вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2019 р. Справа№ 925/183/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.10.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мліїв"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 (повне рішення складено 04.07.2019)
у справі № 925/183/19 (суддя - Грачов В.М.)
за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон"
до Приватного підприємства "Мліїв"
про стягнення 2 155 126 грн. 41 коп.,-
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Мліїв" (далі - відповідач) про стягнення 2 155 126 грн. 41 коп..
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного підприємства "Мліїв" на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" 2 155 126 грн. 41 коп. боргу та 32 326 грн. 91 коп. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Мліїв" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 скасувати та прийняти нове рішення, в якому врахувати різницю у розрахунках заборгованості за договоро поставки №1737/18/163 від 30.01.2018.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що позивач не надав до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами, а розрахунки позивача різняться із загальним розміром заборгованості.
Скаржник стверджує, що видаткові накладні не містять інформації щодо ідентифікування особи, яка мала право приймати товар за договором поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, а підписи відображені у деяких видаткових накладних мають лише схожі елементи з підписом уповноважених осіб.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 11.09.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що видаткові накладні за договором підписані уповноваженими особами від імені покупця, зазначеними у пункті 9.6 договору поставки № 1737/18/163 від 30.01.2018. Також, позивач зазначає, що, оскільки відповідач не заперечує факту отримання від позивача товару, вказаного у позовній заяві, тому твердження відповідача, що видаткові накладні не містять інформації щодо ідентифікування осіб є безпідставними та не можуть бути підставою для невизнання проведених господарських операцій.
Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" вказує, що відповідач направляв до позивача проект мирової угоди, в якому визнав заборгованість перед позивачем у сумі 2 155 126,41 грн. Позивач просив врахувати зазначену заяву, як визнання відповідачем позову, проте умови цієї мирової угоди не підтримав.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 справу № 925/183/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №925/183/19 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мліїв" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у справі № 925/183/19 залишено без руху.
22.08.2019 представник Приватного підприємства "Мліїв" через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення за подання апеляційної скарги № 262 від 16.08.2019 у розмірі 46 490, 36 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 прийнято справу № 925/183/19 до провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Мліїв" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О., відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 30.09.2019.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 прийнято справу №925/183/19 до провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Мліїв" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
30.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником Приватного підприємства "Мліїв" подано заяву про відвід судді Суліма В.В. від розгляду справи №925/183/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 заяву Приватного підприємства "Мліїв" про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Суліма В.В. визнано необґрунтованою.
Матеріали справи №925/183/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід судді Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 відмовлено Приватному підприємству "Мліїв" у задоволенні заяви про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Суліма В.В. від розгляду справи №925/183/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 поновлено провадження у справі № 925/183/19 та призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мліїв" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у справі №925/183/19 на 21.10.2019.
21.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Приватним підприємством "Мліїв" подано заяву про відвід судді Коротун О.М. від розгляду справи №925/183/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 заяву Приватного підприємства "Мліїв" про відвід судді Коротун О.М. залишено без розгляду.
Позиції учасників справи
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.10.2019 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та направити на новий розгляд справу, у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
30.01.2018 року між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (постачальник) та Приватним підприємством "Мліїв" (покупець) укладено договір поставки №1737/18/163 (далі - договір) (т. 1; а.с. 16-17).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість такого товару.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначаються у додатках до цього договору. Ціна товару є орієнтованою та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено у додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору. Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору) визначається додатками та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що має істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 3.1 договору).
У пункті 3.2 договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі - "курс Міжбанку"). Для визначення "курсу Міжбанку" сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору.
Здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначити у платіжному доручені за яким додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд (пункт 3.7 договору).
Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (пункт 5.1 договору).
Сторони у пункті 5.3 договору встановили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється у момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця.
Відповідно до пункту 9.6 договору покупець уповноважує приймати (отримувати) товар за цим договором та підписувати видаткові накладні від імені покупця осіб зазначених у договорі.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 9.2 договору).
З матеріалів справи вбачається, що договір скріплений печатками та підписаний уповноваженими сторонами.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач в порушення умов договору №1737/18/163 від 30.01.2018 не повністю оплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2 155 126,41 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" та Приватним підприємством "Мліїв", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
В силу статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору 1747/18/136 від 30.01.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар на загальну суму 2 961 803 грн. 66 коп., що підтверджується наступними додатками до договору та видатковими накладними: додаток №1737/18/163/1-Н від 30.01.2018 на суму 640 440 грн. (видаткова накладна №36098 від 23.04.2018 на суму 640 440 грн.); додаток №1737/18/163/1-ЗЗР від 07.05.2018 на суму 47 421 грн. (видаткова накладна №47777 від 10.05.2018 на суму 47 250 грн.); додаток №1737/18/163/2-ЗЗР від 14.05.2018 на суму 19 814,76 грн. (видаткова накладна №49660 від 14.05.2018 на суму 19814,76 грн.); додаток №1737/18/163/3-ЗЗР від 15.05.2018 на суму 75 332,92 грн. (видаткова накладна №50189 від 15.05.2018 на суму 75 332,92 грн.); додаток №1737/18/163/4-ЗЗР від 22.05.2018 на суму 63 457,06 грн. (видаткова накладна №54200 від 22.05.2018 на суму 21 214,66 грн., видаткова накладна №56466 від 29.05.2018 на суму 42 346,80 грн.); додаток №1737/18/163/5-ЗЗР від 24.05.2018 на суму 85 470,84 грн. (видаткова накладна №54939 від 24.05.2018 на суму 85 470,84 грн); додаток №1737/18/163/6-ЗЗР від 29.05.2018 на суму 199 783,20 грн. (видаткова накладна №56461 від 29.05.2018 на суму 199 783,20 грн.); додаток №1737/18/163/7-ЗЗР від 01.06.2018 на суму 138 646,56 грн. (видаткова накладна №58757 від 04.06.2018 на суму 138 646,56 грн.); додаток №1737/18/163/8-ЗЗР від 06.06.2018 на суму 186 912,66 грн. (видаткова накладна №60299 від 06.06.2018 на суму 186 912,66 грн.); додаток №1737/18/163/9-ЗЗР від 13.06.2018 на суму 31 012,92 грн. (видаткова накладна №62167 від 13.06.2018 на суму 31 012,92 грн.); додаток №1737/18/163/10-ЗЗР від 20.06.2018 на суму 4 477,02 грн. (видаткова накладна №64108 від 20.06.2018 на суму 4477,02 грн.); додаток №1737/18/163/11-ЗЗР від 22.06.2018 на суму 14 158,80 грн. (видаткова накладна №65118 від 02.07.2018 на суму 14 158,80 грн.); додаток №1737/18/163/12-ЗЗР від 20.07.2018 на суму 61 574,40 грн. (видаткова накладна №69183 від 20.07.2018 на суму 61 574,40 грн.); додаток №1737/18/163/14-ЗЗР від 30.07.2018 на суму 105 503,22 грн. (видаткова накладна №75136 від 14.08.2018 на суму 70 970,40 грн., видаткова накладна №76167 від 21.08.2018 на суму 34 924,68 грн.); додаток №1737/18/163/15-ЗЗР від 07.09.2018 на суму 98 608,32 грн. (видаткова накладна №80687 від 07.09.2018 на суму 98 608,32 грн.); додаток №3737/18/163/16-ЗЗР від 18.09.2018 на суму 37 989 грн. (видаткова накладна №84514 від 18.09.2018 на суму 37 989 грн.); додаток №1737/18/163/2-МД/П від 22.05.2018 на суму 20 025,60 грн. (видаткова накладна №54209 від 22.05.2019 на суму 20 025,60 грн.); додаток №1737/18/163/4-МД/П від 01.06.2018 на суму 62 784 грн. (видаткова накладна №59342 від 05.06.2018 на суму 62 784 грн.); додаток №1737/18/163/5-МД/П від 06.06.2018 на суму 17 269,56 грн. (видаткова накладна №60309 від 06.06.2018 на суму 17 269,56 грн.); додаток №1737/18/163/7-МД/П від 18.09.2018 на суму 31 066,56 грн. (видаткова накладна №84522 від 18.09.2018 на суму 31 066,56 грн.); додаток №1737/18/163/1-МО від 22.02.2018 на суму 595 650 грн. (видаткова накладна № 27331 від 12.04.2018 на суму 400 710 грн., видаткова накладна №27334 від 13.04.2018 на суму 194 940 грн.); додаток №1737/18/163/2-МО від 22.02.2018 на суму 424 080 грн. (видаткова накладна № 8651 від 06.03.2018 на суму 212 040 грн., видаткова накладна №9583 від 12.03.2018 на суму 212 040 грн.).
Сторони договору у вищевказаних додатках, які є невід'ємними частинами до договору поставки №1737/18/163, погодили поставку товару, а саме назву товару, кількість, ціну, період поставки. Додатки до договору та видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (т. 1; а.с. 18-19, 26-66, 68,70-72).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 806 677,25 грн., вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями: №136 від 23.03.2018 на суму 10 870 грн.; №145 від 06.04.2018 на суму 40 000 грн.; №159 від 25.04.2018 на суму 13 174 грн.; №177 від 02.10.2018 на суму 188 420 грн.; №60 від 14.12.2018 на суму 246 507,25 грн.; №81 від 03.01.2019 на суму 200 000 грн.; №135 від 23.03.2018 на суму 119 130 грн.; №113 від 05.03.2018 на суму 84 816 грн.
17.10.2018 сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 01.10.2018, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.2018 становила 2 790 053,66 грн. (т. 1; а.с. 103).
21.03.2019 позивич склав та підписав акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 21.03.2019, за яким сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 155 126,41 грн. Надалі, 27.03.2019 позивач направив на адресу відповідача акт, однак відповідач вказаний акт не підписав та не повернув (т. 1; а.с. 106-108).
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач направив позивачу проект мирової угоди за змістом якої, боржник визнав, що його заборгованість перед стягувачем на момент укладення мирової угоди відповідає заявленим у позовній заяві вимогам і становить 2 155 126 грн. 41 коп. Мирова угода підписана представником відповідача (т. 1; а.с. 132-134). Позивач просив врахувати зазначену заяву як визнання відповідачем позову, проте умови мирової угоди не підтримав.
Таким чином, в порушення вимог договору та статті 610 ЦК України, свої зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 2 155 126,41 гривень 2 961 803 грн. 66 коп. (поставлений товар) - 806 677,25 грн. (оплачений товар) =2 155 126,41 грн.).
Посилання апелянта в апеляційній скарзі про те, що матеріалами справи не доведено заборгованість відповідача, оскільки позивач не надав акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (частина 1 статті 212 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 212 Цивільного кодексу України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Так, з матеріалів справи видно, що позивач направляв відповідачу акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 21.03.2019. Доказів неотримання акту відповідач не надав. Зауваження відповідача на акт звірки взаєморозрахунків в матеріалах справи відсутні. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Приватне підприємство "Мліїв" умисно ухилилось від підписання вказаного акту.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що акт звірки розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром та первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність зобов'язань сторін, є первинні бухгалтерські документи.
Стосовно тверджень скаржника, що видаткові накладні не містять інформації щодо ідентифікування особи, яка мала право приймати товар за договором поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, а підписи відображені у деяких видаткових накладних мають лише схожі елементи з підписом уповноважених осіб, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Разом з цим, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, відповідно пункту 9.6 договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, покупець визначив та ідентифікував осіб, з їх зразками підписів, яких уповноважив приймати (отримувати) товар за договором та підписувати видаткові накладні від імені покупця.
Крім цього, умовами пункту 9.6 договору поставки передбачено, що покупець зобов'язаний забезпечити отримання товару саме вказаними особами та можливість ідентифікації уповноважених ним осіб під час отримання ними товарів (наявність необхідних документів), а також несе всю та повну відповідальність за дії вказаних осіб, що уповноважені ним на отримання товару за договором від постачальника. Покупець зобов'язаний у спосіб визначеним законодавством України своєчасно повідомляти постачальника про відкликання повноважень у вказаних осіб та про вповноваження нових осіб на приймання товару за цим договором та підписання видаткових накладних від імені покупця та самостійно несе всю відповідальність за таке неповідомлення постачальника.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вказує, що всі видаткові накладні за договором підписані від імені покупця вказаними у пункті 9.6 договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 особами. Крім того, відповідно до договору саме скаржник несе повну відповідальність за дії таких осіб, а тому твердження апелянта, що видаткові накладні не містять інформації щодо ідентифікування особи, визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.
Отже, з огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку та строків розрахунків за поставлений товар, що підтверджується додатками, видатковими накладними, платіжними дорученнями та проектом мирової угоди, в якій відповідач визнав борг на суму 2 155 126,41 грн., тому позовна вимога про стягнення 2 155 126 грн. 41 коп. основного боргу визнається обґрунтованою, доведеною та задовольняється повністю.
Стосовно посилань представника апелянта у судовому засіданні про перевищення директором повноважень під час підписання спірного договору, і, на його думку, вказана обставина є нововиявленою, колегією суддів відхиляється і є безпідставним, виходячи з вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 2 155 126 грн. 41 коп. підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства "Мліїв" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у справі № 925/183/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у справі № 925/183/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мліїв" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у справі №925/183/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 у справі № 925/183/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне підприємство "Мліїв".
4. Матеріали справи № 925/183/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.10.2019.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун