вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" вересня 2019 р. Справа№ 910/14584/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Яковлєва М.Л.
Куксова В.В.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Мартинюк С.М. за довіреністю від 27.12.2018;
від відповідача: Синельников М.О. за довіреністю від 10.12.2018;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 (повний текст складено 28.02.2019)
у справі №910/14584/18 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 206 672,69 грн.,
У жовтні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути 206 672,69 грн. страхового відшкодування, 1 240,04 грн. - 3% річних та 7 506,97 грн інфляційних втрат коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.17.2346167 від 14.03.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду - ОСОБА_1 (далі - третя особа). Відповідальність власника автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ), водієм якого скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9316999 та договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795 зі встановленою страховою сумою "Автоцивілка Плюс", а тому позивач вказав, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що він повністю виконав свій обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок виплати коштів безпосередньо на рахунок потерпілої особи ( ОСОБА_2 ) в узгодженому з ним розмірі, тому, згідно з 8.3.18, 9.16, 13.1.11, 14.3 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.17.2346167 від 14.03.2019, обов'язок з відшкодування 206672,69 грн. має бути покладений на страхувальника за цим договором - ОСОБА_2 . Крім того, відповідач вказував, що позивачем не було надано всіх необхідних документів, які вимагаються правилами страхування, а тому посилання позивача на виникнення у відповідача обов'язку виплатити страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795 є безпідставними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року позов задоволено повністю.
З Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" стягнуто на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" суму страхового відшкодування у розмірі 206672 грн 69 коп., 3% річних у розмірі 1240 грн 04 коп., інфляційні втрати коштів у розмірі 7506 грн 97 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач та потерпілий ( ОСОБА_2 ) дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, яке було виплачено відповідачем повному обсязі, отже, зобов'язання є припиненим у зв'язку із належним виконанням. Належним відповідачем має бути ОСОБА_3 , оскільки він зобов'язаний повернути позивачу виплачену суму страхового відшкодування. Крім того, судом не було встановлено істотних умов договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795 та не вказано, на підставі яких доказів доведено факт надання відповідачу документів.
04 квітня 2019 року відповідачем було подано клопотання у якому він вказав на сплату позивачу 28.03.2019 суми страхового відшкодування у розмірі 86539,92 грн. та просив закрити провадження у справі в цій частині за відсутності предмету спору, в іншій частині спору - підтримав апеляційну скаргу.
18 квітня 2019 року позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що після виплати позивачем частини страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток в сумі 206 672,69 грн., а потерпіла особа ( ОСОБА_2 ) з цього часу втратив право на відшкодування шкоди у розмірі виплаченого позивачем відшкодування. У позивача відсутні підстави вимагати від ОСОБА_2 повернення страхового відшкодування, оскільки він звернувся до відповідача вже після того, як отримав відшкодування від позивача. Відповідачем не було надано жодних доказів наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Довідкою від 20.05.2019 позивач підтвердив факт надходження від відповідача грошових коштів в сумі 86539,92 грн.
24 травня 2019 року відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії полісу обов'язкового страхування; копії договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків; копії наказу про затвердження пакету страхової документації; копії частин 2, 3 програми страхування; копії Правил добровільного страхування зі змінами.
27 травня 2019 року відповідач подав письмові пояснення щодо умов договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків.
31 травня 2019 року позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів, саме: копії Правил добровільного страхування; копії листа відповідача від 28.03.2019.
04 червня 2019 року позивачем подані додаткові пояснення, у яких він наводить обґрунтування підстав та розміру виплати страхового відшкодування; обґрунтування підстав вимоги про стягнення страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування; обґрунтування підстав вимоги про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків. Також у поясненнях позивач просить не приймати надані відповідачем додаткові докази, оскільки він не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції при тому, що суд неодноразово їх вимагав надати.
31 липня 2019 року позивачем подані додаткові пояснення, у яких він вказав, що відповідач не надсилав позивачу копії доказів, які він надав суду апеляційної інстанції, не повідомив про причини неподання доказів в суді першої інстанції та не подав клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів, тому просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотань та залученні доказів по справі; відмовити відповідачу у доповненні та зміні апеляційної скарги; відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення в сили.
У подальшому, в судовому засіданні, представник позивача зняв свої заперечення проти залучення вказаних додаткових доказів. Суд апеляційної інстанції приймає надані сторонами додатково докази, оскільки вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, витребовувались судом першої інстанції, а сторони посилаються на них під час апеляційного перегляду.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019, у зв'язку із перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі головуючого судді: Козир Т. П., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М. Л.
Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, представника у судове засідання не направила, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та письмових пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, також вказав, що не заперечує проти дослідження додаткових доказів.
З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти та дослідити докази, подані сторонами в процесі апеляційного розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 березня 2017 року між позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.17.2346167 (далі - Договір №202), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, в тому числі, автомобілем Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є ПАТ "КБ "Глобус".
Загальна страхова сума за Договором №202 становить 775021,50 грн., франшиза безумовна - 1% від страхової суми.
Строк дії Договору №202 сторони встановили з 15.03.2017 по 14.03.2018.
26 січня 2018 року о 08 год. 15 хв. в місті Києві по вул. Заболотного, 156/1, сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda, державний номер НОМЕР_2 , був не уважним, не врахував дорожню обстановку, під час об'їзду перешкоди не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai, державний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортний засіб Skoda, державний номер НОМЕР_2 , відкинуло на сусідню смугу, де він здійснив зіткнення з транспортним засобом Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 , який рухався в цій смузі в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що встановлено постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 01.03.2018 у справі №752/2644/18, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
26 січня 2018 року ОСОБА_3 подав позивачу Повідомлення про подію від страхувальника та Заяву про виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО "Автоцентр на Кільцевій".
Відповідно до Звіту №205 від 22.02.2018, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Укравтолізинг" в особі оцінювача ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при ДТП складає 241458,25 грн. (з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу)
У відповідності до Калькуляції №КА-2742 від 08.02.2018, рахунку-фактури №СЧ-0000403 від 15.02.2018 та Акту виконаних робіт №ЗА-0001926 від 13.04.2018, складених виконавцем ремонтних робіт - Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на Кільцевій", фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 , склала 213922,91 грн.
Листом від 05.03.2018 ПАТ "КБ "Глобус" (вигодонабувач за договором №202) надав дозвіл позивачу на перерахування суми страхового відшкодування в розмірі 206172,69 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку на рахунок СТО для відновлення автомобіля.
Також з матеріалів справи вбачається, що на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди страхувальником були понесені витрати у розмірі 850,00 грн, що підтверджується актом №5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.01.2018 та квитанцією №691208 від 26.01.2018.
На підставі страхових актів №3.18.159-1 від 15.02.2018, №3.18.159-2 від 19.02.2018 та №3.18.159-3 від 03.05.2019, у відповідності до розрахунку сум страхового відшкодування, визначених вказаними актами, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, відповідно до умов Договору №202, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у загальній сумі 206672,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №ЦО00497 від 15.02.2018 на суму 110519,83 грн., №ЦО00585 від 19.02.2018 на суму 95 652,86 грн. та №ЦО01539 від 03.05.2018 на суму 500 грн. (з яких: 206172,69 грн. сплачено на рахунок виконавця ремонтних робіт та 500 грн. сплачено страхувальнику в якості відшкодування витрат, понесених на евакуацію транспортного засобу).
Після виплати позивачем страхового відшкодування ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою від 23.04.2018, у якій просив надати копії страхових актів з розрахунком розміру збитку та платіжних доручень, для отримання франшизи в страховій компанії винуватця.
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (особи винної у ДТП) була застрахована у відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9316999 (далі - Поліс №АК/9316999) з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн., франшиза 0 грн.
Крім цього, між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС", як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, також було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795 (надалі - Договір добровільного страхування відповідальності), пакет "Стандартний", програма/опція "Автоцивілка Плюс" зі встановленою страховою сумою 250000,00 грн, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю та здоров'ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час здійснення страхувальником експлуатації застрахованого транспортного засобу - автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_2 .
З матеріалів справи також вбачається, що позивач 02.02.2018 направив відповідачу протокол огляду транспортного засобу - застрахованого позивачем автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 . Вказаний протокол отриманий відповідачем 05.02.2019, що підтверджується відміткою на поштовій накладній.
Суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 15.02.2018 направив відповідачу повідомлення про огляд транспортного засобу, у якому просив відповідача направити представника для участі в технічному огляді пошкодженого автомобіля Chevrolet Captiva (д/н НОМЕР_1 ). Повідомлення отримане відповідачем 16.02.2018, що підтверджується відміткою на поштовій накладній, однак, відповідач представника для участі в технічному огляді не направив.
11 червня 2018 року позивач направив відповідачу заяву №3.18.159 від 04.06.2018 про відшкодування шкоди, у якій вказав, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 206 672,69 грн. та просив протягом 7 днів з дня отримання заяви здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу у вказаному розмірі. До заяви були додані документи, які підтверджують розмір виплаченого позивачем відшкодування. Заява отримана відповідачем 13.06.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
У той же час, 06 червня 2018 року, ОСОБА_2 подав відповідачу заяву про страхове відшкодування від 24.05.2018, у якій просив погодився з тим, що розмір страхового відшкодування складає 13460,08 грн. та просив перерахувати його на рахунок у КБ "Приватбанк".
На підставі вказаної заяви ОСОБА_2 відповідачем було складено страховий акт №16299Р/40/2018 від 13.06.2018 з додатком №1"Розрахунок суми страхового відшкодування", згідно якого вказана сума становить 13460,08 грн. та підлягає сплаті відповідно до Полісу №АК/9316999.
Платіжним дорученням №83268 від 26.06.2018 відповідач перерахував на рахунок ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 13460,08 грн. згідно Полісу №АК/9316999.
У зв'язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не сплатив позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування, останній звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 206672,69 грн. страхового відшкодування, у тому числі: 86539,92 грн. за полісом №АК/9316999 та 120 132,77 грн. за договором добровільного комплексного страхування, а також 1 240,04 грн. - 3% річних та 7 506,97 грн. інфляційних втрат коштів, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 12.09.2018 по 23.11.2018.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.17.2346167 (укладеного між позивачем та ОСОБА_2 ), договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9316999 та добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795 (укладених між відповідачем та ОСОБА_1 ), а також внаслідок завдання шкоди ОСОБА_1 майну ОСОБА_2 .
Правовідносини сторін у даній справі врегульовані Цивільним Кодексом України, Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв'язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов Договору №202.
Отже, факт виплати позивачем, як страховиком, страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.
Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.
Під час суброгації нового зобов'язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Пунктом 14.1 Договору №202 встановлено, що після виплати страхового відшкодування до страховика в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином позивач у даній справі витупає на правах потерпілого ( ОСОБА_2 ), а тому до нього з моменту виплати, тобто, з 15.02.2018 на суму 110519,83 грн., з 19.02.2018 на суму 95 652,86 грн. та з 03.05.2018 на суму 500 грн. перейшло право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як винна особа - безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Із постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 01.03.2018 у справі №752/2644/18 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Skoda, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого спричинено ДТП, що потягло завдання шкоди власнику автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1
Цивільна відповідальність безпосереднього заподіювача шкоди (особи, винної у ДТП) ОСОБА_1 була застрахована відповідачем у відповідності до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на підставі полісу №АК/9316999 з лімітом відповідальності по майну у сумі 100 000,00 грн. та франшизою у розмірі 0,00 грн., а також на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795, пакет "Стандартний", програма/опція "Автоцивілка Плюс" зі встановленою страховою сумою 250000,00 грн. та франшизою 0,00 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , тобто, особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах лімітів відповідальності за вирахуванням франшизи за обома договорами страхування (обов'язкового та добровільного), а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги до відповідача замість потерпілої особи в межах виплаченої суми.
Щодо вимог про стягнення 86539,92 грн. за полісом №АК/9316999, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст.29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу відшкодовує особа, яка завдала збитки, на підставі статті 1194 ЦК України.
В якості належного розрахунку витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв Звіт №205 від 26.02.2018, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Укравтолізинг" - оцінювачем ОСОБА_4 , який має вищу технічну освіту та кваліфікацію суб'єкта оцінювача дорожніх транспортних засобів, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 241458,25 грн.
При цьому, відповідач повідомлявся належним чином про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу при складенні звіту, проте, не скористався своїм правом на участь.
Фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_1 , склала 213922,91 грн. Крім того, на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди було здійснено витрати у розмірі 850,00 грн.
В свою чергу, до позивача перейшло право вимоги в межах суми 206672,69 грн.
Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9316999 (Поліс №АК/9316999) встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн.
У той же час, відповідач самостійно виплатив ОСОБА_2 13460,08 грн., отже, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до юридично вірного висновку про те, що в межах ліміту відповідальності по Полісу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 86539,92 грн. (100 000 грн. ліміт - 13460,08 грн. виплачено ОСОБА_2 ), а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що потерпілий ОСОБА_2 самостійно обрав відповідний порядок та розмір страхового відшкодування, погоджена сума була перерахована потерпілому, і тим самим ПАТ "Страхова група "ТАС" повністю виконало свої зобов'язання, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки у даному випадку право вимоги до позивача перейшло до моменту виплати відповідачем частини страхового відшкодування ОСОБА_2 .
При цьому, з огляду на те, що заява позивача про відшкодування шкоди була отримана відповідачем 13.06.2018, на момент розгляду заяви ОСОБА_2 відповідач був достеменно обізнаний про перехід права вимоги на суму 206672,69 грн. за спірним страховим випадком до позивача, що пыдтверджеэться матеріалами справи.
Доводи відповідача про наявність підстав для звернення позивача до ОСОБА_2 з вимогою про повернення страхового відшкодування відповідно до п. 8.3.18 п. 8.3 п. 9.16 Договору №202 у зв'язку з отриманням відшкодування від відповідача також є безпідставними, оскільки станом на дату виплати позивачем відшкодування за Договором №202 (15.02.2018, 19.02.2018 та 03.05.2018) та, відповідно, переходу до нього прав вимоги в межах фактичних витрат (206672,69 грн.) відповідачем на користь ОСОБА_2 , як потерпілого внаслідок ДТП, жодних виплат здійснено не було.
Клопотання відповідача про скасування рішення в частині стягнення 86539,92 грн. та закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог у зв'язку зі сплатою, відхиляється судом, оскільки вказана сума сплачена відповідачем вже після прийняття оскаржуваного рішення, а положеннями ГПК України не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.
При цьому, відповідно до ст.328 ГПК України відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині сплачених ним сум.
Тобто, дана виплата має бути врахованою під час виконання рішення суду.
Щодо вимог про стягнення 120 132,77 грн. по договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції на вимогу суду надав лише Частину 1 "Особливі умови страхування" договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795.
При цьому, у пункті 6 вказаної частини зазначено, що "інші умови цього Договору зазначені в Частині 2 "Загальні умови" та Частині 3 "Опис програм" цього договору. Підписом нижче сторони підтверджуєють згоду на всі умови цього Договору, які викладені в Частині 1, Частині 2 та Частині 3, які є його складовими та невід'ємними частинами та не діють кожна окрема.
Проте, вказані Частина 2 та Частина 3 відповідачем суду не були надані, у зв'язку із чим позивач надав роздруковані з офіційного сайту відповідача Правила добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), затверджені Головою правління ЗАТ "Страхова група "ТАС" 15.11.2008 року (далі - Правила).
Так, Пунктом 1.2 Правил встановлено, що за договором страхування, укладеним на підставі Правил, Страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у встановлених цим договором розмірах та строки, а Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку і на умовах, визначених договором страхування.
У відповідності до п. 4.1 Правил страховий випадок - передбачена Договором подія, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Страховим випадком за Договором добровільного страхування відповідальності власників наземного транспорту - настання відповідальності Страхувальника та/або Водія Застрахованого ТЗ, що визнана рішенням суду, що набуло чинності; або Страхувальникому добровільному порядку за умови, якщо Страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) Третіх осіб.
Згідно з п. 4.4 Правил страховим ризиком є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода, а саме: подія, що сталася під час руху Застрахованого ТЗ або іншого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки.
За умовами Договору добровільного страхування відповідальності, розмір страхової суми становить 250000,00 грн, розмір франшизи 0 грн.
Отже, з врахуванням визначених Договором добровільного страхування відповідальності розмірів страхової суми та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також розміру суми відшкодування, яке підлягає виплаті на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9316999, на підставі даного договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 120132,77 грн., що становить різницю між сумою, на яку до позивача перейшло право вимоги за договором №202 та сумою, яка підлягає виплаті згідно полісу №АК/9316999.
Відповідно до п. 14.6 Правил протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів, передбачених пунктом 13.1 Правил та Договором, страховик: приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування та складає страховий акт за формою, встановленою Страховиком; або у випадку об'єктивної необхідності проведення додаткових заходів з розслідування обставин страхового випадку письмово повідомляє про це Страхувальника та призначає чітко визначений термін такого розслідування, після закінчення якого приймає одне з рішень, передбачених пунктом 14.6.1 або 14.6.2 Правил.
Згідно з п. 14.8 Правил виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня підписання страхового акту.
Однак, сума відшкодування виплачена відповідачем на користь позивача не була, а відповідачем не доведено наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Доводи відповідача про те, що позивач, разом із заявою №3.18.159 від 04.06.2018 не надав всіх визначених у п.п. 13.1.1 п. 13.1 Правил страхування документів, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки разом із заявою про виплату страхового відшкодування позивачем було надано всі необхідні документи, якими підтверджується як факт настання ДТП та розмір заподіяної шкоди, так і факт переходу до позивача права вимоги в межах суми 206672,69 грн., яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
При цьому, оскільки позивач не є стороною Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795, він об'єктивно не міг надати відповідачу частину документів (копію самого договору, копію свідоцтва водія про реєстрацію транспортного засобу Skoda , державний номер НОМЕР_2 , посвідчення водія даного транспортного засобу), а тому ненадання таких документів не є підставою для відмови у виплаті суми страхового відшкодування за спірним страховим випадком. Більш того, матеріали справи не містять докзів, які б свідчили, що відповідач повідомляв позивача про наявність недоліків у поданих ним документах та вказував на необхідність їх усунення.
В процесі апеляційного перегляду справи відповідачем були надані копії Частині 2 "Загальні умови" та Частині 3 "Опис програм" договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795.
Дослідивши зміст вказаних частин, апеляційним господарським судом встановлено, що предметом цього договору є, зокрема, відшкодування особою, відповідальність якої застрахована за цим Договором, заподіяної нею шкоди майну фізичної чи юридичної особи ("третя особа") під час експлуатації ТЗ, вказаного в Полісі ОСЦПВ як забезпечений, якщо є причинно-наслідковий зв'язок між експлуатацію такого ТЗ і заподіяною шкодою третій особі.
Пунктом 22.1 Частини 3 "Опис програми" визначено опис програми "Автоцивілка Плюс", згідно якої страхова сума на одну потерпілу третю особу встановлюється пропорційно кількості потерпілих третіх осіб за одним страховим випадком від страхової суми за програмою "Автоцивілка плюс" обраного пакету цього Договору.
За договором №АZ9№2795 розмір страхової суми становить 250000,00 грн., з матеріалів справи вбачається, що у ДТП було двоє потерпілих, отже, страхова сума на кожного з них встановлюється у розмірі 125 000 грн., що не перевищує заявленої позивачем частини невідшкодованої страхової виплати.
Згідно п.п.22.4, 22.5 договору №АZ9№2795 вигодонабувачем за вказаною програмою є потерпілі треті особи, а страховим ризиком є заподіяння протягом дії договору шкоди майну третіх осіб внаслідок настання ДТП під час володіння та/або експлуатації ТЗ.
Згідно з п.22.9 договору №АZ9№2795 документи, що стосуються третьої особи, можуть бути надані страховику безпосередньо третьою особою.
Пунктом 22.12 договору №АZ9№2795 встановлено, що при настанні страхового випадку виплата страхового відшкодування проводиться тільки в тому випадку, якщо сума збитків, які завдано потерпілим третім особам більше суми страхового відшкодування, яке відшкодовано або має бути відшкодовано за Полісом ОСЦПВ.
Отже, з наведених умов договору страхування за програмою "Автоцивілка плюс" вбачається, що позивач мав право самостійно звернутись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а відповідач був виплатити страхове відшкодування у встановленому розмірі або надати мотивовану відмову, що ним не було зроблено.
За таких олбставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування загальному розмірі 206672,69 грн (з яких: 86539,92 грн за Полісом №АК/9316999 та 120132,77 грн за Договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків АZ9№2795) є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягаючими задоволенню.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що приймаючи рішення про виплату Тимошенку на підставі його заяви, відповідач не витребував у заявника всіх, передбачених його Правилами, документів, що, на думку суду апеляційної інстанції, в сукупності з достеменною обізнаністю про виплати, здійснювані позивачем, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача у спірних правовідносинах.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1240,04 грн (519,24 грн за Полісом №АК/9316999 та 720,80 грн за Договором добровільного страхування відповідальності) та інфляційні втрати у розмірі 7506,97 (3143,39 грн за Полісом №АК/9316999 та 4363,58 грн за Договором добровільного страхування відповідальності) за період прострочення з 12.09.2018 по 23.11.2018.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то відповідач, отримавши вимогу позивача та не виплативши суми страхового відшкодування у визначений ст. 530 ЦК України строк, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція визначена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16 та від 20.04.2018 у справі №910/12028/17.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку їх арифметичну та методологічну вірність, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21.10.2019.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді М.Л. Яковлєв
В.В. Куксов