вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" жовтня 2019 р. Cправа № 902/484/19
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)
про стягнення 9313951,16 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Безпалюк О.Л. за довіреністю;
відповідача не з'явився;
присутній Мандер М.О. згідно паспорту
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 14/4-605 від 06.05.2019 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 9 313 951,16 грн, з яких: 4 034 515,20 грн пеня, 1 645 331,77 грн три проценти річних, 3 634 104,19 грн інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 21.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/484/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.07.2019.
За наслідками судового засідання 10.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.09.2019. (ухвала від 10.07.2019)
Ухвалою суду від 03.09.2019 підготовче засідання відкладено на 19.09.2019.
Ухвалою суду від 19.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/484/19 для судового розгляду по суті на 09.10.2019.
За результатами судового засідання 09.10.2019 розгляд справи по суті відкладено на 18.10.2019. (ухвала від 09.10.2019)
На визначену судом дату з'явився представник позивача.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 09.10.2019.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
У судовому засіданні 18.10.2019 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Стислий виклад позицій учасників судового процесу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на укладення з відповідачем Договору купівлі-продажу природного газу № 4766/1617-ТЕ-1 від 05.10.2016, відповідно до умов якого останньому в період з жовтня 2016 по вересень 2017 року передано природний газ на загальну суму 470 831 511,84 грн, за який Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" розрахувалось несвоєчасно, чим порушило умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору.
З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 034 515,20 грн пені, 1 645 331,77 грн 3 % річних, 3 634 104,19 грн інфляційних втрат за вказаним Договором.
Відповідач у відзиві № 34/5841 від 09.07.2019 заперечує проти позову в частині стягнення пені та зазначає, що вживав всіх належних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань за Договором. Наголошує, що заборгованість іноді виникала у зв'язку з недостатністю коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу обумовлено неплатежами різних категорій споживачів та не профінансованими пільгами і житловими субсидіями населенню.
Окрім того відповідач зауважує, що підприємство перебуває у вкрай важкому фінансовому стані та просить зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 4 034,52 грн.
У відповіді на відзив № 14/4-2629ввід 16.09.2019 позивач заперечує проти доводів відповідача посилаючись на наступне.
Щодо доводів відповідача про здійснення оплат із рахунків зі спеціальним режимом використання, позивач наголошує, що сторони прямо передбачили в Договорі обов'язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п.п.3 абз.2 п.6.2. Договору. Таким чином, умови договору, а саме п. 6.2. Договору, прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку.
Щодо заявлено відповідачем клопотання про зменшення пені, позивач зазначає, що наведені відповідачем підстави для зменшення пені не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для застосування ст. 233 ГК України оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про неналежне планування останнім своєї господарської діяльності.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач, Споживач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 4766/1617/ТЕ-1 (надалі Договір).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачем у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно із п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 63 100 тис.куб.
Обсяги природного газу, що планується поставити з цим Договором, повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2. цього Договору. (п. 2.2. Договору)
Плановий обсяг за цим Договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін. (п. 2.3. Договору)
Відповідно до п. 3.4. Договору приймання-передачі природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.
За змістом п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.
Згідно із п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.
Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Відповідно до п.п. 4 п. 11.3. Договору будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього Договору.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).
Додатковими угодами № 1 від 23.01.2017 та № 2 від 22.02.2017 до Договору сторонами внесено зміни до умов Договору щодо коригування планових обсягів природного газу.
Додатковою угодою № 3 від 31.03.2017 до Договору сторонами внесено зміни до умов Договору щодо періоду поставки природного газу, та погоджено поставку Постачальником Споживачу природного газу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року обсягом до 9 800 тис.куб. метрів.
Додатковою угодою № 4 від 21.04.2017 до Договору сторонами збільшено обсяг природного газу, що підлягає поставці в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 до 10 300 тис.куб. метрів.
Додатковою угодою № 5 від 22.09.2017 до Договору сторонами узгоджено обсяг природного газу за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 до 79 334 963 тис.куб. метрів.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 470 831 511,84 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 45-56).
Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.
Остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 21.12.2017, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операції по Договору № 4766/1617-ТЕ-1, Підприємство "Вінницяміськреплоенерго КП» з 01.10.2016 по 31.05.2018 (а.с.100-103).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної оплати отриманого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.
За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У п. 8.2. Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником за суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.
Умовами п. 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, 3% річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині являються правомірними та обґрунтованими (1 645 331,77 грн 3 % річних, 3 634 104,19 грн інфляційних втрат, 4 034 515,20 грн пені).
Суд акцентує увагу, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку (3 % річних, інфляційних втрат та пені), не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.
Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення пені, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини:
- отриманий природний газ відповідачем оплачено в повному обсязі та строк прострочення оплати останнього є незначним;
- ступінь виконання зобов'язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів;
- предметом розгляду спору є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;
- розмір заявленої до стягнення пені є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи погашення станом на момент розгляду спору заборгованості відповідачем за Договором в повному обсязі ще в грудні 2017 року;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;
- відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором. Іншого матеріали справи не місять;
- відповідно до звіту незалежного аудитора щодо річної фінансової звітності Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» станом на 31.12.2018 та звіту про фінансовий стан на 31.03.2019 підприємство є збитковим.
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
Крім того, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому суд, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховує, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача підлягає до задоволення частково.
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 2 017 257,60 грн.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 7 296 693,56 грн, з яких: 2 017 257,30 грн - пеня; 1 645 331,77 грн - 3% річних; 3 634 104,19 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення пені.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв'язку із зменшенням пені.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) - 2 017 257 (два мільйона сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 60 коп. - пені; 1 645 331 (один мільйон шістсот сорок п'ять тисяч триста тридцять одну) грн 77 коп. - 3% річних; 3 634 104 (три мільйона шістсот тридцять чотири тисячі сто чотири) грн 19 коп. - інфляційних втрат, 139 709 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн 27 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У стягненні 2 017 257,60 пені відмовити.
Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 21 жовтня 2019 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
3 - відповідачу (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)