вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2019 р. Справа№ 911/1280/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод»
на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2019 (повний текст складено 05.08.2019.)
у справі №911/1280/19 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс ЛТД-К»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод»
про стягнення 266 214,30 грн. заборгованості за договором підряду №19/10-18 від 19.10.2018, у тому числі - 262 653,24 грн. основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3561,06 грн. 3% річних,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс ЛТД-К» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» (далі, відповідач) про стягнення 266 214,30 грн. заборгованості за Договором підряду №19/10-18 від 19.10.2018, з яких 251 896,57 грн. основної заборгованості, 10 756,67 грн. інфляційних втрат, 3 561,06 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду №19/10-18 від 19.10.2018 в частині своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2019 у справі №911/1280/19 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс ЛТД-К» 251 896 (двісті п'ятдесят одну тисячу вісімсот дев'яносто шість) грн. 57 коп. основного боргу, 3 374 (три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 8 672 (вісім тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 3 959 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 15 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем на виконання умов договору підряду №19/10-18 від 19.10.2018 були виконані роботи на загальну суму 251 896,57 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018 - 31.11.2018 на суму 54 086,82 грн., за 01.11.2018 - 30.11.2018 на суму 197 809,75 грн., проте, ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» не було здійснено оплату виконаних позивачем робіт ані в порядку, передбаченому пункту 4.2. договору, тобто авансом, ані після прийняття замовником виконаних робіт. Отже, у позивача наявні передбачені законом та умовами договору підряду підстави для стягнення з відповідача 251 896,57 грн. основної заборгованості.
Водночас, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого судом початку прострочення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3374,72 грн. за період з 10.12.2018 до 21.05.2019, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково в розмірі 3 374,72 грн. Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 8 672,12 грн., оскільки прострочення оплати за Договором підряду №19/10-18 від 19.10.2018 виникло 10 грудня 2018 року, а тому розрахунок інфляційних втрат слід розпочинати з січня 2019 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, 22.08.2019 (про що свідчить відбиток вхідного штемпелю Господарського суду Київської області), Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2019 у справі №911/1280/19 та прийняти нове рішення, в якому врахувати доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» стосовно зменшення розміру позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що на його думку заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу визначена останнім невірно, оскільки фактично становить 209 913,81 грн. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказує, що сторони договору підряду є платниками податку на додану вартість. Ціна договору, вартість виконаних позивачем робіт (в кошторисі та акті приймання-передачі виконаних робіт) включає в себе 20% ПДВ, що зазначено і в пункті 4.2. Договору підряду №19/10-18 від 19.10.2018. Отже, відповідач (замовник) мав можливість (за умови належної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) сформувати податковий кредит по операції в розмірі 41 982,79 грн. (20% від вартості виконаних робіт - 251 896,57 грн.). Проте, як зазначає відповідач, позивач (підрядник) на сьогоднішній день (протягом півріччя після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт) так і не зареєстрував податкову накладну по виконаних роботах на суму 41 982,76 грн., чим порушив приписи статті 201 Податкового кодексу України, та, згідно умов договору, не зменшив існуючу заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи до 209 913,81 грн. Враховуючи наведене, як вважає відповідач, зменшується, відповідно, і розмір 3% річних та інфляційних втрат. З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову в обсязі заявленої останнім суми.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
30.09.2019 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2019 у даній справі без змін.
Позивач у відзиві наголосив на тому, що повністю виконав свої зобов'язання за спірним договором, а скаржник повинен у повному обсязі сплатити кошти за виконані роботи. При цьому, позивач зазначив, що не отримавши повного розрахунку за виконані роботи, не має власних коштів для реєстрації податкових накладних та формування податкового кредиту для замовника, а також не може виконати вимоги податкового законодавства, що сталося з причини невиконання замовником своїх договірних зобов'язань. На момент підписання актів прийому-передачі виконаних робіт підрядник фактично ще не отримав прибутку від наданих замовнику послуг та не мав фінансової змоги зареєструвати податкові накладні. Більш того, у зв'язку з неотриманням оплати за виконання робіт за спірним договором, відповідно до підпункту 1 статті 201.1 Податкового кодексу України позивач за невчасну реєстрацію податкових накладних, яка сталася у зв'язку із порушенням замовником умов договору, буде зобов'язаний сплатити штраф, який на даний момент складає 40% від суми ПДВ.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2019 у справі №911/1280/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2019 у справі №911/1280/19 та справу призначено до розгляду на 15.10.2019.
У судовому засіданні 15.10.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 15.10.2019 представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
19.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс ЛТД-К» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» (замовник) було укладено Договір підряду №19/10-18 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник за завданням замовника, на свій ризик, зобов'язується виконати і здати замовнику додаткові роботи №7 для ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Нове будівництво, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 2.1. Договору загальний термін виконання робіт складає 30 календарних днів.
Датою закінчення виконання робіт за цим договором є дата підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, з наданням підрядником замовнику комплекту документів на результат будівельних робіт (пункт 2.4. Договору).
У відповідності до пункту 4.1. Договору договірна ціна робіт за цим договором складає 255 314,00 грн. Загальна вартість робіт визначається після їх завершення та прийому замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунок видів та вартості робіт надано в кошторисі до цього договору та включає ПДВ. Оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника у національній валюті України: оплата авансу в розмірі 100% від кошторису за 3 дні перед початком виконання робіт; всі наступні розрахунки виконуються протягом 5 банківських днів після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.
У відповідності з пунктом 8.7. Договору у разі нездійснення підрядником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та строки, передбачені пунктом 8.7 цього договору, та/або у випадку порушення порядку заповнення податкової накладної, замовник має право притримати оплату за виконані роботи в розмірі суми податку на додану вартість, яка могла бути віднесена замовником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за податковою накладною, складеною підрядником, проте не зареєстрованою у передбачені пунктом 8.7. цього договору строки в Єдиному реєстрі податкових накладних до моменту реєстрації підрядником податкової накладної в належному вигляді.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 11.1. Договору).
Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва - додаткові роботи № 7, сторони погодили кошторис у сумі 255 314,08 грн.
На виконання умов Договору підряду №19/10-18 від 19.10.2018 позивачем були виконані відповідачу роботи на загальну суму 251 896,57 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018 - 31.11.2018 на суму 54 086,82 грн., за 01.11.2018 - 30.11.2018 на суму 197 809,75 грн.
Проте, ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» не було здійснено оплату виконаних ТОВ «Будсервіс ЛТД-К» робіт ані в порядку, передбаченому пунктом 4.2. Договору, тобто авансом, ані після прийняття замовником виконаних робіт.
Доказів протилежно матеріали справи не містять.
ТОВ «Будсервіс ЛТД-К» було надіслано на адресу ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» претензію №9 від 22.02.2019, відповідно до якої позивач просив відповідача перерахувати на його рахунок заборгованість, зокрема, за договором підряду №19/10-18 від 19.10.2018 в сумі 251 896,57 грн.
Відповіді на претензію від відповідача отримано не було, заборгованість не сплачено.
Враховуючи те, що ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» не розрахувалось з позивачем за Договором підряду №19/10-18 від 19.10.2018, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За приписами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Так, пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунок видів та вартості робіт надано в кошторисі до цього договору та включає ПДВ. Оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника у національній валюті України: оплата авансу в розмірі 100% від кошторису за 3 дні перед початком виконання робіт; всі наступні розрахунки виконуються протягом 5 банківських днів після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідачем всупереч умовам пункту 4.2. авансовий платіж до початку виконання робіт позивачем здійснено не було.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи згідно Договору на загальну суму 251 896,57 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними і скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт за 01.11.2018 - 31.11.2018 на суму 54 086,82 грн., за 01.11.2018 - 30.11.2018 на суму 197 809,75 грн.
Вказані акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач доказів оплати за виконані позивачем роботи не надав, доводів позивача не спростував.
Доводи відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідача стосовно того, що в результаті нездійснення позивачем реєстрації податкових накладних відповідач не мав змоги сформувати податковий кредит, та, відповідно до пункту 8.7. Договору, мав право притримати оплату, судом відхиляються з огляду на наступне.
За умовами пункту 8.7. Договору замовник мав право на притримання оплати лише в розмірі податку на додану вартість, а не в повному обсязі.
Водночас, відповідно до частин 1, 4 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Колегія суддів зазначає, що саме відповідач порушив свої господарські зобов'язання, не виконавши обов'язку, передбаченого пунктом 4.2. Договору, щодо оплати авансу в розмірі 100% кошторису.
Поряд з цим, відносини податкового обліку та звітності регулюються Податковим кодексом України, який передбачає спеціальні санкції за прострочення або відсутність реєстрації податкових накладних, і вказані відносини, як вірно наголосив суд першої інстанції, не є предметом розгляду у даній справі.
Акти приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018 - 31.11.2018 та за 01.11.2018 - 30.11.2018 сторонами підписано, роботи прийнято, відтак суд першої інстанції вірно встановив, що строк оплати виконаних робіт сплив 09.12.2018 (5 банківських днів після підписання акту (пункт 4.2. Договору)), враховуючи, що останнім днем листопада місяця є 30.11.2018, а не 31.11.2018, як помилково зазначено в одному з актів. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 251 896,57 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3561,06 грн. та 10 756,67 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Із долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено останнім у сумі 3 561,06 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного акту окремо, за загальний період з 01.12.2018 до 21.05.2019.
Як вбачається із матеріалів справи, розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 10 756,67 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного акту окремо, за загальний період з листопада 2018 року до квітня 2019 року включно.
Згідно частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Положеннями частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також наведені вище умови пункту 4.2. Договору, яким передбачено, що всі наступні розрахунки виконуються протягом 5-ти банківських днів після підписання актів прийму-передачі виконаних робіт, період обчислення 3% річних та інфляційних втрат починається з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3374,72 грн. за період з 10.12.2018 до 21.05.2019, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково в розмірі 3374,72 грн.
Поряд з цим слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.
Сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З урахуванням наведеного, оскільки прострочення оплати за Договором підряду №19/10-18 від 19.10.2018 виникло 10 грудня 2018 року, то розрахунок інфляційних втрат слід розпочинати з січня 2019 року.
Отже, згідно із арифметично вірним перерахунком суду першої інстанції, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 8672,12 грн. за період з 01.01.2019 до 30.04.2019.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 8 672,12 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2019 у справі №911/1280/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі №911/1280/19 залишити без змін.
Матеріали справи №911/1280/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2019.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко