вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" вересня 2019 р. м. Київ Справа№ 927/63/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.09.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2019 (повний текст складено 04.04.2019)
у справі №927/63/19 (суддя Белов С.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області
про стягнення 19841850,23 грн.
В судовому засіданні 26.09.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення 19841850,23 грн., з яких: 6945562,18 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу, 1665922,28 грн. пені, 1115251,05 грн. трьох процентів річних, 10115114,72 грн. інфляційних втрат.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2019 у справі №927/63/19 провадження у справі №924/63/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради про стягнення 19841850,23 грн. в частині стягнення 6945562,18 грн. основного боргу закрито.
В позові Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради в частині стягнення 1665922,28 грн. пені, 1115251,05 грн. 3%річних, 10115114,72 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Закриваючи провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради про стягнення 19841850,23 грн. в частині стягнення 6945562,18 грн. основного боргу, суд виходив з того, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму заборгованості у сумі 115758,36 грн., а сторонами реструктуризовано основний борг в розмірі 6 829 803,82 грн. у відповідності до вимог Закону № 1730-VIII шляхом укладення договору від 19.03.2019.
Відмовляючи в позові в інший частині позовних вимог, суд дійшов висновку про безпідставність вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність доказів порушення виконання відповідачем умов укладеного договору про реструктуризацію в частині здійснення платежів по основному боргу, пряму дію приписів ч. 3 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 26.04.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про стягнення з відповідача 1665922,28 грн. пені, 1115251,05 грн. 3%річних, 10115114,72 грн. інфляційних втрат.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 631, 654 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 216, 217 ГК України) та процесуального (ст.ст. 7, 38, 86 ГПК України) права.
Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні 1 665 922, 28 грн. пені, 1 115 251,05 грн. 3 % річних, 10 115 114, 72 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати поставленого позивачем відповідачу газу за договором купівлі - продажу природного газу №1717/14-БО-39 від 28.11.2013, заявлених позивачем та розрахованих станом на 30.11.2018, оскільки ч. 3 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" стосується реструктуризованої заборгованості за договором реструктуризації від 19.03.2019 №94/1/1730-РЗ.
Апелянт вказує, що висновок суду про відсутність підстав для нарахування позивачем пені, відсотків та інфляційних з огляду на положення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природній газ №94/1/1730-РЗ від 19.03.2019 та приписи норм ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії» є неправомірними, оскільки заборгованість за спірним договором купівлі - продажу природного газу набула статусу реструктуризованої лише 19.03.2019, тобто з дати набрання чинності укладеним сторонами договором про таку реструктуризацію. В той час, як предметом позовних вимог, що розглядаються, є стягнення нарахувань, здійснених позивачем станом на 30.11.2018, тобто на заборгованість до моменту її реструктуризації.
Скаржник зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з укладенням договору, який не поширює свою дію на правовідносини до його укладення і не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Наголошує, що відповідач неналежним чином виконав визначені договором свої, майново - господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого природного газу, чим порушив умови укладеного із позивачем договору купівлі - продажу природного газу №1717/14-БО-39 від 28.11.2013.
На переконання позивача, приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які існували до укладення договору реструктуризації суми основного боргу, оскільки кредиторська заборгованість за використаний природний газ не була погашена станом на 30.11.2016, договір реструктуризації не поширює свою дію на правовідносини за договором №1717/14-БО-39 від 28.11.2013, заявлені до стягнення суми є санкціями за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаним договором та розраховані станом на 30.11.2018, отже позовні вимоги в цій частині є правомірними.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі з підстав їх необґрунтованості, просить їх відхилити.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 16.05.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №927/63/19 апеляційну скаргу позивача залишено без руху, з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №927/63/19, розгляд справи призначено на 18.07.2019.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019, від 05.09.2019 розгляд справи відкладався, останній раз на 26.09.2019.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.09.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про стягнення з відповідача 1665922,28 грн. пені, 1115251,05 грн. 3%річних, 10115114,72 грн. інфляційних втрат.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 26.09.2019 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
28.11.2013 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем та Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради, як покупцем укладено договір №1717/14-БО-39 купівлі-продажу природного газу (далі договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 3370,0 тис. м. куб., у тому числі по місяцях кварталів.
Як передбачено п. 3.3 договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У Розділі 5 договору сторонами узгоджено ціну газу, у розділі 6 порядок та умови проведення розрахунків, в які неодноразово вносились зміни додатковими угодами 1-7, долученими до матеріалів справи.
На виконання умов договору у 2014 році продавець передав покупцю природний газ на загальну суму 9329469,86 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 1588848,29 грн., 28.02.2014 на суму 1243865,53 грн., 31.03.2014 на суму 980975,08 грн., 30.04.2014 на суму 305278,80 грн., 31.05.2014 на суму 97840,85 грн., 30.05.2014 на суму 118968,77 грн., 31.07.2014 на суму 79009,70 грн., 31.08.2014 на суму 83931,48 грн., 30.09.2014 на суму 101641,08 грн., 31.10.2014 на суму 482575,74 грн., 30.11.2014 на суму 1332759,20 грн., 31.12.2014 на суму 2913775,34 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату за договором №1717/14-БО-39 купівлі-продажу природного газу від 28.11.2013, внаслідок чого, станом на 30.11.2018, розмір основного боргу склав 6945562,18 грн.
Крім того, відповідачем надано суду для залучення до матеріалів справи копію платіжного доручення №192 від 03.03.2019 про сплату 115758,36 грн. боргу з призначенням платежу: "оплата за природний газ зг. дог. №1717/14-БО-39 від 28.11.2013.
Як вбачається з підписаного між сторонами під час провадження у справі №924/63/19 договору №94/1/1730-РЗ від 19.03.2019 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, в порядку та на умовах, визначених цим договором кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016 згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 28.11.2013 №1717/14-БО-39, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.
До складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 0 грн., нарахованих на заборгованість, у тому числі 0 грн., підтверджені судовим рішенням (п. 2 договору про реструктуризацію).
Пунктом 3 договору про реструктуризацію визначено, що сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1 і 2 договору, становить 6 829 803,82 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною.
Сторони погодили, що укладений Договір про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ не припиняє зобов'язання боржника (не є новацією) за договором від 28.11.2013 №1717/14-БО-39 (п. 8 Договору про реструктуризацію).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та погодження з гарантом і діє до 01.03.2024.
У додатку до вищевказаного договору сторони погодили Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016.
20.03.2019 відповідач здійснив оплату згідно графіку у розмірі 113830,06 грн., що вбачається із доданої до матеріалів справи копії платіжного доручення №250 про оплату за природний газ згідно договору реструктуризації №94/1/1730-РЗ від 19.03.2019.
Як додаток №1 до договору від 19.03.2019 №94/1/1730-РЗ, сторонами підписано Акт звіряння розрахунків станом на 15.03.2019, згідно зі змістом якого сальдо на користь АК "Нафтогаз України" складає 6829803,82 грн. за договором №1717/14-БО-39.
Окрім того, згідно з договором про надання місцевої гарантії №94/1/1730-МГ від 19.03.2019, Прилуцька міська рада виступила гарантом виконання КП "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ №91/1/1730-РЗ від 19.03.2019 перед АТ "НАК "Нафтогаз України".
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму заборгованості у сумі 115758,36 грн., а сторонами реструктуризовано основний борг в розмірі 6 829 803,82 грн. у відповідності до вимог Закону № 1730-VIII шляхом укладення договору від 19.03.2019.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії ", який набрав чинності 30.11.2016, у преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до статті 1 Закону № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016.
Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до вказаного закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Відповідно до ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського про закриття провадження в частині стягнення 6945562,18 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача нараховані на підставі п. 7.2 договору та ст. 625 ЦК України з урахуванням часткових проплат в періоди існування прострочення 1 665922,82 грн. пеню та 1 115 251,05 грн. - 3% річних обраховані загалом за період з 15.02.2014 по 30.11.2018, 10 115114,72 грн. - інфляційні втрати за січень - грудень 2014.
А саме, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого газу за січень 2014 на суму 141864,56 грн., лютий 2014 на суму 125068,12 грн., березень 2014 на суму 107961,01 грн., квітень 2014 на суму 34893,79 грн., травень 2014 на суму 12054,53 грн., червень 2014 на суму 15570,24 грн., липень 2014 на суму 10782,12 грн., серпень 2014 на суму 12794,38 грн., вересень 2014 на суму 18487,54 грн., жовтень 2014 на суму 101248,36 грн., листопад 2014 на суму 318036,51 грн., грудень 2014 на суму 767161,12 грн., що загалом складає 1665922,28 грн., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком.
На підставі приписів ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення платежу за січень 2014 на суму 143799,79 грн., лютий 2014 на суму 175742,86 грн., березень 2014 на суму 136261,47 грн., квітень 2014 на суму 41651,74 грн., травень 2014 на суму 13083,87 грн., червень 2014 на суму 15635,43 грн., липень 2014 на суму 10182,51 грн., серпень 2014 на суму 10596,06 грн., вересень 2014 на суму 12589,57 грн., жовтень 2014 на суму 58543,71 грн., листопад 2014 на суму 158287,98 грн., грудень 2014 на суму 338876,06 грн., що загалом складає 1115251,05 грн.
Крім того, заявлені до стягнення позивачем також інфляційні нарахування за січень 2014 на суму 1762600,41 грн., лютий 2014 на суму 1720083,23 грн., березень 2014 на суму 1281870,47 грн., квітень 2014 на суму 373137,43 грн., травень 2014 на суму 117436,54 грн., червень 2014 на суму 141753,10 грн., липень 2014 на суму 92767,05 грн., серпень 2014 на суму 93403,12 грн., вересень 2014 на суму 108077,98 грн., жовтень 2014 на суму 494571,33 грн., листопад 2014 на суму 1287286,79 грн., грудень 2014 на суму 2642127,26 грн., що загалом складає 10115114,72 грн.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Слід зауважити, що ч. 3 ст. 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 1730-VIII на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Підписавши в силу вимог Закону №1730-VIII договір про реструктуризацію, сторони фактично тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними. Відповідно до приписів частини третьої статті 5 Закону № 1730-VIII, яка є нормою прямої дії та відповідно до якої умова щодо ненарахування неустойки, інфляційних втрат, річних на реструктуризовану заборгованість не ставиться у залежність від будь-яких інших умов. Виключенням є повне або часткове нездійснення платежів саме за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону № 1730-VIII.
Станом на час ухвалення рішення у справі договір про реструктуризацію був підписаний сторонами спору, тобто з моменту його укладення є таким, що породжує правові наслідки.
Таким чином, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про реструктуризацію.
Що ж до застосування до спірних правовідносин приписів ч. 1 ст. 7 Закону №1730-VIII, відповідно до якої на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості, то, у даному випадку, судом враховується, що у вказаній справі має місце поетапне виконання відповідачем умов договору про реструктуризацію (яким передбачено розстрочку погашення заборгованості з березня 2019 по лютий 2024 включно, згідно графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ) без прострочення виконання платежів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 у справі №914/51/18.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
Доводи апеляційної скарги протирічать положенням Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії".
Відповідно до статті 1 Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з частинами 1 - 4 ст. 5 Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016.
Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Так, в силу дії зазначеного Закону, між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №94/1/1730-РЗ, відповідно до умов якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01.07.2016 та не погашена до 31 грудня 2016 згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 28 листопада 2013 №1717/14-БО-39, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.
Крім того, приписи ч. 3 ст. 5 Закону України є нормою прямої дії та відповідно до якої умова щодо не нарахування неустойки, інфляційних втрат, річних на реструктуризовану заборгованість не ставиться в залежність від будь-яких інших умов. Виключенням є повне або часткове нездійснення платежів саме за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до Закону.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2019 у справі №927/63/19.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2019 у справі №927/63/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2019 у справі №927/63/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №927/63/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 22.10.2019.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко