ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
про повернення позовної заяви
22 жовтня 2019 року Cправа № 913/576/19
Провадження №7/913/576/19
Суддя Господарського суду Луганської області Тацій О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, 17, ідентифікаційний код 13401321)
до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1, ідентифікаційний код 32359108)
про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договорами про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії у розмірі 3 312 735,54 грн.,
Без повідомлення та виклику учасників справи,
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договорами про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії у розмірі 3 312 735,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що він належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договорами про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії, а саме: надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, однак, останній в порушення умов договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання в частині проведення оплати за використану енергію та гарячу воду, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення заборгованості у розмірі 3 312 735,54 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
В силу абзацу 1 ч. 1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
З поданої позовної заяви вбачається, що в межах даного позову об'єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на чотирьох договорах, а саме:
- договорі про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії №419 від 01.03.2016 року;
- договорі про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії №419/06-402 від 10.04.20107 року;
- договорі про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії №419/06-436 від 29.01.2018 року;
- договорі про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії №419/06-476 від 02.01.2019 року.
Однак, заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами.
Кожен з договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином, з самостійним предметом, з різними умовами, укладення та виконання яких не залежить один від одного.
Заявлені позовні вимоги не підтверджуються тими ж самими доказами.
Таким чином, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорі. За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню чотири окремих спори між тими ж сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з'ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами, наявності підстав для стягнення заборгованості за кожним з договорів окремо; судом має бути надана правова оцінка договорам з точки зору правової природи укладених договорів, настання строку виконання зобов'язання, і в свою чергу при вирішенні вимог, що виникли з договорів, суд має надати оцінку договірним відносинам сторін по чотирьом договорам, які містять різні умови, визначити строк їх дії, встановити чи є обставини, на які зроблені посилання про наявність порушення відповідачем своїх зобов'язань підставою вважати їх такими, що виникли з договорів тощо. Крім того, у зв'язку з тим, що позивачем заявлено про стягнення за кожним з договорів у порядку приписів ст. 625 ЦК України заборгованості з індексу інфляції та трьох відсотків річних, судом має бути визначено початок перебігу прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за кожним випадком неналежного виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання по кожному договору.
Заявлені позивачем вимоги не пов'язані підставою їх виникнення (виникли з різних договорів), а відтак ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не може бути застосована.
При цьому, слід звернути увагу і на те, що навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
За таких обставин, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб'єктний склад та правову природу, породжує різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є різними по кожному договору.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості по кожному договору окремо.
Як зазначалося вище, саттею 174 ГПК України передбачено, зокрема, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що заявником порушено правила об'єднання позовних вимог, що суперечить вимогам 173 ГПК України, внаслідок чого дана позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234 ГПК України, Господарський суд Луганської області -
1. Позовну заяву Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договорами про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії у розмірі 3 312 735,54 грн. і додані до неї документи вважати неподаною та повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.10.2019 року та може бути оскаржена в порядку та строк встановлені ст.ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу суду складено та підписано 22.10.2019 року.
Суддя О.В. Тацій