ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2019Справа № 908/1800/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-5" (03038, м.Київ, вул.Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 38926278)
про стягнення 90 881,50 грн.
Фізична особа-підприємець Коротенко Ірина Олексіївна звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-5" про стягнення 90 881,50 грн. заборгованості за договором поставки № 0093519 від 21.01.2016, з яких: 66044,99 грн основного боргу, 5950,65 грн інфляційних втрат та 2035,63 грн 3% річних, 16 850, 23 грн пені за період з 07.07.2018 по 17.07.2019 прострочення.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі № 908/1800/19 позовну Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-5" про стягнення 90 881,50 грн. заборгованості за договором поставки № 0093519 від 21.01.2016, з огляду на місцезнаходження відповідача за адресою: 03038, м.Київ, вул.Лінійна, буд.17, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни у справі № 908/1800/19 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.
19.08.2019 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, та позивачу - для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач письмового відзиву по справі не надав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України. Ухвала суду від 22.08.2019 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03038, м.Київ, вул.Лінійна, буд. 17, а також на адресу кінцевого бенефіціарного власника товариства та повернена до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат не розшуканий», відомості про зміну місцезнаходження відповідача суду не надано.
Однак, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Жодних пояснень, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Також судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Отже, зокрема відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
21.01.2016 року між ФОП Коротенко Іриною Олексіївною (постачальник за договором, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» (покупець за договором, відповідач) було укладено Договір поставки № 0093519, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та сплатити пиво, безалкогольні напої, алкогольні напої, продукти харчування, продукти дитячого харчування, харчування для немовлят, непродовольчі товари, та інший товар в асортименті, на умовах, визначених цим договором.
Сторонами до договору підписано Протокол розбіжностей від 21.06.2016.
Положеннями розділу 3 договору узгоджено умови поставки товару, зокрема датою поставки вважається дата, вказана постачальником на ТТН. Підтвердженням прийому товару є підпис матеріально-відповідальної особи та, за наявності, відбиток печатки або штампу покупця на товаросупровідних документах постачальника (п.3.4 договору).
Відповідно до п.5.4 договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу. Сторони домовились про наступну послідовність погашення покупцем своїх зобов'язань за цим договором: пеня, штраф, прострочена сума частково неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого отриманого товару, оплата проведена своєчасно.
Додатковою угодою від 21.01.2016 про надання відстрочки оплати товару до договору поставки, сторони дійшли згоди та встановили оплату покупцем на умовах відстрочення платежу товару:
- пиво, безалкогольні напої, непродовольчі товари та інше - терміном 21 календарний день від дати отримання товару;
- алкогольні напої (за виключенням пива) - терміном 30 календарних днів від дати отримання товару.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі ТТН, копії яких долучені до справи, та які підписані обома сторонами без зауважень, здійснив поставку у період червень-вересень 2018 товару по договору, загальною вартістю 68 090,35 грн.
Вказаний факт поставки підтверджується також підписаним контрагентами Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 на суму 68 090,35 грн.
Позивач вказує, що відповідач своє зобов'язання щодо оплати товару у повному обсязі виконав не належним чином та не у повному обсязі, враховуючи часткові оплати, заборгованість за отриманий товар склала 66044,99 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором сторонами були підписані товаро-транспортні накладні на поставку товару по договору.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом, умовами договорів сторони передбачили оплату на умовах відстрочення платежу відповідно до додаткової угоди від 21.01.2016
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача становить 66044,99 боргу по договору.
14.12.2018 позивач звертався до відповідача претензією за вих..№ 06/12-2018ю від 06.12.2018 із вимогою погашення боргу по договору поставки № 0093519 від 21.01.2016.
Доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості за отриманий товар, у т.ч. у визначені договором строки, та на письмову вимогу позивача, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення боргу у розмірі 66044,99 грн є правомірною.
За прострочення виконання зобов'язань щодо належної та своєчасної оплати вартості товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 5950,65 грн інфляційних втрат та 2035,63 грн 3% річних, 16 850, 23 грн пені за період з 07.07.2018 по 17.07.2019 прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п.6.7 договору, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю у 3 роки на підставі ст.259 ЦК України. Нарахування неустойки (штрафу, пені) здійснюється протягом всього часу існування заборгованості покупця перед постачальником.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених сум, суд встановив, що останній є арифметично невірним, оскільки позивач здійснює нарахування не на кожну ТТН враховуючи строк оплати про кожній із них, а на загальну суму 66 044,99 грн боргу за період з 07.07.2018 по 17.07.2019, в той час, як у позовній заяві зазначає, що останнім днем плати вартості поставленого товару є 12.10.2018.
З наданих матеріалів суд встановив, що остання поставка товару за спірний період була здійснена по ТТН від 20.09.2018, тобто строк оплати настав 11.10.2018, а відповідно прострочення з 12.10.2018.
Здійснивши перерахунок заявлених вимог за період з 12.10.2018 по 17.07.2019, суд задовольняє вимоги позивача частково на суму 4684,13 грн інфляційних втрат, 1514,51 грн 3% річних, 16 850,23 грн пені ( в межах розрахунку позивача).
Відповідач письмового відзиву на позов, свого контррозрахунку позовних вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за позовом Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни є доведеними та підлягають задоволенню в частині стягнення 66 044,99 грн основного боргу, 4684,13 грн інфляційних втрат, 1514,51 грн 3% річних, 16 850,23 грн пені. В решті позову належить відмовити у звязку із безпідставністю нарахування.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 89, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-5" (03038, м.Київ, вул.Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 38926278) на користь Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 66 044 (шістдесят шість тисяч сорок чотири) грн 99 коп основного боргу, 4684 (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 13 коп інфляційних втрат, 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн 51 коп 3% річних, 16 850 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 23 коп пені, 1883 (одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн. 21 коп витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак