартості товарів.
Таким чином відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт у рахунках-фактурах від 18.07.2019 №МV94-19D026, від 08.07.2019р. №19RS0711-1 та від 12.07.2019р. №S019-06-14 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.
Крім того, в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на наступне: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.
Також слід звернути увагу, що відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів,зазначених у ст.ст.58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 814/2659/16, № 804/3893/17.
Суд відмічає, відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.
Так як, при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника, то не надання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.
Таким чином, посилання відповідача в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника є безпідставним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.
Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Щодо посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, суд враховує наступне.
Використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015р. за №1021/27466
Погоджуючись із позицією митниці, що наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості, суд між тим вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного товару, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товарів було обрано МД від 13.08.2019 №UA100010/2019/345797, а саме 3,79 дол.США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 28231,35*3,79 = 106996.82 дол.США) та числове значення: 481 1.2*4.01= 19292.912 дол.США). Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000072/2 від 29.08.2019 - МД від 24.08.2019 №UA500090/2019/14002, а саме 3,01 дол.США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 17,51*3,01=52,71 дол.США).
Дослідивши митні декларації від 13.08.2019 №UA100010/2019/345797 та від 24.08.2019р. №UA500090/2019/14002, судом встановлено, що умовами поставки є FOB (МД №UA100010/2019/345797) та CFR (МД №UA500090/2019/14002), на відміну від умов поставки товару позивачу, якими є CIF.
На думку суду, відмінність в умовах поставки виключає можливість порівняння заявленої позивачем митної вартості із митною вартістю товару, увезеного іншими суб'єктами за митними деклараціями від 13.08.2019 №UA100010/2019/345797 та від 24.08.2019р. №UA500090/2019/14002.
Крім того, наявна в митних деклараціях інформація про товар, щодо якого здійснювалось митне оформлення за МД від 13.08.2019 №UA100010/2019/345797 та від 24.08.2019р. №UA500090/2019/14002, не дає можливості в повній мірі порівняти його із товаром, який було подано для митного оформлення позивачем. Також слід звернути увагу, що товар у митних деклараціях від 13.08.2019 №UA100010/2019/345797 та від 24.08.2019р. №UA500090/2019/14002 та товари, які подані позивачем до митного оформлення відносяться до різних торгових марок.
А відтак, порівняння відповідачем їх ціни є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими наведені відповідачем підстави для коригування митної вартості товару.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішень про коригування митної вартості товарів 29.08.2019р. №UA508000/2019/000071/2, №UA508000/2019/000072/2, №UA508000/2019/000073/2 та наявність підстав для їх скасування, відтак задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач зазначив орієнтовний розмір витрат, які він може понести у зв'язку з розглядом даної справи, до якого віднесено: судовий збір за подання позову - в загальній сумі 17801,85 грн., професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді першої інстанції - 6000,00 грн., професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції - 8000,00 грн.
При цьому на підтвердження вказаних витрат позивачем надано до суду платіжні доручення №65 від 03.09.2019р. про сплату судового збору у сумі 1921,00 грн., №67 від 03.09.2019р. про сплату судового збору у розмірі 8681,80 грн. та №66 від 03.09.2019р. про сплату судового збору у сумі 7199,05 грн., копію довіреності, виданої позивачем на ім'я адвоката Малюка Є.В., копію договору про надання правової допомоги від 02.05.2019р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Малюком Є.В. серії ХС №000148 та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського бюро «Євгена Малюка».
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.
Слід зазначити, що позивачем не надано до суду доказів, пов'язаних із оплатою правової допомоги (документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги).
Зі змісту наданого договору про надання правової допомоги не убачається, що позивачем отримано правову допомогу саме у межах даної справи, оскільки предметом договору є: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі; підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання, правової допомоги Клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, позивачем не надано до суду детального опису робіт, здійснених адвокатом. Окремо слід звернути увагу, що позов і додані до нього письмові докази підписані та засвідчені директором Товариства. Також до суду не надано жодного документу на підтвердження оплати правової допомоги.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат понесених у справі, а саме в частині відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення про коригування митної вартості товарів від 29 серпня 2019 року №UA508000/2019/000071/2, №UA508000/2019/000072/2, №UA508000/2019/000073/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (73000, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5 км., код ЄДРПОУ 41688915) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17801 (сімнадцять тисяч вісімсот одна) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22 жовтня 2019 р.
Суддя Пекний А.С.
кат. 108020200