Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
21 жовтня 2019 р. № 520/6853/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, майдан Свободи, 5, Держпром, 2 під., 3 поверх, м.Харків, 61022) про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо несплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 , віднесеної до І категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та доплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 23.07.2011 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Харкова та отримує пенсію, призначену йому відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 02.04.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент нарахування пенсії з урахуванням фактично виплачених сум. Проте, листом від 18.04.2019р. №7884-47/01-02 позивачу відмовлено у перерахунку його пенсії. Вважаючи, що його соціальні права порушено звернувся до суду та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 року відкрито спрощене провадження по справі.
Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслана учасникам справи та була отримана останніми, що підтверджується повідомленням пошти про вручення поштового відправлення (а.с.27,28).
На виконання ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області (який є правонаступником Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова) надано відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позову, та зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про обчислення та призначення державної пенсії на підставі рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова по справі №2-5536/10. Також вказав, що виконання судових рішень щодо розмірів пенсійних виплат здійснюється з урахуванням змін у законодавстві, що відбулися після винесення цих рішень. Так, положеннями Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідач також зазначив, що нормативно-правові акти, які видані КМУ в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян (а.с.29-32).
Згідно з ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Позивач - ОСОБА_1 , є пенсіонером та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_2 , виданого 28.04.1993.
Згідно вкладки № НОМЕР_3 с від 10.04.2008 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).
Згідно експертного висновку харківської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру №407 від 30.05.1990 р. та довідки медико-соціальної експертної комісії серії ХАР-07 №000113 від 22.02.2008р. позивач є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11, зв. бік а.с.10).
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Харкова (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) та отримує пенсію, призначену йому відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Комінтернівським районним судом м.Харкова прийнято постанову та видано виконавчий лист №2-5536/2010 від 09.09.2010, яким зобов'язано УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату недонарахованої за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум", на момент нарахування пенсії. Зобов'язано УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату недонарахованої за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час, пенсії виходячи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на момент нарахування пенсії. Зобов'язано УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості - ОСОБА_1 пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати позивачу у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, провести перерахунок вищевказаних виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2001р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час, та здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму; поновити строки позовної давності та провести перерахунок вищевказаних виплат починаючи з 01.03.2001 року (а.с.12-13).
На виконання вказаного рішення суду пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням вказаних судом виплат до 23.07.2011. У зв'язку з цим, 02.04.2019 позивач звернувся до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком (а.с.14).
Відповідач листом від 18.04.2019 №7884-47/01-02/Л-3 відмовив позивачу у перерахунку його пенсії, посилаючись на те, що з 01.01.2012 року виплата пенсії проводиться в розмірах, обчислених згідно постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.01.2012. Також вказав, що під час перерахунку пенсії позивача Управління керувалось чинним законодавством України в тому числі ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якої, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Визначений розмір пенсії зміниться лише в разі внесення відповідних змін до законодавчих актів, що регламентують їх розмір та порядок призначення (а.с.15).
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі за текстом Закон №796-XII).
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 4 червня 2011 року №3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції, чинній до 3 серпня 2014 року) не передбачалось обмежень щодо застосування статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з 1 січня 2014 по 2 серпня 2014 року включно під час визначення розміру пенсії позивачу застосуванню підлягали положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.
У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Із набуттям чинності Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи вищевикладене, виплачуючи позивачу з 1 листопада 2011 по 31 грудня 2013 року та з 3 серпня 2014 року пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач діяв правомірно.
Отже, враховуючи дослідженні обставини справи та положення законодавства зі спірних питань, суд доходить висновку, що в період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно положень ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, відповідачем не було доведено правомірність вчинених дій щодо відмови у перерахунку позивачу пенсійних виплат з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а томі позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Решта позовних позовних вимог задоволенню не підлягає.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" як інвалід ІІ групи.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 242, 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо несплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 , віднесеної до І категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та доплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду в Харківській області (який є правонаступником Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко