Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 жовтня 2019 р. справа № 520/7524/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: представника позивача - Керімова А.З., представника відповідача - Соіч Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 29.03.2019 року №0001264001 про застосування штрафної санкції у розмірі 86 913,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 29.03.2019 року N00001254001 у розмірі 47 426,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що факт продажу алкогольного напою за ціною, нижчою, від мінімальної ціни, без використання РРО та без друкування фіскального чеку взагалі не мав місця, оскільки в закусочній, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , господарську діяльність в якій здійснює ФОП ОСОБА_1 , 06.03.2019 року саме закінчилась стрічка в РРО та реалізатор ОСОБА_3 чекала, доки стрічку привезе ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи вказані обставини, представник позивача вважає, що ФОП ОСОБА_1 не порушено вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відтак, враховуючи те, що суб'єктом владних повноважень належним чином не зафіксовано та не доведено, на думку позивача, обставин порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, то оскаржувані рішення ГУ ДФС у Харківській області підлягають скасуванню.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що перевірка закусочної, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , господарську діяльність в якій здійснює ФОП ОСОБА_1 , проведена в межах повноважень, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства. Факт продажу алкогольного напою за ціною, нижчою, від мінімальної ціни, без використання РРО та без друкування фіскального чеку підтверджується письмовими поясненнями реалізатора ОСОБА_3 та належним чином оформленими матеріалами перевірки з відповідними фотодоказами. Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
У судовому засіданні 09.10.2019 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 22.02.2019 року № 243, 244, у період з 06.03.2019 року по 14.03.2019 року співробітниками ГУ ДФС у Харківській області на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» проведено фактичну перевірку закусочної, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , господарську діяльність в якій здійснює ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів за період з 01.01.2017 року, за результатом чого сформовано акт № 821/20-40-40-01-08/2739300817.
Так, за результатом проведеної перевірки встановлено допущення суб'єктом господарювання вимог:
- постанови Кабінету Міністів України від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» за фактом продажу однієї пляшки горілки «П'яна Хата» ємністю 0,25 л., міцністю 40 % за ціною 20, 00 грн., яка є нижчою від її мінімальної роздрібної ціни у розмірі 44,70 грн. та фактом реалізації у період з 01.01.2017 року по 14.03.2019 року алкогольних напоїв за цінами, що є нижчими від їх мінімальної ціни;
- п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»» за фактом не проведення операції через РРО та не видання касового чеку встановленого зразка;
- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за фактом не надання до перевірки прибуткових та товаротранспортних накладних на алкогольні напої, які було реалізовано у період з 01.01.2017 по 14.03.2019 року та здійснення продажу товарів, які не відображені в обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Від підписання акту перевірки № 821/20-40-40-01-08/2739300817 бармен ОСОБА_3 (яка працює барменом у ФОП ОСОБА_1 ) відмовилась, про що складено акт відмови від підписання акту перевірки від 14.03.2019 року (зворотній бік а.с. 41).
На підставі вказаних висновків перевірки,, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.03.2019 року № 0001264001 та рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2019 року № 0001254001.
Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, як, зокрема:
здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191);
здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.16 п. 191.1 ст. 191);
проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.17 п. 191.1 ст. 191);
забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. (пп.191.1.34 п. 191.1 ст. 191).
Згідно зі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (75.1.3 п. 75.1 ст. 75 вказаного Кодексу).
Відповідно до п.п. 80.1, 80.2 ст.80 вказаного Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, що передбачені п.80.2 ст. 80 вказаного Кодексу.
Пунктом 80.2 ст. 80 вказаного Кодексу визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, що передбачені вказаним пунктом ст. 80 Кодексу.
Згідно з п. 80.2.5 ст. 80 Кодексу така перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Контролюючим органом фактична перевірка проведена на підставі п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, а саме для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідало вимогам законодавства.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що предметом перевірки відповідно до наказу № 1369 від 22.02.2019 року було здійснення контролю за дотриманням Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому дослідження відповідачем обставин недотримання позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним, оскільки, по-перше, ані наказ на проведення перевірки, ані сам акт перевірки, які є актами індивідуальної дії та обмежені часом реалізації, не є предметом спірних правовідносин.
По-друге, у вступній частині акту перевірки № 821/20-40-40-01-08/ НОМЕР_1 , як на одну з підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , у тому числі, міститься посилання на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відтак посилання позивача на безпідставність проведення перевірки не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Крім того, представники контролюючого органу були допущені до перевірки, що також спростовує вказані твердження позивача.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Позивачем ані в адміністративному позові, ані під час розгляду справи не висловлено зауважень щодо недотримання відповідачем вказаних положень законодавства.
Поряд з цим суд зазначає, що оскільки фахівцями контролюючого органу було проведено фактичну перевірку, то підприємець (реалізатор в закусочній, що фактично здійснювала розрахункові операції) у разі якщо вважала, що її права якимось чином порушено, мала право не допускати фахівців контролюючого органу до перевірки.
Однак оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, то відповідно предметом розгляду в цій справі є саме суть виявлених порушень вимог чинного законодавства, а відтак суд не приймає до уваги посилання позивача на недотримання відповідачем порядку проведення перевірки.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Суд зауважує, що зауважень до акту перевірки № 821/20-40-40-01-08/2739300817 не надано (а.с. 16).
Стосовно висновків контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»» за фактом не проведення операції через РРО та не видання касового чеку встановленого зразка, то суд зазначає наступне.
Так, як вбачається зі змісту акту перевірки та підтверджується власноруч написаними поясненнями ОСОБА_3 (яка працює на посаді реалізатора у закусочній за адресою: АДРЕСА_2 та яка належить ФОП ОСОБА_1 ), 06.03.2019 року об 13.45 год. ОСОБА_3 реалізувала пляшку горілки 0,25 л марки «П'яна Хата» по ціні 20,00 грн. Фіскальний чек ОСОБА_3 не видала, оскільки в РРО закінчилась стрічка.
Під час розгляду справи, позивач заперечував факт реалізації ОСОБА_3 пляшки горілки 0,25 л марки «П'яна Хата» за ціною 20, 00 грн., ємністю 0,25 л
Однак, суд зазначає, що вказані пояснення позивача спростовуються власноруч написаними поясненнями ОСОБА_3 та залученими відповідачем фото доказами, в яких зафіксовано факт продажу ОСОБА_3 пляшки горілки марки «П'яна Хата» (на якій мається цінник « 20») та написання ОСОБА_3 своїх письмових пояснень.
Відсутність реалізації наведеного алкогольного напою під час перевірки не спростовує факту виявленого порушення, оскільки такий товар знаходився безпосередньо на торгівельному прилавку, тобто був призначений для реалізації кінцевому споживачу.
Суд не приймає до уваги посилання як ОСОБА_3 , так і позивача на те, що пояснення ОСОБА_3 писала, не розуміючи змісту, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_3 (яка була опитана в судовому засіданні та попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень), то суд вважає такі пояснення неналежними доказами, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи фотодоказами та суперечать письмовим поясненням ОСОБА_3 , які нею власноруч написані та підписані.
У судовому засіданні 02.10.2019 року були також допитані в якості свідків ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 - інспектора ГУ Держпраці, які проводили перевірку ФОП ОСОБА_1 (яких попередили про кримінальну відповідність за дачу неправдивих свідчень), які пояснили, що під час проведення перевірки в закусочній за адресою: АДРЕСА_2 та яка належить ФОП ОСОБА_1 , було проведено контрольну закупку пляшку горілки 0,25 л марки «П'яна Хата» по ціні 20,00 грн.. При цьому реалізатор ОСОБА_3 реалізувала вказаний алкогольний напій без використання РРО, без друкування фіскального чеку та без внесення запису в облікову книгу, у разі неможливості використання РРО, у зв'язку із закінченням стрічки. Вказані обставини були власноруч зафіксовані ОСОБА_3 у письмових поясненнях, факт написання яких також підтверджуються фотодоказами.
Таким чином суд приходить висновку про те, що відповідачем доведений факт реалізації суб'єктом господарювання алкогольної продукції горілки 0,25 л марки «П'яна Хата» за ціною 20, 00 грн., ємністю 0,25 л., а позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин.
Щодо посилань позивача на те, що реалізатор ОСОБА_3 не могла провести операцію продажу пляшки горілки 0,25 л марки «П'яна Хата» за ціною 20, 00 грн., ємністю 0,25 л. через РРО, у зв'язку із закінченням в апараті РРО стрічки, яку мав пізніше привезти власник закладу - ФОП ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій від 14.06.2016 № 547, за товари (послуги), на період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний:
у разі незастосування РРО у випадках, передбачених Законом, проводити розрахунки з використанням книги ОРО та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються в режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
зберігати в господарській одиниці останню використану книжку та поточну розрахункову книжку, що використовується на період виходу з ладу РРО, здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії.
Суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
Якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги ОРО та розрахункової книжки, після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, акцизного податку або іншого податку (збору), після чого слід виконати Z-звіт. За потреби виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР(далі - Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 2 Закону №265 фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Отже передумовою друку фіскального звітного чеку є робочий режим РРО та проведення на ньому розрахункових операцій, у разі ж якщо РРО на протязі дня не розпочинав свою роботу, фіскальний звітний чек не може бути роздрукований.
Також за змістомстатті 2 Закону №265, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Разом з тим за змістом пункту 6 глави 4 розділу ІІ Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.08.2013 N 417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за N 1618/24150, який діяв до 26.07.2016 року (далі - Порядок N417) використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Згідно з пунктом 9 глави 4 розділу ІІ Порядку №417 у розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.
Як встановлено пунктом 10 глави 4 розділу ІІ Порядку №417 , якщо початок та закінчення одного циклу використання розрахункової книжки при відключенні електроенергії чи на період ремонту РРО припадають на різні робочі дні, то за кожний робочий день у розділі 3 книги ОРО на РРО здійснюються окремі записи, при цьому графи 1 - 2 заповнюються тільки в перший, а графа 8 - тільки в останній день одного циклу використання розрахункової книжки.
Крім того, на підставі даних розрахункових квитанцій щоденно здійснюються записи в розділі 2; до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми (графи 3 - 8) за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані в цьому фіскальному чеку.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, у випадку, якщо на період неможливості використання РРО суб'єктом використовувалась розрахункова книга, то щоденні записи в розділі ІІ КОРО здійснюються на підставі даних розрахункових квитанцій.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.02.2019 по справі №821/377/17.
Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджено Наказом Міністерства фінансів України 14 червня 2016 року N 547, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 р. за N920/29050 (діє з 26.07.2016року, далі - Порядок N547).
Пунктом 9 глави 4 розділу II Порядку N547 зазначено, що в період виходу з ладу РРО (під час відключення електроенергії, в період ремонту РРО, тощо) у Розділі III КОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані в такий період. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.
Сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, вноситься суб'єктом господарювання протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується в корінець розрахункової квитанції з позначкою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається суб'єктом господарювання протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з позначкою "Службова видача" (п. 7 глави 2 розділу III Порядку N547).
У графі 2 Розділу 2 КОРО замість номера Z-звіту вказується номер розрахункової книжки, що використовувалась під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО, якщо наприкінці робочого дня фіскальний звітний чек не роздруковувався через відсутність електроенергії чи непрацездатність РРО» (Примітка до Додатку 1 Порядку N 547).
У Розділі 4 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО. Графи 1 - 5 заповнює особа, яка здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 - працівник суб'єкта господарювання після відновлення працездатності РРО. У разі виходу РРО з ладу графи 1 та 2 заповнює працівник суб'єкта господарювання безпосередньо після виходу РРО з ладу. За потреби до Розділу 4 Книги ОРО може вноситися додаткова інформація (п. 11 глави 4 розділу II Порядку N547).
Виходячи з наведених законодавчих приписів, позивачем в день виходу з ладу РРО повинні вчинятися наступні дії:
-зробити запис в Розділі 4 КОРО про дату і час виходу з ладу РРО, та початок використання розрахункових квитанцій;
-в період виходу з ладу РРО у Розділі 3 КОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані в такий період;
-записати в корінець розрахункової квитанції з позначкою "Службове внесення" суму готівки що перебувала на місці проведення розрахунків на момент відключення РРО;
-зробити запис у графу 2 Розділу 2 КОРО замість Z-звіту номер розрахункової книжки, що використовувалась під час відключення РРО, якщо наприкінці робочого дня фіскальний звітний чек не роздруковувався через відключення РРО.
Таким чином, у разі неможливості використання суб'єктом господарювання РРО за існування різного роду об'єктивних причин, то такий суб'єкт господарювання обтяжений обов'язком зробити запис в Розділі 4 КОРО про дату і час виходу з ладу РРО, та початок використання розрахункових квитанцій.
При цьому, суб'єкт господарювання на час вчинення господарських операцій зобов'язаний вести розрахункові книги, а в подальшому має провести щоденні записи в розділі ІІ КОРО на підставі даних розрахункових квитанцій, та роздрукувати Z-звіту, в якому слід зазначити номер розрахункової книжки, що використовувалась під час відключення РРО .
Однак, позивачем до суду не надано доказів дотримання вищезазначених норм права, зокрема доказів оформленння відповідних розрахункових квитанції з відповідними помітками, та фіксації у розділі 3 КОРО необхідних записів.
Пунктом 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР унормовано, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Таким чином, враховуючи факт реалізації ОСОБА_3 (яка працює на посаді реалізатора у закусочній за адресою: АДРЕСА_2 та яка належить ФОП ОСОБА_1 ), пляшки горілки 0,25 л марки «П'яна Хата» по ціні 20,00 грн. та факт не використання при вказаній операції РРО та без формування фіскального чеку, а також враховуючи те, що позивачем не надано до суду доказів дотримання порядку проведення господарських операцій за неможливості використання РРО у відповідності до вимог чинного законодавства ( як то, не зроблено запис в Розділі 4 КОРО про дату і час виходу з ладу РРО, та початок використання розрахункових квитанцій, не надано розрахункових книг, не проведено щоденних записів в розділі ІІ КОРО на підставі даних розрахункових квитанцій, та не роздруковано Z-звіт за 06.03.2019 року, в якому має бути зазначено номер розрахункової книжки, що використовувалась під час використання РРО), то суд приходить до висновку, що позивачем допущено порушення вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, тому фінансова санкція у сумі 1 гривня, застосована на законних підставах та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Стосовно порушень ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за фактом не надання до перевірки прибуткових та товаротранспортних накладних на алкогольні напої, які було реалізовано у період з 01.01.2017 по 14.03.2019 року та здійснення продажу товарів, які не відображені в обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то суд зазначає наступне.
Так, приписами ст. 44.1. ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 44.3. ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно ст. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Як вбачається зі змісту акту перевірки № 821/20-40-40-01-08/2739300817 від 15.03.2019 року, до перевірки не було надано прибуткові та товаротранспортні накладні на алкогольні напої, реалізовані у період з 01.01.2017 року по 14.03.2019 року.
Суд не приймає до уваги посилання позивача у адміністративному позові на те, що на момент проведення перевірки вказана документація знаходилась не в закусочній за адресою: АДРЕСА_2 , а за юридичною адресою ФОП ОСОБА_1 , оскільки вказана позиція суперечить вимогам, встановленим податковим законодавством, а трактування платником податків чинного законодавства на власну користь є недопустимим.
Щодо обставин здійснення позивачем продажу товарів, які не відображені в обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону №265 облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов'язок суб'єктів господарювання вести такий облік.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, враховуючи наведене, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, та які відповідно підтверджують оприбуткування товарних запасів, є накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
Так, ОСОБА_3 в своїм письмових поясненнях зазначила, що на момент проведення перевірки в закусочній перебувала наступна алкогольна продукція: 7 пляшок горілки «Пяна Хата» ємністю 0,25 л, 40% міцністю, за ціною товару - 20, 00 грн., загальна вартість - 140, 00 грн.; 28 пляшок горілки «Пяна Хата» ємністю 0,25 л, міцністю 40 % за ціною товар 35 грн., загальна вартість - 980 грн.; горілка «Хлібний дар» (залишок 500 грамм), міцністю 40 %, за ціною 16 грн. за 100 грн. продукції, загальною вартістю 80,00 грн.
Вказані обставини також підтверджуються описом наявною підакцизної продукції, зроблений вибірковим (суцільним) порядком до акту фактичної перевірки (а.с. 110), який підписано ОСОБА_3 без зауважень
При цьому, суд, дослідивши зміст наданих позивачем видаткових накладних та ТТН за період 2017 - 2019 роки, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не придбавав горілку «П'яна Хата», яка однак, була виявлена під час проведення перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , що було належним чином зафіксовано суб'єктом владних повноважень, що в свою чергу вказує на продаж позивачем товарів, які не відображені в обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про порушенння ФОП ОСОБА_1 вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відтак відповідачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства застосовано до позивача фінансові санкції.
Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог Постанови Кабінету Міністів України від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» за фактом продажу однієї пляшки горілки «П'яна Хата» ємністю 0,25 л., міцністю 40 % за ціною 20, 00 грн., яка є нижчою від її мінімальної роздрібної ціни у розмірі 44,70 грн. та фактом реалізації у період з 01.01.2017 року по 14.03.2019 року алкогольних напоїв за цінами, що є нижчими від їх мінімальної ціни, то суд зазначає наступне.
Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно з абз. 14 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Частиною 10 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.
Так, додатком до вказаної Постанови є установлений нею розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.
Згідно з ним мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту становила:
для горілки (станом на 03 жовтня 2017 року) - 79,55 грн.;
для горілки (станом на 2019 рік) - 447 грн.
В розділі «Примітки» до вказаної Постанови зазначено механізм розрахунку мінімальної ціни, а саме: мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
Також, у відповідності до вимог Постанови № 957 у період з 01.01.2017 по 14.03.2019 року встановлено мінімальні роздрібні ціни:
- з 03.12.2016 року на горілку. ємністю 0,1 л., міцністю 40 % - 13, 96 грн., коньяк (бренді) 3* ємністю 0,1 л.- 20, 98 грн.;
- з 09.09.2017 на горілку ємністю 0,1 л., міцністю 40 % - 15, 91 грн., коньяк (бренді) 3 * - 23, 89 грн.;
- з 02.10.2018 на горілку ємністю 0,1 л., міцністю 40%- 17,88 грн., коньяк (бренді) 3* ємністю 0,1 л.- 25, 66 грн.
Як вже було встановлено судом,06.03.2019 року об 13.45 год. ОСОБА_3 реалізувала пляшку горілки 0,25 л марки «П'яна Хата» по ціні 20,00 грн., що підтверджується фотознімком цінника на пляшці горілки на торговій стійці.
На момент проведення перевірки в закусочній перебувала наступна алкогольна продукція: 7 пляшок горілки «П'яна Хата» ємністю 0,25 л, 40% міцністю, за ціною товару - 20, 00 грн., загальна вартість - 140, 00 грн.; 28 пляшок горілки «П'яна Хата» ємністю 0,25 л, міцністю 40 % за ціною товар 35 грн., загальна вартість - 980 грн.; горілка «Хлібний дар» (залишок 500 грамм), міцністю 40 %, за ціною 16 грн. за 100 грн. продукції, загальною вартістю 80,00 грн.
Отже, враховуючи те, що з 02.10.2019 року встановлено мінімальну роздрібну ціну на горілку ємністю 0,25 л., міцністю 40% - 44, 70 грн., то в у даному випадку має місце факт реалізації горілки зжа ціною, нижчою від її мінімальної роздрібної ціни, чим порушено Постанову КМУ від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
Таким чином, порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 підтверджено актом перевірки та наданими позивачем та відповідачем доказами, а також даними системи збору та зберігання даних РРО, яка формується на підставі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані, які суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, подають до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку на виконання обов'язку, що передбачений п. 7 ст. 3 розд. II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (п. 1.2 розд. І Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057).
Таким чином суд приходить висновку про те, що відповідачем доведений факт реалізації суб'єктом господарювання алкогольної продукції за цінами нижчими ніж нормативно встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.
Щодо посилання позивача на те, що рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2019 року № 0001254001 не містить обґрунтування на підставі яких даних та яким чином обчислено суму штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.
Законом 481 передбачено, що за порушення норм цього закону щодо здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, без наявності у них ліцензій та за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін, такі суб'єкти господарювання притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 17 Закону 481 штраф за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої не може бути меншим 10000 грн. та відповідно до ст. 15 Закону 481 за реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії не меншим за 17000 грн.
Судом встановлено, що саме ці суми були враховані контролюючим органом при розрахунку фінансових санкцій, у зв'язку з чим, суд не вбачає порушень з боку відповідача щодо визначення розміру штрафних санкцій, а відтак рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2019 року № 00001254001 є обґрунтованим та правомірним.
При цьому, суд враховує, що прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена Порядком застосування фінансових санкцій, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу. З огляду на викладене, суд приймає до уваги позицію позивача стосовно того, що рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню.
Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не є безумовною підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування, враховуючи те, що невідповідність формальним ознакам та окремі порушення встановленої процедури прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2019 року № 0001254001 не скасовує факту порушення позивачем вимог чинного законодавства та не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за недотримання діючих норм права.
Вказана позиція викладена, зокрема, і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 28.03.2014 р №375/11/14-14.
Таким чином, враховуючи доведеність факту реалізації в закусочній позивача алкогольних напоїв без застосування РРО, без видання фіскального чеку та за ціною нижчою за мінімальну, визначену законодавством, та ненадання позивачем на вимогу контролюючого органу прибуткових та товаросупровідних документів, то суд приходить до висновку, що, відповідач, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, правомірно застосував до позивача штрафні санкції, встановлені Законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 29.03.2019 року №0001264001 рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 29.03.2019 року N00001254001 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та доведеність.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 21.10.2019 року.
Суддя Горшкова О.О.