ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 жовтня 2019 року Справа № 924/455/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 р.
(ухвалене о 12:22 год. у м. Хмельницький, повний текст складено 16.08.2019 р.)
у справі № 924/455/19 (суддя Кочергіна В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко"
до Фермерського господарства "Золотий жайвір"
про стягнення 3101044 грн. 06 коп. заборгованості згідно договору поставки № 60 від 10.05.2018р.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" звернулося із позовом до Фермерського господарства "Золотий жайвір" про стягнення 3101044грн. 06 коп. заборгованості згідно договору поставки № 60 від 10.05.2018 р..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору поставки № 60 від 10.05.2018р. в повному обсязі не здійснив розрахунок за отриманий товар, у зв'язку із чим, у нього існує заборгованість перед позивачем.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 р. у справі № 924/455/19 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Фермерського господарства "Золотий жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" 2749784грн. 06 коп. заборгованості, 41246 грн. 76 коп. судового збору, 3286грн. 21коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що 10.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (Продавець) та Фермерським господарством "Золотий жайвір" (Покупець) укладено договір поставки № 60, на виконання умов якого позивачем за період з 10.05.2018р. по 10.12.2018р. було здійснено відповідачу поставки товару на суму 6011044 грн. 06 коп.
Судом встановлено, що відповідачем за період з 10.05.2018р. по 18.04.2019р. перераховано на користь позивача 2910000 грн. та згідно видаткової накладної від 05.07.2018р. № 07-0000002 було повернуто позивачу товар на суму 351260 грн.
Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 11, 526, 527, 530, 626, 627, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 2749784 грн. 06 коп. та як наслідок задовольнив їх, а в позові в частині стягнення 351260грн. 00коп. заборгованості відмовив.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Фермерське господарство "Золотий жайвір" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 р. у справі № 924/455/19 скасувати в частині стягнення 60436грн. 22 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Відповідно до п. 5.2. Договору товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості Товару відпущеного згідно договору - попередня передоплата; 10% від вартості Товару відпущеного згідно договору оплачується в строк до 01.09.2018р.; 70% від вартості Товару відпущеного згідно договору оплачується в строк до 15.11.2018р.
Враховуючи, що 10.05.2018 р. відповідач сплатив на користь позивача 300000 грн. попередньої оплати, то ФГ "Золотий жайвір" при укладенні Договору керувався тим, що продавцем буде поставлено товар на загальну суму 1500000 грн. (300000х100/20), а тому Договором поставки №60 від 10.05.2018 р., врегульовано порядок та строки поставки Товару та розрахунків за Товар на вказану суму.
В той же час, керуючись положеннями ст. 689 ЦК України, а також постійною потребою ФГ "Злотий жайвір" у засобах захисту рослин (виходячи із виду здійснення господарської діяльності господарства), відповідач не заперечував проти поставки позивачем такого товару у кількості, яка не була обумовлена умовами Договору поставки №60 від 10 травня 2018 року.
При цьому порядок та строки розрахунків за засоби захисту рослин, який був поставлений понад кількість, визначену укладеним Договором, а також подальшу поставку Товару, сторони домовились визначити у відповідному Договорі поставки, який мав бути укладений в травні 2019 року.
Згідно видаткової накладної №196 від 14 червня 2018 року ТОВ "Агроплантеко" поставило ФГ "Золотий жайвір" 68 л "Канонір Дуо", який засобом захисту рослин не є.
Вказана обставина підтверджується наданою позивачем копією Сертифікату якості (без номеру, без дати та без підпису будь-якої особи), з якого не вбачається, що біло-бежева речовина під назвою "Канонір Дуо" є засобом захисту рослин.
Умовами Договору передбачено обов'язок Продавця передати Покупцю копії сертифікатів якості поставленого товару.
ФГ "Золотий жайвір" на підставі ст. 666 Цивільного кодексу України 17 травня 2019 року направлено на адресу ТОВ "Агроплантеко" вимогу про надання копій сертифікатів якості Товару згідно Договору поставки №60 від 10.05.2018 р., яку позивачем отримано 22 травня 2019 року.
Згідно вказаної вимоги відповідач просив на протязі 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної вимоги передати Фермерському господарству "Золотий жайвір" копії сертифікатів якості Товару, який поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" на підставі Договору поставки №60 від 10.05.2018 року.
Станом на 03 червня 2019 року вказана вимога позивачем не була виконана, копії сертифікатів якості Товару в розпорядження ФГ "Золотий жайвір" передані не були.
У зв'язку із цим ФГ "Золотий жайвір" на підставі ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України повідомило ТОВ "Агроплантеко" про відмову фермерського господарства "Золотий жайвір" від Договору поставки №60 від 10.05.2018 р. та про повернення товару, отриманого на виконання умов цього договору.
З врахуванням того, що умовами договору передбачено доставку Товару за рахунок Продавця, відповідач просив вжити заходів для отримання цього товару від ФГ "Золотий жайвір" за рахунок ТОВ "Агроплантеко".
Однак, місцевий господарський суд не надав оцінки вищевказаним обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, Фермерське господарство "Золотий жайвір" вважає, що вищевказане судове рішення в частині стягнення 60 436 грн. 22 коп. заборгованості прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню у вказаній частині.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.
Відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки товару № 60 від 10 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" відвантажило Фермерському господарству "Золотий жайвір" засоби захисту рослин та мікродобрива для сільськогосподарських культур згідно видаткових накладних в яких зазначено, що поставка товару здійснюється на підставі договору поставки №60 від 10.05.2018р. Видаткові накладні підписані представниками та скріплені відтисками печаток Постачальника та Покупця.
Тому, твердження відповідача про те, що поставка товарів на суму 2749784 грн. 06 коп. відбувалась не в межах договору поставки №60 від 10.05.2018р., а є окремою господарською операцією спростовуються вищевказаним.
Крім того, кожна поставка товару здійснювалася в попередньо погодженому асортименті, кількості та вартості і лише згідно договору поставки №60 від 10.05.2018 р.
Пунктом 2.3 договору поставки №60 від 10.05.2018 року передбачається, що якість товару, який поставляється продавцем, відповідає сертифікату якості виробника, який Продавець повинен передати Покупцю разом з товаром.
Протягом більш як року (з моменту поставки першої партії товару - видаткова накладна №118 від 10.05.2018 р. і до моменту надіслання вимоги про надання сертифікатів якості - 17.05.2019 р.) відповідач не ставив питання про те, що йому не надано сертифікатів якості на товар чи товар є неякісним, а лише після отримання копії позовної заяви, ФГ "Золотий жайвір" заявило вимогу про ненадання їм сертифікатів якості на отриманий товар.
Щодо тверджень скаржника, що товар який поставлявся згідно видаткової накладної №196 від 14.06.2018 р., а саме "Канонір ОСОБА_1 " в кількості 68 л, на загальну суму 60436 грн. 22 коп. не є засобом захисту рослин, позивач вказує, що препарат " ОСОБА_2 " є засобом захисту рослин, який використовується для обприскування злакових рослин від шкідників та комах.
Зазначає, що покупцю разом з товаром 14.06.2018 р. було передано і копію сертифікату якості на даний препарат, а також повторно надіслано на його вимогу в травні 2019 року.
Відповідно до п. п. 4.3-4.5. Договору в разі виявлення можливих недоліків покупцем має бути складений відповідний акт та негайно повідомлено про це продавця. Акт складається з обов'язковою присутністю представника продавця. Якщо продавцеві на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим покупцем, як такий, що відповідає вимогам. Претензії покупця розглядаються продавцем і визнаються обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вищезазначених вимог, а також інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню та зберіганню та застосуванню товару.
В той же час, претензій покупця щодо поставленого товару, пред'явлених у порядку р. 4 Договору до позивача не надходило. Учасниками справи про наявність таких доказів не зазначено також.
За наведеного вище, позивач просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 09 серпня 2019 року по справі №924/455/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" - без задоволення.
Від представника Фермерського господарства "Золотий жайвір" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника ФГ "Золотий жайвір" в іншому судовому засіданні.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Тобто, умовами відкладення розгляду справи є наявність клопотання учасника справи та визнання судом причин неявки поважними.
Вище зазначалося, що представник позивача підставою неявки в судове засідання вказує участь в іншому судовому засіданні.
Поруч з тим, участь представника в іншому судовому засіданні не є поважною причиною неявки представника, оскільки представник міг реалізувати своє право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, з того суду в судовому засіданні котрого він бере участь.
При цьому скаржником не обґрунтовано пріоритетність його участі в судовому засіданні Восьмого апеляційного адміністративного суду, а не в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду.
Також судом береться до уваги, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 р. у даній справі явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
За таких обставин, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.
В судове засідання 22.01.2018 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлені позивачу (т. 2, а. с. 63), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Беручи до уваги вищевказані обставини, апеляційний господарський суд розглядає апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 р. у справі № 924/455/19 за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення в частині стягнення 60436 грн. 22 коп. заборгованості залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 10.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (Продавець) та Фермерським господарством "Золотий жайвір" (Покупець) було укладено Договір поставки № 60 (далі - Договір) (т. 1, а. с. 14).
Відповідно до п. п. 1.1., 1.3. Договору цей Договір визначає умови поставки засобів захисту рослин. Продавець зобов'язався поставити товар, а Покупець зобов'язався оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно із п. п. 2.1-2.3 Договору, асортимент товару, його ціна і кількість, місце передачі та термін поставки визначаються в додатках до даного Договору, рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного Договору, є його невід'ємною частиною. Якість товару, який поставляється продавцем, відповідає сертифікату якості виробника, який Продавець повинен передати Покупцю разом з товаром.
В п. п. 4.1, 4.3, 4.4 Договору сторони погодили, що приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його передачі від Продавця. В разі виявлення можливих недоліків Покупцем має бути складений відповідний акт та негайно повідомлено про це Продавця. Акт складається з обов'язковою присутністю представника Продавця. Якщо Продавцеві на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим Покупцем, як такий, що відповідає вимогам.
Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та/або вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватися Продавцем. Товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: - 20% від вартості товару відпущеного згідно Договору-попередня передоплата; - 10% від вартості Товару відпущеного згідно Договору оплачується в строк до 01.09.2018р.; - 70% від вартості Товару відпущеного згідно Договору оплачується в строк до 15.11.2018р. ( п. п. 5.1, 5.2 Договору)
Згідно із п. 6.2 Договору, Продавець зобов'язаний: передати товар Покупцю згідно умов Договору; передати Покупцю копію сертифікату якості (походження, аналізу) товару, який надається виробником.
Відповідно до п. 10.2 Договору, всі додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною.
Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору (п. 11.1. Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем за період з 10.05.2018р. по 10.12.2018р. було здійснено відповідачу поставки товару згідно видаткових накладних: № 118 від 10.05.2018р. на суму 879666 грн.; № 146 від 21.05.2018р. на суму 1292397грн. 14 коп.; № 157 від 29.05.2018р. на суму 609953 грн. 40 коп.; № 177 від 07.06.2018р. на суму 198000 грн.; № 180 від 11.06.2018р. на суму 132889 грн. 20 коп.; № 181 від 11.06.2018 р. на суму 233262 грн. 72 коп.; № 196 від 14.06.2018 р. на суму 60436 грн. 22 коп.; № 223 від 03.07.2018р. на суму 202408грн. 80коп.; № 226 від 04.07.2018р. на суму 202408 грн. 80 коп.; №225 від 05.07.2018 р. на суму 53652 грн. 96 коп.; № 227 від 05.07.2018р. на суму 202408 грн. 80 коп.; №287 від 22.08.2018р. на суму 52950 грн. 96 коп.; № 430 від 20.11.2018р. на суму 280356 грн.; №445 від 03.12.2018р. на суму 33600грн.; № 446 від 04.12.2018р. на суму 262136 грн. 70 коп.; №448 від 05.12.2018р. на суму 197100 грн.; № 449 від 06.12.2018р. на суму 207900грн.; №450 від 06.12.2018р. на суму 419333 грн. 46 коп.; № 452 від 07.12.2018р. на суму 167152 грн. 50 коп.; №454 від 10.12.2018р. на суму 323030 грн. 40 коп. Всього позивачем було поставлено товару на загальну суму 6011044 грн. 06 коп. (т. 1, а. с. 15-34).
У всіх вищевказаних видаткових накладних зазначено, що поставка товару здійснюється на підставі Договору поставки №60 від 10.05.2018 р.
Поставка та отримання товару також підтверджується і наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними: №Р118 від 10.05.2018р., №Р146 від 21.05.2018р., №Р157 від 29.05.2018р.; №Р177 від 07.06.2018р.; №Р180 від 11.06.2018р.; №Р181 від 11.06.2018р.; №Р196 від 14.06.2018р.; №Р223 від 03.07.2018р.; №Р225 від 05.07.2018р.; №Р226 від 04.07.2018р.; №Р227 від 05.07.2018р.; №Р287 від 22.08.2018р.; №Р430 від 20.11.2018р.; №Р445 від 03.12.2018р.; №Р446 від 04.12.2018р.; №Р448 від 05.12.2018р.; №Р449 від 06.12.2018р.; №Р450 від 06.12.2018р.; №Р452 від 07.12.2018р.; №Р454 від 10.12.2018р. (т. 1, а. с. 35-55).
Згідно виписок з банківського рахунку, які знаходяться в матеріалах справи, відповідачем за період з 10.05.2018р. по 18.04.2019р. перераховано на користь позивача 2910000грн. (т. 1, а. с. 56-84).
05.07.2018р. відповідач згідно видаткової накладної №07-0000002 передав позивачу товару на суму 351260грн. (т. 1, а. с. 121).
17.12.2018р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 48 про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 19.12.2018р. (т. 1, а. с. 85-86).
Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 10.05.2018р. - 10.04.2019р. за Договором поставки № 60 від 10.05.2018р. заборгованість відповідача станом на 10.04.2019р. становить 3749784 грн. 06 коп. Акт звірки розрахунків підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін. (т. 1, а. с. 88)
Судом зазначається, що у вказаному акті відображено операцію повернення товару згідно видаткової накладної №07-0000002 на суму 351260 грн.
Враховуючи, що відповідач не оплатив поставлений позивачем товар, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що скаржник оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 р. у справі № 924/455/19 в частині стягнення 60436 грн. 22 коп. заборгованості, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Вище судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач на підставі Договору № 60 від 10.05.2018 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 6011044 грн. 06 коп., зокрема включно і по видатковій накладній № 196 від 14.06.2018 р. на суму 60436 грн. 22 коп.
Відповідач заперечуючи проти належної поставки за вказаною видатковою накладною зазначає, що у зв'язку із не переданням позивачем сертифікату якості засобу рослин до вказаної накладної, відповідач на підставі ст. 666 ЦК України направив позивачу вимогу про надання такого сертифікату якості, а в подальшому через не виконання такої вимоги, повідомив позивача про свою відмову від Договору та повернення товару.
Однак, апеляційний господарський суд критично оцінює вищевказані твердження скаржника, з огляду на наступне.
Відповідно до видаткової накладної від 14.06.2018 р. № 196 позивач передав, а відповідач прийняв товар - Канонір ОСОБА_1 у кількості 68 л. на суму 60436 грн. 22 коп. без ПДВ (т. 1, а. с. 21).
За умовами п. 2.3. Договору якість товару, який поставляється продавцем, відповідає сертифікату якості виробника, який Продавець повинен передати Покупцю разом з товаром.
В матеріалах справи наявний сертифікат якості на вищевказаний товар (т. 1, а. с. 158).
Посилання скаржника на те, що вищевказаний сертифікат не є сертифікатом якості, не беруться судом до уваги, оскільки умовами Договору не передбачено конкретні вимоги до сертифікатів якості, які мають бути надані при передачі товару.
Поруч з тим, відповідно до п. 4.3 Договору у разі виявлення можливих недоліків Покупцем має бути складений відповідний акт та негайно повідомлено про це Продавця. Акт складається з обов'язковою присутністю представника Продавця.
Згідно із п. 4.4 Договору якщо Продавцеві на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим Покупцем, як такий, що відповідає вимогам.
Покупця розглядаються Продавцем і визнаються обґрунтованими тільки при умові дотримання Покупцем вищезазначених вимог, а також інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню та зберіганню та застосуванню товару (п. 4.5. Договору).
З вищевказаного вбачається, що у випадку не передання позивачем сертифікату якості до товару, вказаного в накладній № 196 від 14.06.2018 р., відповідач мав скласти в присутності представника позивача Акт та повідомити позивача про виявлені недоліки.
Однак, матеріали справи не містять доказів виконання вищевказаних умов Договору щодо фіксування недоліків при поставці.
Доводи скаржника про те, що така претензія направлялася відповідачу 17.05.2019 р. не спростовують вищевикладеного, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.
Щодо доводів скаржника, що ОСОБА_2 не є засобом захистом рослин, суд апеляційної інстанції зазначає, наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про пестициди і агрохімікати" цей Закон регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.
Статтею 1 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" визначено, що: пестициди - токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб; агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції;
Згідно із ст. 7 вказаного Закону державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на платній основі в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень.
Відповідно до п. п. 19, 24 Постанови КМУ № 1328 від 21.11.2007 р. державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва, для яких розроблені регламенти застосування, включаючи гігієнічні нормативи і методи контролю за їх дотриманням. Державний реєстр препаратів ведеться в електронному вигляді. До Державного реєстру препаратів заноситься реєстраційний номер препарату, дата видачі, серія та номер посвідчення про державну реєстрацію препарату, найменування та вміст діючої речовини, торгова назва препарату та позначення його препаративної форми, класифікація препарату, найменування заявника та його адреса, найменування виробника препарату, сфера застосування (перелік сільськогосподарських культур), строк реєстрації препарату, дата скасування (призупинення) державної реєстрації препарату. Державний реєстр препаратів розміщується на веб-сайті Мінприроди.
Судом апеляційної інстанції із Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, розміщеного на веб-сайті Мінприроди (https://menr.gov.ua/content/derzhavniy-reestr-pesticidiv-i-agrohimikativ-dozvolenih-do-vikoristannya-v-ukraini-dopovnennya-z-01012017-zgidno-vimog-postanovi-kabinetu-ministriv-ukraini-vid-21112007--1328.html) встановлено, що в ньому зазначений Канонір ОСОБА_1 , КС, (Iмiдаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин, 100 г/л) інсектицид.
З огляду на вказане, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що ОСОБА_2 не є засобом захистом рослин.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 р. у справі № 924/455/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 р. у справі № 924/455/19 в частині стягнення 60436 грн. 22 коп. заборгованості - без змін.
2. Справу № 924/455/19 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "22" жовтня 2019 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.