Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 жовтня 2019 р. справа № 520/7077/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкова О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ) отримував підчас проходження військової служби , здійснити виплату суми перерахунку.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби було протиправно здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою щодо здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Як вказано позивачем у позові, відповідач у визначений законодавством час не здійснив позивачу новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. З огляду на вказане позивач звернувся до суду із позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки на теперішній час відсутні будь-які законні підстави для здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , оскільки нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснена у відповідності до норм законодавства. При цьому, щомісячна додаткова грошова винагорода має окремий, особливий, разовий характер та її виплата ставиться в залежність від порядку та умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів і водночас не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних силах України у військовій частині НОМЕР_1 (пп НОМЕР_3 ).
Під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією грошового атестату серії ЗУ № 074971 ОСОБА_1 .
Наказом Міністерства оборони України № 522 від 23.06.2015 майора ОСОБА_1 , заступника командира гаубничного самохідно - артилерійського дивізіону з озброєння бригадної артилерійської групи НОМЕР_4 окремої механізованої бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).
З наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_3 від 27.07.2015 № 164 та грошового атестату вбачається, що відповідачем було виплачено одноразову грошову винагороду при звільненні у розмірі 37789,73грн.
При цьому, як встановлено під час розгляду справи, розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем було здійснено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Позивач, вважаючи, що відповідачем нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні було протиправно здійснено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, звернувся до відповідача із відповідною заявою від 15.07.2019 щодо здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримувала під час проходження військової служби та виплати позивачу своєчасно не виплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Листом від 15.07.2019 № 10/800 відповідач повідомив позивача про те, що позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби згідно вимог чинного законодавства. При цьому вказано, що щомісячна додаткова грошова винагорода при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не враховується.
При цьому, позивачем в адміністративному позові вказано, що під час проходження військової служби йому була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, а отже такі суми належать до грошового забезпечення позивача та мали бути враховані відповідачем до суми його місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Склад грошового забезпечення визначений положеннями ч. 2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно із ч. 1 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як установлено пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Судовим розглядом встановлено, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну грошову винагороду, які отримував за останні 24 місяці перед звільненням.
Отже, така додаткова винагорода була нарахована та виплачувалась позивачу постійно до його звільнення з військової служби.
Судом встановлено, що згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкові від 13.09.2017 року по справі № 642/3716/17, яка була частково скасована Харківським апеляційним адміністративним судом постановою від 27.11.2017 р., та на їх виконання, в/ч НОМЕР_1 було видано нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 22.12.2017 р. № 4/4271 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, з урахуванням вищевикладеної норми слід дійти висновку, що обставини встановлені судовими рішеннями по справі № 642/3716/17 не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
Відтак, зі змісту судового рішення у справі № 642/3716/17 вбачається, що за результатами розгляду справи суд з огляду на обставини сплати страхових внесків із сум нарахованих матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди сплачені страхові внески, дійшов висновку, що вказані суми мають бути віднесені до складу грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється пенсія.
За наслідками таких висновків, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року по справі № 820/535/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку пенсії та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 09 січня 2017 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в розмірах зазначених у довідці військової частини НОМЕР_1 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 22 грудня 2017 року за № 4/4271, виданої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2017 року по справі № 642/3716/17. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 09 січня 2017 року в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в розмірах зазначених у довідці військової частини НОМЕР_1 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 22 грудня 2017 року за № 4/4271, виданої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2017 року по справі № 642/3716/17, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 09 січня 2017 року.
З врахуванням вищевикладеного та встановлених під час розгляду справи обставин, суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2019 у справі №820/5285/17.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року по справі №522/2738/17 дійшла висновку, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи норми діючого законодавства та встановлене судовим рішенням право позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, до складу грошового забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
При цьому, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_5 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Горшкова О.О.