ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2019 Справа № 910/8901/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Фізичної особи - підприємця Зіняк Людмили Іванівни
до Фізичної особи - підприємця Чернової Олени Вікторівни
про стягнення 98 510, 76 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа - підприємець Зіняк Людмила Іванівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Чернової Олени Вікторівни про стягнення 98 510, 76 грн., з яких: основний борг у розмірі 80 144, 27 грн., 15 958, 25 грн. -пеня, збитки від інфляції у розмірі 1 063, 80 грн. та 3 % річних у розмірі 1 344, 44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору оренди від 01.08.2018 в частині повної сплати за орендоване приміщення. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/8901/19 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/8901/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8901/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Представник відповідача відзив у встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк не подав.
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Частина 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачає, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема місцезнаходження юридичної особи.
Положеннями статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру та передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як встановлено судом згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформаційний ресурс https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), місцезнаходженням відповідача є: 04208, м. Київ, Проспект Правди, буд. 88 Б, кв.101.
На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі № 910/8901/19 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується поштовим поверненням № 0103050805313.
Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Крім того, Закон України "Про доступ до судових рішень" визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Згідно зі статтями 3, 4 цього Закону суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, враховуючи зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, якими регламентовано порядок повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема пункт 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України", суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частинами 1, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.09.2018 між Фізичною особою - підприємцем Зіняк Людмилою Іванівною (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Черновою Оленою Вікторівною (далі - орендар) укладено Договір оренди.
Відповідно до пункту 1.2. Договору визначено, що офіс - нежилі приміщення з № 5 по № 7 (групи приміщень № 356) загальною площею 118,70 кв. м, що розташовані на першому поверсі в будинку №12 (літера А ) по вулиці О. Мишуги в місті Києві. Офіс належить Орендодавцю на праві приватної власності. План офісу наводиться в Додатку №1 до Договору. Місця спільного користування офісу або МСК Офісу - позначене на плані Офісу приміщення туалету, доступ до якого дозволено Орендарям та їх відвідувачам.
Орендоване приміщення - нежилі приміщення № 5, 7 (групи приміщень № 356) загальною площею 88,60 кв.м, що розташовані на першому поверсі в будинку №12 (літера А) по вулиці О.Мишуги в місті Києві. План Орендованого приміщення наводиться в Додатку №1 до Договору (п.1.3. Договору).
Як визначено в пункті 2.1. Договору сторони погодили умови, на яких Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Орендоване приміщення.
Відповідно до пункту 2.2. Договору Орендодавець не заперечує проти використання Орендованого приміщення на період дії Договору Оренди під салон предметів інтер'єру. При цьому Сторони погодились, що всі погодження, висновки та дозволи, необхідні для використання Орендованого приміщення під салон предметів інтер'єру, Орендар отримує самостійно у відповідних службах міста і за власний рахунок та несе повну відповідальність за дотримання норм чинного законодавства щодо необхідності їх отримання.
Передача Орендованого приміщення в користування не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на нього. Орендоване приміщення не передається на баланс Орендаря (Пункт 2.3. Договору).
Згідно з п. 2.4. Договору за користування Орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендну плату, розмір, строки та порядок сплати якої встановлюється розділом 5 цього Договору.
Об'єктом Оренди є Орендоване приміщення, визначене п.1.3. Договору (Пункт 3.1. Договору).
Як встановлено пунктом 3.2. Договору вартість Офісу за домовленістю сторін на момент підписання Договору складає 8 000 000,00 грн. (вісім мільйонів гривень 00 копійок).
Відповідно до п. 3.3. Договору технічний стан Орендованого приміщення наводиться в Акті приймання-передачі Орендованого приміщення. У разі необхідності доукомплектування Орендодавцем Орендованого приміщення протягом строку дії Договору додатковим обладнанням, устаткуванням, тощо, Сторонами підписується додатковий договір, де погоджується перелік цього обладнання та додатковий Акт приймання-передачі.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що приймання та передача Орендованого приміщення за цим Договором здійснюється шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі Орендованого приміщення. Дата підписання відповідного Акту є датою передачі Орендованого приміщення в користування Орендарю або датою повернення Орендованого приміщення Орендодавцю. Обов'язок по складанню Акту приймання-передачі покладається на Сторону, яка передає Орендоване приміщення.
Згідно з пунктом 4.6. Договору об'єкт вважається повернутим Орендодавцю в день підписання Сторонами Акту приймання - передачі Орендованого приміщення. Технічний стан Орендованого приміщення, що підлягає поверненню, повинен бути не гіршим, ніж той, в якому його було передано Орендарю в користування, з урахуванням його нормального природного зносу, а також з урахуванням всіх невід'ємних поліпшень, що були погоджені з Орендодавцем та виконані Орендарем.
Відповідно до п. 4.9. Договору у разі ухиляння Орендодавцем від підписання Акту приймання-передачі Орендованого приміщення, Орендна плата нараховується Орендодавцем до дати, вказаної в направленому акті, а акт вважається узгодженим.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Орендна плата нараховується з дати передачі Орендованого приміщення Орендарю до дати фактичного повернення Орендованого приміщення Орендодавцю.
Згідно з пунктом 5.2. Договору сума Орендної плати визначається з урахуванням вартості витрат на послуги з водопостачання та приймання стічних вод, забезпечення Орендованого приміщення електричною енергією, послугою з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, постачання теплової енергії (далі - "Витрати").
Відповідно до п. 5.3. Договору орендна плата сплачується до 10-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди, але не пізніше першого робочого дня, який слідує за 10-м числом поточного місяця, на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем. Затримка, Орендної оплати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів не допускається і вважається істотним порушенням Орендаря.
У випадку неможливості своєчасної сплати Орендарем Орендної плати за поточний місяць оренди, Орендар зобов'язується не пізніше 10 числа поточного місяця письмово повідомити орендодавця про причини неможливості своєчасної сплати Орендної плати та про строк, протягом якого Орендар гарантує здійснити платіж. Непогоджена з Орендодавцем затримка орендної плати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів не допускається і вважається Істотним порушенням Орендаря (П. 5.4. Договору).
Згідно з п. 5.5.1 Договору в перший місяць користування Орендованим приміщенням (з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року) Орендар протягом 2 (двох) банківських днів після підписання цього Договору сплачує суму 26 280,00 грн. (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
Відповідно до пункту 5.9. Договору додатково Орендар вносить Гарантійний платіж у сумі 26280,00 грн. (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок). Гарантійний платіж утримується Орендодавцем як забезпечення виконання зобов'язань Орендарем за цим Договором.
Пунктом 5.11. Договору передбачено, що оплата Орендної плати та інших платежів здійснюється Орендарем у безготівковій формі на підставі цього Договору та відповідно до рахунків Орендодавця. Рахунки отримуються орендарем під розпис, надсилаються на поштову адресу Офісу або на адресу електронної пошти Орендаря. Рахунки на сплату Орендної плати надаються до 5-го числа платіжного місяця. Неотримання Орендарем рахунків від Орендодавця не є підставою для нездійснення чергових щомісячних орендних платежів за цим Договором.
Згідно з пунктом 10.1.Договору за несвоєчасну сплату Орендної плати Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.
Пунктом 12.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 жовтня 2018 року (включно).
01.01.2018 року між сторонами підписано акт приймання - передачі орендованого приміщення, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування у відповідності до умов Договору оренди від 01 вересня 2018 року (далі-Договір) Орендоване приміщення площею 88,60 м2, (нежилі приміщення № 5, 7 на План-схемі Офісу, що наведена в Додатку №1 до Договору), розташоване в Офісі №356 на першому поверсі будинку №12 (літера А) по вулиці О. Мишуги в місті Києві (далі - Орендоване приміщення).
31.10.2018 року сторонами підписано Додатковий Договір до Договору оренди від 01.08.2018 відповідно до умов якого сторони дійшли згоди подовжити дію Договору оренди до 30 листопада 2018 року.
В подальшому 30.11.2018 року сторонами підписано Додатковий Договір до Договору оренди від 01.08.2018 відповідно до умов якого сторони дійшли згоди подовжити дію Договору оренди до 31 грудня 2018 року.
31.12.2018 року сторонами підписано Додатковий Договір до Договору оренди від 01.08.2018 відповідно до умов якого сторони дійшли згоди подовжити дію Договору оренди до 31 січня 2019 року.
11.02.2019 року між сторонами підписано акт приймання - передачі нерухомого майна, згідно якого: Орендар повернув, а Орендодавець прийняв Орендоване приміщення площею 88,60 кв.м, (нежилі приміщення № 5, 7), розташоване в Офісі № 356 на першому поверсі будинку № 12 (літера А) по вулиці О.Мишуги в місті Києві (далі - Орендоване приміщення ) з користування у придатному для використання технічному, протипожежному та санітарному стані.
11.02.2019 між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2018 по 11.02.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 80 144, 27 грн.
Як зазначає позивач в позовній заяві відповідач свого зобов'язання по оплаті орендної плати у розмірі 80 144, 27 грн. не виконав.
У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даними позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Судом встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.09.2018, який підписано повноважними представниками сторін.
Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 5.3. Договору орендна плата сплачується до 10-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди, але не пізніше першого робочого дня, який слідує за 10-м числом поточного місяця, на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем. Затримка, Орендної оплати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів не допускається і вважається істотним порушенням Орендаря.
За період з вересня 2018 року по лютий 2019 відповідачу було нарахована орендна плата, а саме: за вересень 2018 року - 37 436, 94 грн., жовтень 2018 - 28 641, 34 грн., листопад 2018 - 28 368, 27 грн., грудень 2018 - 29 910, 83 грн., січень 2019 - 30 898, 79 грн., лютий 2019 - 17 246, 38 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 80 144, 27 грн. заборгованості з оплати орендної плати є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 15 958, 25 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 063, 80 грн. та 3 % річних у розмірі 1 344, 44 грн.
У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 10.1.Договору за несвоєчасну сплату Орендної плати Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.
За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд встановив, що позивачем невірно визначено нарахування пені на суму боргу 28 368, 00 грн., а саме взято період з 12.12.2018 по 24.06.2019, що перевищує шість місяців, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 604, 62 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 344, 44 грн.
В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем з листопада 2018 року по лютий 2019 року на суму боргу 28 368, 00 грн., однак у відповідача був відсутній обов'язок з оплати товару у листопаді, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюється з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція), а відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, у межах заявленого позивачем періоду та з урахуванням дати виникнення обов'язку у відповідача з оплати товару, судом встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 512, 90 грн., а тому підлягають частковому задоволенню.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Зіняк Людмили Іванівни задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Чернової Олени Вікторівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Зіняк Людмили Іванівни ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) основну заборгованість у розмірі 80 144 (вісімдесят тисяч сто сорок чотири) грн. 27 коп., пеню у розмірі 15 604 (п'ятнадцять тисяч шістсот чотири) грн. 62 коп., збитків від інфляції у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 90 коп., 3 % річних у розмірі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 44 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 903 (одну тисячу дев'ятсот три) грн. 36 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 22.10.2019 року.
Суддя М.Є. Літвінова