вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3588/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ГОЙДА"
до Фізичної особи-підприємця Кім Ченбау Вадимовича
про стягнення 77345,75грн. безпідставно набутого майна
Представники:
від позивача: Цибульник О.В., директор;
від відповідача: Блонська В.Д., представник на підставі ордеру про надання правової допомоги.
І. ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ГОЙДА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кім Ченбау Вадимовича (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 77345,75грн.
Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
Позивач стверджує, що помилково перерахував на користь відповідача грошові кошти на підставі рахунку-фактури №08/10-01 від 08.10.2018 у розмірі 77345,75грн.
Факт помилкового перерахування грошових коштів підтверджується рахунком-фактурою №08/10-01 від 08.10.2018 в якому у графі "Отримувач" вказано " ОСОБА_1 ", а в графі "Платник" зазначено " ОСОБА_1 ".
Факт перерахування грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №261 від 16.10.2018 за яким перераховано на адресу відповідача грошові кошти у розмірі 77345,75грн.
Факт безпідставності отримання грошових коштів відповідачем підтверджується відсутністю факту поставки товару на адресу позивача.
18.04.2019 на адресу відповідача надіслано претензію-вимогу за вих.№2 в якій позивач вимагає повернути грошові кошти у розмірі 77345,75грн. протягом 10 (десяти) днів з дня отримання претензії.
Повторну претензію, яка відправлена на адресу відповідача 12.09.2019 останнім також проігноровано.
Правовою підставою позовних вимог визначено статті 1212 Цивільного кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3588/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019.
Ухвалою від 20.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 19.09.2019.
10.09.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України від 06.09.2019 за вих.№09/1 в якості додатків зазначено установчі документи. Документи долучено до матеріалів справи.
13.09.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 13.09.2019 за вих.№б/н в якому просить суд надати додатковий час з метою підготування відзиву на позовну заяву та доказів. Клопотання від 13.09.2019 за вих.№б/н залишено без розгляду, у зв'язку з подачею відзиву та прийняття його господарським судом до розгляду.
13.09.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 13.09.2019 за вих.№б/н в якій просить суд проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; 20.09.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 20.09.2019 за вих.№б/н в якому просить суд зокрема вирішити питання про розгляд справи №904/3588/19 за правилами загального позовного провадження із викликом сторін. Ухвалою від 17.10.2019 заяву від 13.09.2019 за вих.№б/н залишено без задоволення.
20.09.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 20.09.2019 за вих.№б/н в якому просить суд зокрема у задоволенні позовних вимог відмовити.
Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.
Відповідач повідомляє суду, що у жовтні 2018 року ОСОБА_1 , яка є засновником позивача звернулася до відповідача із замовленням на виготовлення фриз скляних "Фьюзинг" 300х600мм (40,5 пог.м.) на загальну суму 154689,75грн.
Відповідач зауважує, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб.
Відповідач інформує, що зміст рахунку-фактури №08/10-01 від 08.10.2018 змінено шляхом коригування платника з ОСОБА_1 на товариство позивача та враховано 20% ПДВ.
Відтак, правильним є рахунок-фактура №08/10-01 від 08.10.2018 із зазначенням у графі "Платник" товариства позивача, а суму ПДВ у розмірі 20%, який фактично частково і було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №261 від 16.10.2018 на суму 77345,75грн.
Відповідач стверджує, що відповідно до рахунку-фактури на ім'я позивача, відповідач мав обов'язок виконати замовлення лише після передплати у розмірі 100%. Проте, подальша оплата здійснена не була, у зв'язку із чим, за твердженням відповідача, у останнього не виникло обов'язку виконувати замовлення.
Відповідач зазначив, що загальна сума витрат на купівлю матеріалів для виготовлення замовлення позивача складає 77888,36грн.
Відповідач здійснює посилання на постанови Верховного Суду України та практику Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.03.2018 по справі №904/5844/17.
Ухвалою від 30.09.2019 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.10.2019.
01.10.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та залишити без задоволення вимоги відповідача.
Доводи позивача на відзив.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 є не тільки співзасновником позивачем, а ще й веде індивідуальну господарську діяльність, що підтверджується відомостями з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач вказує, що відповідач не є платником ПДВ; відповідач не довів належними доказами факт передачі позивачу рахунку-фактури, який долучено до відзиву; відповідач, з дати виникнення податкових зобов'язань не складав та в ЄРПН не реєстрував податкову накладну, відтак, за твердженням позивача, долучений до відзиву рахунок-фактура №08/10-01 від 08.10.2018 на ім'я позивача не відповідає дійсності.
Позивач констатує, що рахунок-фактура №08/10-01 від 08.10.2018, який додано до позовної заяви не містить посилань на порядок та терміни оплати.
Позивач звертає увагу на твердження відповідача про те, що обов'язок виконати замовлення позивача не виник, у зв'язку з відсутністю подальшої оплати.
Позивач інформує, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем; співзасновницею позивача та співзасновницею Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Н'ю-лайн", за яким зареєстровано знак для товарів і послуг "ГОЙДА". Відтак, на думку позивача, фотографії відповідача не підтверджують існування будь-яких домовленостей між співзасновницею позивача та відповідачем.
Позивач просить врахувати, що ОСОБА_1 є співзасновницею позивача і її частка у статутному капіталі складає 50%. Згідно пункту 7.8 статуту позивача лише директор має право розпоряджатися коштами товариства і підзвітний загальним зборам учасників. В свою чергу, загальні збори вважаються повноважними якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більше ніж 60 відсотками голосів. Отже, на думку позивача, логічним є висновок, що ОСОБА_1 позбавлена права одноособово розпоряджатися коштами позивача.
07.10.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли заперечення в яких просить суд залишити без розгляду відповідь на відзив, як таку, що подана поза межами процесуального строку встановленого судом та не приймати докази, додані до відповіді на відзив до уваги, з огляду на їх подачу поза межами встановленого строку.
Доводи відповідача щодо незгоди з аргументами позивача викладеними у відповіді на відзив.
Відповідач посилається на пропуск позивачем строку для подачі відповіді на відзив та порядку подачі доказів.
17.10.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від б/д за вих.№б/н в якому позивач просить суд надати час з метою підготовки відповіді на відзив, у зв'язку з можливістю звернутися за правовою допомогою лише 27.09.2019.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 21.10.2019.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
В судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2019 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.
Господарський суд констатує наявність в матеріалах справи двох рахунків-фактур №08/10-01 від 08.10.2018, один з яких надано позивачем, а інший відповідачем.
Наданий позивачем рахунок-фактура №08/10-01 від 08.10.2018 містить у графі "Постачальник" - ПП Кім Ченбау Вадимович; у графі "Отримувач" - Килевая Ольга; в графі "Платник" - той же; у графі "ПДВ" - 0,00.
Наданий відповідачем рахунок-фактура №08/10-01 від 08.10.2018 містить у графі "Постачальник" - ПП Кім Ченбау Вадимович; у графі "Отримувач" - ТОВ "НВК Гойда"; в графі "Платник" - той же; у графі "ПДВ" - 154689,75.
При цьому, господарський суд встановив у двох рахунках-фактурах №08/10-01 від 08.10.2018 ідентичність найменування товару та загальної суми замовлення.
Дослідивши долучене до позовної заяви платіжне доручення №261 від 16.10.2018 на суму 77345,75грн. господарський суд встановив, що у графі "Платник" вказано НВК ГОЙДА ТОВ, тобто підприємство позивача; у графі "Призначення платежу" вказано "За матеріали згідно рахунку №08/10-01 від 08.10.2018 у сумі 64454,79грн., ПДВ - 20% 12890,96грн.".
Відтак, аналізуючи докази надані сторонами у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що матеріалам справи відповідає рахунок-фактура №08/10-01 від 08.10.2018 на суму 154689,75грн. наданий відповідачем.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №912/1883/17):
"32. Суд зазначає, що загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.
33. З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій."
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до норм статей 202, 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
За приписами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 1 статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Частиною 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України закріплено господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Господарський суд констатує, що офертою відповідача є виписання рахунку-фактури №08/10-01 від 08.10.2018 на суму 154689,75грн., а факт прийняття пропозиції відповідача позивачем є вчинення відповідних конклюдентних дій, зокрема оплата рахунку-фактури №08/10-01 від 08.10.2018 на суму 154689,75грн., що підтверджується платіжним дорученням №261 від 16.10.2018 на суму 77345,75грн.
Отже, господарський суд визнає обґрунтованою позицію відповідача в частині того, що між сторонами укладеного договір у спрощений спосіб.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проаналізувавши долучені до позовної заяви докази, господарський суд встановив відсутність погодження між сторонами строку виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Таким чином, правомірним є застосування положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України погоджено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Господарський суд констатує відсутність вимоги позивача до відповідача виконати зобов'язання.
Отже, логічним є висновок, що строк виконання зобов'язання є таким, що не настав.
Крім того, господарський суд визнає обґрунтованим твердження позивача, що рахунок-фактура №08/10-01 від 08.10.2018 на суму 154689,75грн. не містить посилань на порядок та терміни оплати.
Щодо правової підстави позову обраної позивачем.
Правовою підставою позову обрано положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Господарський суд констатує, що позивачем не доведене безпідставне збагачення відповідача.
Крім того, позивачем не доведено наявність правових підстав для повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 77345,75грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 та 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір підряду є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави ( підстави, за яких виникло це зобов'язання ).
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Здійснюючи юридичний аналіз фактичних обставин справи, господарський суд констатує неправильне визначення правової підстави позову позивачем.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання, станом на 17.10.2019, є таким, що не настав, а докази зворотного відсутні, господарський суд встановлює обов'язок замовника прийняти та оплатити виконану роботу.
Щодо правових позиції Верховного Суду України на які посилається відповідач.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2). Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (частина 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5). Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу (частина 6).
Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Верховного Суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми. (Постанова Верховного Суду від 29.01.2019 по справі №922/595/18).
Щодо правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №904/5844/17 від 19.03.2018, на яку посилається відповідач.
Господарський суд визнав посилання на вказану постанову доцільним та взяв висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду висвітлені у постанові від 19.03.2018 по справі №904/5844/17 до уваги.
Щодо заперечень відповідача в частині строків для подачі відповіді на відзив та долучених до неї доказів.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Господарський суд врахував, що справа №904/3588/19 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та її розгляд по суті не почався.
Відтак, з метою виконання завдань Господарського процесуального кодексу України та прийняття законного і обґрунтованого рішення за результатами оцінки всіх наявних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, господарський суд відхилив заперечення відповідача та прийняв відповідь на відзив з доданими до нього доказами до розгляду.
Приймаючи рішення у даній справі господарський суд взяв до уваги і практику Європейського суду з прав людини, а саме позицію висвітлену у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 в якому наголошено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними і в їх задоволенні слід відмовити.
ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №561 від 18.07.2019 на суму 1921,00грн. і розмір якого відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1921,00грн. покласти на позивача.
IV. ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІД Б/Д ЗА ВИХ.№Б/Н.
Клопотання позивача від б/д за вих.№б/н про надання додаткового часу задля подачі відповіді на відзив господарський суд відхиляє як необґрунтоване з огляду на таке.
Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач зобов'язаний, а не має право додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Враховуючи, що до суду з позовною заявою звернувся саме позивач логічним є висновок, що всі докази на обґрунтування обраної правової позиції наявні в матеріалах справи.
Крім того, матеріали справи містять відповідь на відзив, яка надана позивачем.
Також, Господарський процесуальних кодекс України не передбачає подвійну подачу до суду заяв по суті, якою є відповідь на відзив.
Клопотання позивача не містить обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо перешкод в отриманні правової допомоги вчасно, беручи до уваги подачу позовної заяви саме позивачем.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
V. ВИРІШИВ.
У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ГОЙДА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАНДРИКІВСЬКА, будинок 44-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39143127) до фізичної особи-підприємця КІМ ЧЕНБАУ ВАДИМОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення 77345,75грн. безпідставно набутого майна відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ГОЙДА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАНДРИКІВСЬКА, будинок 44-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39143127).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 22.10.2019
Суддя І.В. Петренко