ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2019Справа № 910/11120/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, кімната 524; ідентифікаційний код: 33074226)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 190 440, 00 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 190 440, 00 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору перевезення, не забезпечив збереження вагонів у технічному стані, у зв'язку з чим, позивачем були понесені витрати на проведення ремонту ваготів, що й послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що згідно поштового повідомленням № 0103051631645, відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/11120/19, проте відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано.
11.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 45229 від 30.08.2019 про оплату позивачем послуг правничої допомоги за договором.
Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/11120/19 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
Відповідно до залізничних накладних № 46203121, № 45907250, № 45977899, № 48486062, № 46119202 у лютому-березні 2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було прийнято до перевезення вантажні вагони, які знаходяться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" зокрема:
№ 56952583 зі станції відправлення - Інгулец до станції призначення - ЖСР Ганіска при Кошицах,
№ 57921660 зі станції відправлення - Кривий Ріг до станції призначення - Ніколаєв-Грузовий (експ.),
№ 57921678 зі станції відправлення - Роковатая до станції призначення - ЖСР Чієрна над Тисою,
№ 57597684 зі станції відправлення - Сартана до станції призначення - Сартана,
№ 57599011 зі станції відправлення - Інгулец до станції призначення - ЖСР Чієрна над Тисою.
В той час, як про це вказує позивач, прямуючи до пункту призначення, зі станції відправлення до станції призначення в період знаходження вагонів у відповідальності Акціонерного товариства "Українська залізниця" вагони, що були пошкоджені та відчеплені із зазначенням причини відчеплення - розукомплектація деталей, про що були складені відповідно акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, акти загальної форми ГУ-23 та повідомлення про ремонт форми ВУ-23М.
Відтак, позивач стверджує, що внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів від був змушений передати структурному підрозділу експлуатаційного вагонного депо регіональної філії відповідача аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки дані вагони використовуються у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс".
Так, у відповідності до повідомлень форми ВУ-36М, а саме: 2585 від 11.03.2019, № 7711 від 13.03.2019, № 7736 від 21.03.2019, № 4594 від 22.03.2019, № 8065 від 04.03.2019 вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонту та технічного огляду.
Згідно із повідомлень проведення ремонтних робіт на структурному підрозділі експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Акціонерного товариства "Українська залізниця" ремонт вантажних вагонів було завершено та по факту виконання поточного ремонту вагонів було складене Акт встановлення та Акт виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.
Як про це вказує позивач, після проведення ремонту ним було прийнято на підставі Актів виконаних робіт та оплачено поточний ремонт вагонів, загальна вартість якого складає 158 700,00 грн (без ПДВ). Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" згідно умов договору про надання послуг № 25у/14 від 19.02.2014 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг".
Таким чином звертаючись до суду із даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" мотивує свої позовні вимоги тим, що за весь час, коли його (орендовані) вагони знаходились на шляху прямування залізничними коліями загального користування та перебували у володінні Акціонерного товариства "Українська залізниця", внаслідок незабезпечення останньою схоронності (збереження) майна (вагонів) при курсуванні залізничними коліями, позивачу було завдано збитки, які відповідно відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в результаті заміни розукомплектованих деталей (ремонту вагонів) загальна вартість яких складає 190 440,00 грн (з урахуванням ПДВ).
Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Приписами ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як встановлено судом, наявними в матеріалах справи повідомленнями форми ВУ-23М, а саме: № 9242 від 24.02.2019, № 9741 від 22.02.2019, № 4003 від 21.02.2019, № 5012 від 03.03.2019 та № 4050 від 04.03.2019 виявлено несправності вагонів оренди за № 56952583, № 57921660, № 57921678, № 57597684, № 57599011, що були направлені на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, на підставі чого й були оформлені зазначені повідомлення в яких вказано про найменування несправностей.
Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом № 312-Ц від 07.06.2001), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п. 6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096 обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вагонів № 56952583, № 57921660, № 57921678, № 57597684, № 57599011 їх будо відправлено до структурного підрозділу експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із форми ВУ-36М.
Як про це вказувалось позивачем та що також встановлено судом, для здійснення ремонту вказаних вище вагонів, зокрема, заміни розукомплектованих деталей позивачем були понесені витрати в розмірі 190 440,00 грн (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт з доданими до них розрахунками загальної вартості наданих послуг, а також актом звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" станом на 30.06.2019.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п. 14 цих Правил.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 190 440,00 грн (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Як зазначено у п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Таким чином, дослідивши всі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності сторін, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні орендованих позивачем вагонів, залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" були понесені витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей на загальну суму 190 440,00 грн (з урахуванням ПДВ), то за таких підстав, покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму, яка зазначена позивачем у позовній заяві, тобто в розмірі 190 440,00 грн.
Що стосується витрат здійснених позивачем на професійну правничу допомогу, то суд вказує, що в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Адвокатським об'єднанням "Сота", додаткова угода № 30072019 від 30.07.2019 до вказаного договору та акт приймання-передавання наданих послуг до додаткової угоди № 30072019 від 30.07.2019 до договору № 09012018/МТ від 09.01.2019 .
Також, позивачем 11.09.2019 до поданого клопотання долучено платіжне доручення № 45229 від 30.08.2019 про сплату за послуги з правничої допомоги згідно додаткової угоди № 30072019 від 30.07.2019 до договору № 09012018/МТ від 09.01.2019 на загальну суму 19 550, 00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак, з огляду на те, що позивач, ані в прохальній частині позовної заяви, ані в поданому клопотанні не просив суд стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, то за таких обставин, суд не вбачає правових підстав для вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, кімната 524; ідентифікаційний код: 33074226) збитки в розмірі 190 440 (сто дев'яносто тисяч чотириста сорок) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 856 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн 60 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 22.10.2019
Суддя Д.О. Баранов